Українська економіка в 2025 році: аналіз втрат, дефіцит кадрів і партнерство з Румунією

Директор Економічного дискусійного клубу О. Пендзин: Румунія відіграє ключову роль у забезпеченні експорту українського зерна через порти Дунаю та Чорного моря.

Аліна Околот, 14.06.2025, 06:32

Повномасштабна війна в Україні завдала серйозного удару по національній економіці. За оцінками, втрати становлять близько 30% ВВП. Зокрема, було знищено до 60% металургійного потенціалу, а врожай зернових та олійних культур зменшився приблизно на 30 мільйонів тонн. Крім того, війна загострила демографічну кризу, що спричинило структурне безробіття та дефіцит кваліфікованих кадрів на ринку праці.

Про ці та інші важливі питання ми поговорили з виконавчим директором Економічного дискусійного клубу Олегом Пендзиним. У розмові він також оцінив стан українсько-румунських економічних відносин. За його словами, Румунія відіграє ключову роль у забезпеченні експорту українського зерна через порти Дунаю та Чорного моря.

– Яких втрат зазнала економіка України під час повномасштабної війни? Які сфери постраждали найбільше?

– По-перше, ми втратили 30% ВВП, 60% металургійного потенціалу та достатньо великий обсяг територій. Якщо до 2022 року Україна щорічно виробляла 105–110 мільйонів тонн зернових разом з олійними культурами, то станом на 2024 рік цей обсяг скоротився до 74 мільйонів тонн. Тобто втрати склали близько 30 мільйонів тонн.

По-друге, до початку повномасштабної війни населення України становило приблизно 37 мільйонів осіб. Офіційно, за даними ООН, країну залишили 6,8 мільйона громадян. Імовірно, ця цифра є навіть дещо заниженою, якщо враховувати певну нелегальну міграцію. Станом на сьогодні в Україні проживає орієнтовно 29–30 мільйонів осіб.

Крім того, ще до повномасштабного вторгнення кількість працездатного населення становила близько 18 мільйонів осіб. Нині — лише 14 мільйонів.

– Яка ситуація на українському ринку праці? Наскільки є серйозним дефіцит кадрів?

– Зараз в Україні спостерігається значне структурне безробіття. Приблизно до двох мільйонів людей є офіційно безробітними. Спробуйте сьогодні знайти станочника, працівника робітничої спеціальності або водія великовантажного автомобіля — це дуже складно через величезний дефіцит таких спеціалістів. Через це значно зростають заробітні плати для працівників цих професій. Водночас на ринку праці багато економістів, юристів та інших фахівців. Є також дуже багато резюме, які не знаходять своїх роботодавців. Саме це і є прикладом структурного безробіття.

З одного боку, ринок праці достатньо великий. Існує робоча сила, яка теоретично може бути спрямована на суспільно важливі напрямки, але потрібно розуміти, що професійні якості цих людей передбачають дуже специфічний підхід до працевлаштування. Не всі з таким рівнем підготовки готові йти на робітничі спеціальності або перекваліфіковуватися на інженерно-технічні напрямки. Тому це є досить серйозним питанням.

– Чи потрібно Україні залучати трудових мігрантів для відновлення економіки?

– Станом на сьогодні українські демографи стверджують, що для повного забезпечення потреб ринку праці в умовах післявоєнного відновлення економіки, країні необхідно залучати щонайменше 450 тисяч трудових мігрантів щороку. Уже маємо показовий прецедент: на Закарпатті створено деревообробне підприємство, яке залучило для роботи 150 трудових мігрантів із Бангладеш. Наразі вони там працюють. Слід також розуміти, що мобілізаційні процеси суттєво змінили структуру ринку праці. Тому ситуація з кадровим забезпеченням залишається складною та вимагає системного підходу.

– В якому стані економічні відносини між Україною та Румунією?

Насправді Румунія є одним із надзвичайно важливих партнерів України. Йдеться не лише про товарообіг чи той факт, що саме на території Румунії розташований центр підготовки українських пілотів F-16. Мова йде принципово за інше — про те, що зерновий коридор, який сьогодні функціонує і є єдиним шляхом експорту української аграрної продукції, проходить, зокрема, через виключну економічну зону Румунії та Болгарії. Це має надзвичайне значення з точки зору безпеки транспортного коридору для вивезення українського зерна. Крім того, Україна та судна, що прямують до неї, активно використовують румунський порт Констанца як проміжний пункт у процесі експорту.

– Чи є Румунія перспективною країною для тимчасового або постійного перенесення українського бізнесу?

– Україна безперечно зацікавлена в тому, щоб український бізнес залишався в країні. Треба розуміти наступне: для того, щоб забезпечити належний рівень доходів державного бюджету, аби держава могла фінансувати власне військо та гарантувати відповідні видатки на безпекову й оборонну сферу, Україні потрібні платники податків на власній території. Водночас має бути створено належний інвестиційний клімат і гідні умови для ведення бізнесу в країні. Румунія має вищу позицію за умовами ведення бізнесу порівняно з Україною, і ведення бізнесу там, як і в будь-якій країні Європейського Союзу, є більш комфортним. Проте з погляду майбутнього розвитку України та відновлення її економіки, безперечно, бажано, щоб вітчизняний бізнес залишався в Україні.

Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.