Румунія на Венеціанській бієнале мистецтв

Цього року Румунія бере участь у Венеційській бієнале з проєктом "Що таке робота”

Лейла Кеаміль і Христина Манта, 16.04.2024, 12:18

Головна подія міжнародної сцени сучасного мистецтва, Венеціанська мистецька бієнале незабаром, 20 квітня, відчинить свої двері і Венеція стане, таким чином, світовою столицею мистецтва на більш ніж сім місяців. Подія, яка організовується кожні два роки, а тепер уже у своєму 60-му виданні, об’єднує понад 330 митців, переважно з Латинської Америки, Африки, Близького Сходу та Азії. Так само, 88 національних експозицій будуть представлені в історичних національних павільйонах в Джардіні та Арсеналі або в центрі Венеції.

Бієнале відкриється центральною виставкою під назвою “Іноземці скрізь“, куратором якої є Адріано Педроса, перший куратор бієнале з Південної Америки. За його словами, вислів “Іноземці скрізь” має кілька значень. “По-перше, це означає, що куди б ви не пішли і де б ви не були, ви завжди будете зустрічати незнайомців: вони є/ми є скрізь. По-друге, де б ви не були, ви завжди по-справжньому і глибоко в душі є незнайомцем”, – пояснює Адріано Педроса.

Румунська пропозиція називається “Що таке робота”, підписана Шербаном Саву та куратором Чіпріаном Мурешаном. Проєкт, який досліджує зв’язок між роботою та дозвіллям, буде виставлений у Національному павільйоні, відкритому в 1938 році істориком Ніколає Йорга, а також у самому серці Венеції, в Новій галереї Румунського інституту культури та гуманітарних досліджень.

У румунському павільйоні відвідувачі побачать понад 40 картин – погляд на практику Саву за останні п’ятнадцять років. Як повідомляє Румунський інститут культури, виставка досліджує іконографію роботи, черпаючи натхнення в історичному реалізмі та пропагандистському мистецтві країн, що входили до так званого “Східного блоку”. Замість того, щоб прямо кидати виклик або демонтувати ці дискурси, Саву ставить їх під сумнів, прагнучи зобразити моменти паузи і призупинення, в яких розмивається межа між роботою і дозвіллям, зазначає Румунський інститут культури.

Ці моменти невизначеності виникають як віддзеркалення ширших соціальних трансформацій і криз. Щербан Саву, зі свого боку, заявив, що його цікавить “світ між світами, між селом і містом, між роботою і дозвіллям, світ гібридний, невизначений або такий, що починає формуватися, світ периферії, який містить у собі всі можливості майбутньогоˮ. “Багато моїх персонажів, – пояснює митець, – відпочивають у робочий час і працюють у вільний, у стані анархічного підвішування, поза виробничою системою”.

Персонажі Шербана Саву, як він сам стверджує, є антитезою до ідеї та репрезентації робітника в офіційному мистецтві комуністичного режиму, вони не є ані героїчними, ані монументальними. Водночас вони говорять про крах збанкрутілого соціально-політичного проєкту, але передусім про сьогоднішнє життя, в якому він намагається знайти своє місце і сенс.