Ретроспектива відносин між Бухарестом і Києвом в 2012 році
Перезавантаження румунсько-українських відносин і пошук нових підходів до вирішення двосторонніх проблем, з урахуванням національних інтересів кожної сторони - так можна коротко охарактеризувати стосунки між Бухарестом і Києвом упродовж 2012 року.
Василь Каптару, 17.01.2013, 01:27
Перезавантаження румунсько-українських відносин і пошук нових підходів до вирішення двосторонніх проблем, з урахуванням національних інтересів кожної сторони – так можна коротко охарактеризувати стосунки між Бухарестом і Києвом упродовж 2012 року. Минулого року 1 лютого виповнилося двадцять років з дня встановлення дипломатичних відносин між Румунією та Україною. За цей час румунсько-українські стосунки розвивалися з перемінним успіхом, зазнавши особливої інтенсивності в останні два-три роки, в результаті ініціативи і конструктивного підходу обох сторін до зміцнення взаємної довіри і співпраці в різних галузях, що становлять інтерес для Бухареста і Києва.
Як член ЄС і НАТО Румунія підтримує європейські прагнення України та зацікавлена в продовженні курсу європейської інтеграції і демократичних реформ. У цьому плані Міністр закордонних справ Румунії Тітус Корлецян висловилися нещодавно за необхідність укладання Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС і наголосив на потребі “стратегічного підходу та вжиття конкретних заходів підтримки країн Східного Партнерства”. Упродовж 2012 року Бухарест неодноразово заявляв, що підтримує європейський курс України, а також висловлював готовність поділитися своїм досвідом вступу до ЄС і надати будь-яку допомогу в процесі проведення внутрішніх реформ.
Безумовно, основною подією минулого року у стосунках між двома країнами стала робоча зустріч міністрів закордонних справ Румунії та України Тітуса Корлецяна та Костянтина Грищенкам у вересні, в ході 67-ої сесії Генеральної Асамблеї ООН. Міністри обмінялися думками про шляхи зміцнення і розширення румунсько-українського спіробітництва, виявлення взаємоприйнятних рішень для активізації двосторонніх відносин, у тому числі шляхом просування більш повного порядку денного політичних і дипломатичних контактів упродовж 2013 року. Глави зовнішньополітичних відомств обговорили орієнтовний графік майбутніх візитів на найвищому та високому рівнях, а також шляхи практичної реалізації домовленостей, досягнутих під час засідання Спільної румунсько-української комісії з торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва. Сторони висловили зацікавленість щодо завершення двосторонньої правової бази, здатної підтримувати розвиток співробітництва між Румунією та Україною в різних напрямах. Румунська сторона підкреслила бажання завершити якомога швидше, переговори щодо міжурядової Угоди про малий прикордонний рух.
Румунсько-українські перемовини з підготовки проекту Угоди про місцевий прикордонний рух були початі ще в 2007 році, щойно після вступу Румунії до ЄС. Однак в січні 2009 року дискусії зайшли в тупик і домовленість досі не була підписана. Офіційний Бухарест каже, що хоче якнайшвидше підписати цю угоду, але повинні бути створені умови для належного дотримання її положень, маючи на увазі давніше бажання румунської сторони відкрити Генеральне консульство в Ужгороді, із консульським відділом в Солотвині. В ході прес-конференції в Бухаресті український посол в Румунії Теофіл Бауер висловив сподівання, що сторони зуміють знайти взаємоприйнятне, консенсусне рішення, яке б дало можливість якнайшвидше підписати цю угоду, котра, в першу, має слугувати інтересам жителів прикордоння з обох сторін.
Говорячи про стан та перспективи двостороннього співробітництва з нагоди 20-ї річниці встановлення дипломатичних відносин між Румунією й Україною Радник Президента Румунії з питань національної безпеки Юліан Фота наголосив на необхідності поглиблення співробітництва між двома державами. Він сказав, що Україна була і буде дуже важливою країною для Румунії, стверджуючи, що розвиток торговельних відносин є доброю засадою для подальшого розвитку стосунків у всіх напрямках. Юліан Фота вважає, однак, що для цього потрібна ініціатива з обох сторін. І не лише дипломати і політики мають бути активними, а й культурні діячі, інтелектуали, неурядові організації повинні проявляти більшу активність і розвивати власні програми і зв’язки.
