Причини висихання дерев у містах
У міських умовах дерева дедалі частіше не виживають після висадки через поєднання несприятливих природних умов, помилок у плануванні зелених зон та недостатнього догляду.
Данієль Оня і Василь Каптару, 25.08.2026, 06:41
Втрата міської рослинності стає дедалі помітнішою проблемою у великих містах. Хоча якість ґрунту та посушливі літа значною мірою сприяють висиханню дерев, ще однією важливою причиною є відсутність належного догляду за саджанцями після висадки. Діана Кулеску, ландшафтна дизайнерка та співавторка детального дослідження рослинності в парку «Тінеретулуй» («Молоді») у Бухаресті, звертає увагу на недоліки в підходах влади до розвитку та утримання зелених зон.
«Загалом втрата молодих дерев відбувається тому, що в Румунії виділяють кошти лише на посадку, а не на період приживлення. Це передбачає три роки, протягом яких за рослиною потрібно стежити та доглядати, щоб вона пристосувалася до нового середовища. В інших країнах цієї процедури дотримуються, завдяки чому спостерігається позитивна динаміка розвитку рослинності. У нас дерева виживають виключно за рахунок ресурсів, які вони отримали в розсаднику, тобто максимум три роки, після чого гинуть, і їх доводиться замінювати. Таким чином, висаджування відбувається безперервно, і влада хвалиться десятками тисяч висаджених дерев, не забезпечуючи, однак, їхнього виживання».
Окрім відсутності догляду після посадки, на стабільність міських парків і досі впливає спадщина старих практик озеленення. Наявність монокультур становить системний ризик, тоді як ігнорування специфічних потреб кожного виду, зокрема його потреб у світлі, призвело до незвичного розвитку стовбурів, що часто викликає невиправдане занепокоєння.
«Однією з головних вразливостей, спричинених минулими ландшафтними рішеннями, є наявність великих ділянок, засаджених одним видом, де хвороба може знищити все насадження. Ще однією проблемою є криве зростання дерев, які змагаються за світло. Хоча лише 5% із них є справді небезпечними, їхній вигляд викликає побоювання, і перехожі вимагають їх вирубки. Насправді вони розвивають природний механізм і формують набагато міцнішу деревину, своєрідний «м’яз», який підтримує їхню крону».
Щоб запобігти деградації зелених зон, фахівці рекомендують кардинально змінити підхід до проєктування нових насаджень. Одним із таких рішень є стратегічне групування дерев – техніка, яка дозволяє їм взаємодіяти та ефективніше захищатися від природних загроз.
«Під час висаджування великих масивів рослинності рекомендується створювати «екосистемні одиниці», що складаються з груп від 7 до 15 дерев одного виду, щоб вони могли підтримувати одне одного. Наприклад, якщо одне дерево атакує шкідник, воно виділяє певні хімічні речовини, якими попереджає решту групи. У відповідь інші дерева починають виробляти речовини, які надають їхньому листю гіркого смаку, відлякуючи таким чином комах. Отже, основний принцип полягає в тому, щоб висаджувати дерева групами, сприяючи цій системі взаємного захисту, водночас зберігаючи видове різноманіття на території всього парку».
Отже, висаджування дерев у міських умовах не повинно бути лише іміджевою акцією чи способом «відмітити» певні статистичні показники. Без довгострокової стратегії, яка передбачає постійний моніторинг, належний догляд протягом періоду приживлення та дотримання екосистемних принципів, міста й надалі марнуватимуть ресурси на зелені насадження, які не зможуть вижити.
