Як пандемія впливає на психічний та емоційний стан дітей

Другий рік пандемії, всілякі обмеження, онлайн-навчання та очне навчання, але з високим ризиком для здоров'я, все це, безсумнівно, вплинуло на емоційний стан дітей та молоді.

Christine Leșcu, 01.12.2021, 07:37

Другий рік пандемії, всілякі обмеження, онлайн-навчання та очне навчання,
але з високим ризиком для здоров’я, все це, безсумнівно, вплинуло на емоційний стан дітей та молоді. Про це також свідчить дослідження, проведене Асоціацією «Рятуйте дітей»,
яка протягом цього періоду надала безкоштовні психологічні консультації учням із
кількох міст країни. Ось що було конастатовано після опитування тих, хто
користувався цими послугами: кожна третя дитина стикалася з тривогою, її необхідна була консультація та психоемоційна підтримка, причому серед підлітків
цей відсоток був вищим, сягавши навіть близько 50%. Також у 90% дітей, яким необхідна була психологічна терапія протягом
останнього року, у зв’язку з контекстом пандемії, виникли емоційні
проблеми. На жаль, широкомаштабного та державного дослідження на цю тему поки що не має.

З іншого боку, є дані про те, як школа інформувала своїх учнів про
небезпеку пандемії та застосовувала заходи санітарної безпеки в класах, що,
очевидно позитивно вплинуло на емоційне самопочуття учнів. Теж Асоціація «Рятуйте дітей» у співпраці з Національною радою учнів провела
опитування на ці теми, під назвою «Відчувай себе в безпеці в школі», на яке
відповіли майже 22 тисяч учнів. Що сталося з цього приводу, розповідає Сільвіу
Моркан, голова Національної ради учнів: «Стосовно інформаційної діяльності, то ми констатували, що в більшості
навчальних закладах інформування про запобігання передачі захворювання було
зроблено якісно. Понад 86% учнів відповіли, що вони повністю розуміють
інформацію, надану працівниками школи. Набагато менший відсоток респондентів сказали, що їм потрібні були додаткові
роз’яснення щодо обмеження поширення вірусу SARS-СOV-2, або навіть не
отримали жодної інформації з цього приводу. Інформаційні кампанії щодо вакцинації, які мали бути організовані в школах,
охопили менше учнів. Більше третини респондентів, а саме близько 36%,
зазначили, що подібні кампанії проводилися в їхніх школах.»

За таких умов школа сприймається як безпечне місце з санітарної точки зору? Відповідає Сільвіу Моркан: «Ми хотіли дізнатися також про почуття безпеки, яке школа створює для учнів.
Незважаючи на перехід на онлайн-навчання у багатьох випадках через захворювання
одного учня, ми констатували, що почуття безпеки в школі в основному
залишається на середньому рівні, а саме 3,53 бала з 5, де 1 означає «зовсім небезпечно»
а 5 «повністю безпечно». Більше половини респондентів вказали на високий рівень цього почуття
безпеки. Стосовно останнього питання нашого дослідження, відповіді розділені між тими, хто бажає перехід на онлайн-навчання, і тими, хто каже, що очне навчання є безпечним і
бажаним варіантом. Відповіді стосовно профілактичних заходів, таких як носіння захисної маски чи фізичне
дистанціювання, також розділені, оскільки одна частина хоче застосовувати їх більш
суворо, а інша частина хоче взагалі відмовитися від цих заходів.»

Однак важко відповісти чому
тривога охоплює дітей та важко встановити причини розладу та визначити його прояви. Так само
важко визначити, чи школа є причиною тривоги або весь контекст пандемії. У будь-якому разі, влада визнає, що наразі немає інструменту для збору
даних про психоемоційний стан учнів. Але все ж таки є деякі ознаки, які вчителі
можуть спостерігати і намагатися розв’язати ці проблеми за допомогою шкільних психологів, стверджує
Раду Секелі, радник міністра освіти: «У ході дискусій зі спеціалістами ми дійшли висновку, що тривога
наявна у дітей та молоді в школах, але її недостатньо помічають. Діти не
висловлюють цю тривогу. І на емоційному рівні наявні жести страху, панічний вираз, іноді, можливо,
відсутність інтересу на когнітивному рівні. Інколи діти запитують про певні
речі, які опосередковано сигналізують про занепокоєння, але ми в системі освіти
часто відповідаємо на запитання прямо, без того щоб аналізувати, що стоїть за
цим запитанням. Але це роль вчителя та батьків, і я хочу вірити, що незабаром шкільний
психолог, який буде в кожній школі, спостерігатиме за вищевказаними ознаками, виявляти
їх причини та вирішувати ці ситуації, тим більше, що коли тривожність висока, у
деяких дітей та молоді є навіть соматичні симптоми.»

Крім того, вдома батьки повинні уважно спостерігати за своїми дітьми та
розмовляти з ними, хоча «ми суспільство, яке схильне придушувати емоції, і діти
не мають можливості висловлювати свої почуття», – каже психіатр Кармен Труцеску: «Будь-яка зміна поведінки є тривожним сигналом. Якщо дитина спала раніше 10-12
годин на добу, а тепер спить 18-20 годин або не спить зовсім, якщо вона змінює
спосіб харчування, якщо вона вкрай дратівлива, тому що тривогу важко передати
словами, але дратівливість це може бути підказкою, це все означає, що щось
відбувається.Ми не очікуємо, щоб батьки ставили діагноз, але батько може помітити зміну емоційного
стану дитини. Далі чи йде мова про тривогу, депресію, розлад адаптації або знущання встановлює фахівець, який спостерігає дитину. Було б ідеально порадитися з учителем і мати подвійну перспективу. Тому
дуже хотілося б, щоб вчителі справді помічали такі нетипові поведінки, як
наприкалад: учень майже
весь час сидить за партою, не
розмовляє з іншими, плаче, не їсть на перерві. Дитина, яка не говорить публічно, яка не говорить перед іншими колегами, може мати проблеми у розвитку.»

Можливість співпраці вчителів і батьків у цьому сенсі може конкретизуватися через
нещодавню законодавчу ініціативу: створення психологічних кабінетів у кожній
школі, де б проводилися тестування дітей і де б знаходилися рішення, щоб таким
чином усунути виявлені психоемоційні розлади. Однак, наразі ця ініціатива підлягає
парламентським дебатам.