Війна та ментальне здоров’я: як конфлікти посилюють депресію

Депресія — один із найпоширеніших психічних розладів сучасності, що вражає мільйони людей у різних країнах.

Аліна Околот, 05.04.2025, 09:14

Депресія — один із найпоширеніших психічних розладів сучасності, що вражає мільйони людей у різних країнах. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, цей стан діагностують у приблизно 280 мільйонів осіб. Під час війни та інших кризових ситуацій кількість випадків депресії значно зростає, що підкреслює важливість розуміння цього стану та вміння його розпізнавати.

Детальніше про те, як розпізнати депресію, її вплив на організм, зростання рівня захворюваності під час повномасштабного вторгнення та інші важливі аспекти читайте в нашому інтерв’ю з психологинею Марією Гречаник.

– Пані Маріє, як людині зрозуміти, що в неї є ознаки депресії?

– Депресія — це пригнічений настрій, нездатність отримувати задоволення, психомоторне уповільнення або, навпаки, підвищена збудливість. Загалом це захворювання характеризується зменшенням рівня енергії, оскільки ми знаходимося на межі виснаження. Хочу наголосити, що депресія — це не просто хвороба «багатих людей» або щось, що ми вигадали. Вона має під собою клінічну картину, включаючи різноманітні стани, розлади та соматичні прояви. Цей розлад безпосередньо пов’язаний з гормональним рівнем. Тому, якщо ви спостерігаєте в собі якісь із цих ознак, я закликаю не соромитися звертатися до лікаря та за психологічною допомогою.

– Чи можуть онлайн-методики дати точну картину психічного стану людини, і як вони допомагають?

– Якщо боїтеся йти до психіатра, спочатку можна пройти онлайн-методики і подивитися, який рівень депресії ви маєте згідно з тестами. І якщо, наприклад, методика на депресію або рівень тривоги показує високий рівень, то я б рекомендувала відвідати спеціаліста. Психіатр оцінить картину повністю, адже тільки лікар може надати повну інформацію про загальний стан, провівши попередньо досконале та ґрунтовне обстеження вашого організму.

– Чому депресія стала такою актуальною проблемою серед українців під час повномасштабної війни?
– Контекст, в якому на даний момент живуть українці, так би мовити, посилює прояви депресії, тому що ми постійно живемо в небезпеці, зазнаємо втрат. Люди переживають біль, безвихідь. Багатьох українців, наприклад, зараз звільнили з роботи. Історія з USAID також дуже болісно вплинула на бізнеси, освітні програми тощо. Як наслідок, це відобразилося на психологічному стані людей.

– Як миттєве поширення зображень або відео з місця події через медіа впливає на нашу психіку?
– Коли трапляється якась подія, у медіа одразу з’являється зйомка з місця події. Наприклад, ось з останніх — приліт у Сумах, де ми бачили маму з дитиною, яка вибігає з під’їзду, вся в крові. Ми спостерігаємо за тим, що відбувається, можна сказати, в прямому ефірі. І тим самим отримуємо травму свідка. Плюс це накладається на те, що це відбувається з нами, нашими рідними, друзями або знайомими.

– Як підтримати тих, хто втратив близьких або став свідком бойових дій, і що робити, якщо вони переживають депресивний стан?
– Ті, хто працюють у службах порятунку, можуть спостерігати, що люди після великих травм замикаються в собі і навіть не говорять — і це нормальна реакція. Тут важливо бути поруч, встановлювати контакт, пропонувати допомогу, підтримувати людину та її мінімальні потреби, не залишати її наодинці. Тому що, коли ми говоримо загалом про психічну травму, дуже важливо, щоб людина не залишалася одна.

– За даними Національного інституту стратегічних досліджень, до завершення повномасштабної війни близько 15 млн українців потребуватимуть психологічної підтримки. Що заважає багатьом людям звернутися до фахівців за допомогою?
– Я б хотіла розвінчати міф, що в школах і центрах соціальних служб працюють погані або некомпетентні психологи. Є до кого звернутися. Навіть при державних поліклініках працюють професійні психотерапевти. Інша важлива думка полягає в тому, що нам усім до певної міри потрібні психологи, і це абсолютно нормально. Ми ж ходимо, наприклад, до стоматолога, чому тоді не можемо турбуватися про своє ментальне здоров’я? Але проблема в тому, що нам не вистачає психологічної культури, щоб люди усвідомити, що вони мають труднощі. Наприклад, у стосунках із собою або іншими людьми. Багато хто не розуміє, що потребує психологічної допомоги, оскільки для цього необхідні критичне мислення та саморефлексія. Треба зрозуміти, що з тобою відбувається, і що, ймовірно, ти не справляєшся зі своїм життям.

– Що робити, коли емоційна втома починає впливати на повсякденне життя?
– Якщо людина відчуває, що вона потребує відпочинку, що втомилася, краще зробити невелику перерву. Потурбуватися про себе, зайнятися позитивними активностями, за допомогою яких можна поповнити свій заряд енергії. Такою підзарядкою для людини може бути діяльність, що приносить задоволення та покращує настрій. Це може бути спорт, похід у кіно, прослуховування музики тощо.

Згідно з UNICEF Румунія, опитування U-Report щодо психічного здоров’я, проведене серед 70 молодих українців у Румунії, показало, що чверть з них повідомили про «поганий» або «дуже поганий» емоційний баланс, що відображає значні стресові фактори, можливо, пов’язані з переміщенням, культурною адаптацією або впливом війни в їхній країні. Більшість оцінили свій емоційний баланс як «середній», що свідчить про потенційну вразливість і механізм подолання, за допомогою якого респонденти мінімізують важливість стресу, спричиненого стигматизацією або відсутністю доступної підтримки. Серед основних перешкод на шляху до отримання необхідної психосоціальної допомоги діти називають матеріальні труднощі та брак знань про те, куди звертатися по допомогу. Ефективним способом підтримки є залучення українських дітей до життя місцевої громади, що сприятиме їхній інтеграції та створенню відчуття приналежності.

На жаль, важливість психічного здоров’я та психосоціального благополуччя ще не визнана через культурні особливості та обмеженість даних. Нам також потрібно навчитися говорити про психічне здоров’я по-іншому і краще комунікувати, щоб ефективно змінювати суспільний дискурс і боротися зі стигмою та дискримінацією.

Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.