Історична паралель: єдність як спільна європейська цінність

Історія Європи знає чимало прикладів, коли народи, поділені кордонами імперій, шукали шлях до єдності. Для України та Румунії такими символами стали дві січневі дати: 22 січня – День Соборності України та 24 січня – День об’єднання румунських князівств. Обидва свята уособлюють не лише політичні акти, а й багатовікове прагнення народів до національної цілісності, свободи та самостійності.

24 січня 1859 року відбулося об’єднання Молдови та Волощини під владою одного правителя – Александру Йоана Кузи. Ця подія стала реальним кроком до створення сучасної румунської держави.

Куза був обраний господарем обох князівств, що юридично закріпило їхню єдність. Об’єднання дало змогу розпочати реформи, зміцнити адміністративну систему та поступово сформувати національну ідентичність. Для румунів 24 січня стало символом політичної зрілості та здатності до спільної дії.

22 січня 1919 року в Києві було проголошено Акт Злуки між Українською Народною Республікою та Західноукраїнською Народною Республікою. Цей документ став кульмінацією тривалого процесу формування української національної ідеї.

Текст Акта Злуки був ухвалений Директорією УНР та делегацією ЗУНР. У ньому наголошувалося на відновленні єдиної держави, поділеної протягом століть між різними імперіями. Як зазначено в офіційному тексті: «Однині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України».

Хоча через воєнно-політичні обставини соборна держава не змогла зберегтися, сам факт проголошення став моральною та ідейною основою для наступних поколінь українців.

Обидві події мають глибоко спільний зміст: вони стали відповіддю народів на багатовікову історичну роздробленість, спричинену перебуванням під владою різних імперій, що ослаблювало їхню державність. На території сучасної України та на румунських землях саме прагнення до спільної національної ідентичності стало рушійною силою політичних рішень і визначальним чинником об’єднавчих процесів. Сьогодні ці дати нагадують, що єдність не є абстрактним гаслом, а результатом свідомих зусиль, компромісів і відповідальності кожного покоління.

День Соборності України та День об’єднання румунських князівств — це не лише сторінки минулого, а живі символи боротьби за цілісність і свободу. Вони показують, що національна єдність є не разовою подією, а тривалим процесом, який потребує спільної волі. Для сучасних поколінь ці дати залишаються прикладом того, що сила народу починається з усвідомлення власної спільності.