Житлові проблеми для молоді

Європейська статистика роками підтверджує наявність явища, яке не має жодних ознак уповільнення: все більше молодих людей віком від 19 до 34 роки продовжують житиутому ж помешканні з батьками.

Christine Leșcu, 15.06.2022, 08:44

Європейська статистика роками підтверджує наявність явища, яке не має жодних ознак уповільнення: все більше молодих
людей віком від 19 до 34 роки продовжують жити у тому ж помешканні з батьками. Мрія покинути дім та якомога швидше стати незалежним більше не є
пріоритетом для молодих європейців, у тому числі й в Румунії. Наприклад, у 2018 році приблизно 42% молодих
румунів віком від 25 до 34 роки все ще мешкали з батьками, а за останніми даними їх кількість становить
2,2 мільйона. Під час пандемії коронавірусу ця ситуація не змінилася, Румунія увійшла до
10 країн Європи з найвищим рівнем проживання разом батьків і дітей.
Перші місця займають Хорватія, Греція та Словаччина, в той час як країни Північної Європи, такі як Швеція, Фінляндія та
Данія, займають останні місця.

Соціолог Думітру Санду, викладач Бухарестського
університету, досліджував це явище, аналізуючи останні
дані: «У 2020 році на європейському рівні 65% молодих людей у Хорватії жили зі
своїми батьками, 60% у Греції та 53% у Словаччині. Румунія посіла 10-е місце
з 43%. Фактично, протягом 2018-2020 років відбулися серйозні зміни, що
стосується гендерних відмінностей. Частка молодих чоловіків у віці 24-34 роки,
які все ще жили з батьками, становила 55%. Молоді жінки цієї ж вікової
категорії становили 29%. Отже, ми маємо справу з різницею приблизно в 27%. За
гендерними розривами Румунія посідає 2-е місце на європейському рівні після
Болгарії, де різниця становить 28%. Тому ми спостерігаємо в Європі розрив не
між старим ЄС і новим, а між географічними екстремами. З одного боку південні
країни, такі як Хорватія, Греція, Словаччина та Румунія, мають демографічні
тенденції, подібні до Португалії, Іспанії, Італії та Мальти, а з іншого боку
країни Північної Європи. Отож, наявний значний розрив між південною та
північною Європою.»

Основна причина цього
явища носить економічний характер. Високий рівень безробіття серед молоді,
стрімке зростання орендної плати та зростання цін на нерухомість – це причини,
які заважають молоді залишати батьківський будинок. Зберігання старих
культурних або соціальних моделей також може бути поясненням цієї реальності, враховуючи зокрема вищезгадані гендерні
відмінності. Соціолог Думітру Санду: «Економічні причини реальні, але є також культурна або соціальна
мотивація, у тому сенсі, що в традиційній культурній парадигмі чоловік є
основним постачальником доходу. Чоловіки домінують на ринку праці. Ця соціальна
мотивація впливає на соціологічні дослідження. Я виміряв результати соціальної ситуації
27 країн-членів ЄС щодо очікуваної тривалості життя при народженні, показник,
який використовується в експертних дослідженнях, які вимірюють розвиток
суспільств. Коротше кажучи, суспільства з нерозвиненими соціальними та
медичними послугами, як правило, змушують молодих людей продовжувати жити зі
своїми батьками, зокрема чоловіків. Звідси величезні розриви між чоловіками та
жінками в південній Європі, порівняно з північною Європою.»

Проте, це не повністю
пояснює цей феномен, враховуючи, що Південна Європа зазнала багатьох
трансформацій, в тому числі Румунія. Соціолог Думітру Санду: «Бідні країни Південної Європи за останні
20 років пережили процес прискореного зростання з точки зору перспектив молоді.
Коротше кажучи, молоді люди в Румунії, незалежно від свого фінансового
становища чи економічного розвитку країни, хочуть жити в країнах Заходу. За
таких обставин деякі з них виїжджають до західних країн, однак інші залишаються
в країні. Вони обмежують свої особисті витрати і готуються до створення сім’ї.
Наприклад, румунське суспільство почало більше вкладати в навчання дітей. «Не
хочу багато дітей, а бажаємо забезпечити кращі умови життя в нашій сім’ї, у
нашому господарстві та в суспільстві, щоб діти мали доступ до кращої освіти та
вищого рівня життя», – схильні думати румуни. Тому цей тип зволікання, яке на
перший погляд може здатися незвичайним, є цілком обґрунтованим. Воно є
результатом раптового зростання прагнень відносно бідних молодих людей у
​​південній Європі, які відкладають створення сім’ї та створення свого власного
господарства до наближення до ідеальних умов.»

На жаль, жодне з
поточних досліджень не вказує на те, що рівень проживання батьків і дітей скоро
знизиться, принаймні доти, доки буде зберігатися нинішній економічний контекст.