Республіка Молдова відзначила 26-ту річницю проголошення незалежності
Дилема ідентичності та геополітична невизначеність далі панують у Кишиневі, навіть через 26 років після того, як Республіка Молдова проголосила свою незалежність.
Bogdan Matei, 28.08.2017, 14:42
27 серпня 1991 року, після невдалого перевороту в Москві, Кишинівський парламент, оточений сотнями тисячами маніфестантами, ухвалив декларацію про незалежність республіки, створеної на румунських східних територіях, які в 1940 році були анексовані Радянським Союзом.
Того ж дня Румунія була першою країною в світі, яка визнала незалежність сусідньої держави. Згодом, Бухарест був сильним і послідовним прихильником суверенітету, територіальної цілісності та європейської інтеграції Республіки Молдова. У неділю, Міністерство закордонних справ Румунії відновило, що Бухарест далі підтримуватиме Республіку Молдову та її громадян по шляху до європейської інтеграції.
У свою чергу, посол Румунії в Кишишеві Данієль Іоніце висловив в інтерв’ю кореспондентам Радіо Румунії свою впевненість, що цілі європейської інтеграції можуть бути досягнуті. В Європейський Союз не легко потрапити, – попередив він співрозмовників, але, водночас, сам шлях представляє собою відмінну можливість для здійснення ряду конкретних реформ. А в кінці цього шляху, – сказав румунський дипломат, крім стабільності, передбачуваності та безпеки, що надає приналежність до обраної групи, всі громадяни Республіки Молдова матимуть можливість краще жити.
Після укладення в 2014 році угод про асоціацію та вільний обмін між Кишиневом і Брюсселем, громадяни Республіки Молдова можуть пересуватися без віз по ЄС, а молдавські компанії мають можливість експортувати до європейського ринку за дуже вигідні умови. Прозахідний коаліційний уряд під керівництвом демократа Павла Філіпа залишається прихильником зближення країни з ЄС, але Президент, проросійський соціаліст Ігор Додон виступає за зближення країни з Росією. Кожного з них підтримує близько половина електорату. Павел Філіп та Ігор Додон є репрезентативними для політичного, геополітичного і ціннісного розриву в суспільстві.
Причини цього явища – болючі та глибокі. У період сталінської анексії сотні тисяч молдован втекли в Румунію, десятки тисяч були депортовані до Сибіру та Казахстану, і на їх місце окупанти привезли людей з усіх куточків імперії. До речі, саме посол Кишинева в Бухаресті Міхай Грібінча попередив, що сьогоднішня республіка не є Бессарабією 1918 року, ні з точки зору етнічного складу, ні території та кордонів. Р. Молдова набагато більше розділена з політичної, адміністративної, етнічної, мовної та релігійної точок зору, ніж Бессарабія 1918 року. Він додав, що найгірший результат півстолітньої окупації, є той факт, що, хоча Молдова покинула Радянський Союз, на рівні менталітету Радянський Союз не вийшов з Республіки Молдова.
