«Зелений пояс» Бухареста
Бухарест готується до масштабного екологічного проєкту, який має перетворити природні території навколо столиці на цілісний «Зелений пояс».
Данієль Оня і Василь Каптару, 25.09.2026, 13:52
Бухарест, одна з найбільш густонаселених європейських столиць, робить кроки в напрямку сталого міського розвитку завдяки проєкту «Зеленого поясу». Ініціатива спрямована на створення кільця зелених насаджень навколо міста з метою боротьби із забрудненням та наслідками зміни клімату. Задумана як справжня «киснева подушка» для міста, що задихається від транспортних заторів, ініціатива має бюджет, який оцінюється у 50 мільйонів євро. Згідно з офіційними документами, перші масштабні заходи з викупу земель та лісорозведення планується розпочати у 2027 році, а повна реалізація проєкту розрахована на період до 2050 року. Окрім простого висаджування дерев, проєкт має на меті створити життєво важливі екологічні коридори та захистити водно-болотні угіддя.
Складність цього заходу, а також його життєво важливу роль для майбутнього столичної агломерації підкреслює Чіпріан Гелушке, виконавчий директор «Платформи з адаптації до кліматичних змін».
«Зелений пояс» — це проєкт, який є настільки ж необхідним, наскільки й амбітним. Ми говоримо про розвиток рослинності, яка відіграватиме важливу роль у пом’якшенні негативних наслідків кліматичних змін, а також про масштабний план територіального планування столичної агломерації Бухареста. Крім того, ми націлені на функції, спрямовані на заохочення відпочинку. Можна уявити, що в недалекому майбутньому ми зможемо провести навіть два вихідні дні поблизу Бухареста, у цьому «Зеленому поясі». Влітку ми зможемо уникнути ефекту теплового острова в центрі міста, відпочиваючи на відстані 30–50 кілометрів. Щоб ця інфраструктура запрацювала, нам спочатку потрібен план».
Наразі, коли ми говоримо про «Зелений пояс», кожен має дещо відмінне уявлення про це поняття. Чіпріан Гелушке, виконавчий директор «Платформи з адаптації до кліматичних змін», зазначає, що побоювання щодо можливого економічного застою через створення цього екологічного кільця є абсолютно безпідставними.
«Наприклад, деякі мери міст у мегаполісі стурбовані тим, що такий проєкт може заблокувати місцевий розвиток. Це абсолютно неправда, оскільки приклади із Західної Європи свідчать про протилежне: створення такої інфраструктури сприяло економічному розвитку та заклало основи для сталого розвитку економіки. Короткий приклад: «Зелений пояс» може стати місцем зустрічі місцевих виробників та мешканців Бухареста, які зможуть робити покупки у вихідні, відвідуючи певні ділянки об’їзної дороги. Ми можемо поїхати на велосипеді до лісу або до одного з озер поблизу міста, а по дорозі зупинитися на ринку з місцевими продуктами.
Іншими словами, першим пунктом на порядку денному є створення концепції для цього «Зеленого поясу». Тут нам потрібен внесок усіх відповідних учасників: місцевої влади, суб’єктів господарювання, мешканців Бухареста та громад, що знаходяться поблизу інфраструктури. Ми маємо разом визначити мету та прагнення щодо «Зеленого поясу», оскільки це тривалий процес, який не завершиться за один чи два роки. Ми можемо взяти за приклад Відень, який уже понад 100 років розвиває зелену інфраструктуру навколо столиці. «Зелений пояс» — це живий організм, щодо якого ми маємо мати сильну, чітку та послідовну концепцію розвитку, перш ніж переходити до етапу реалізації».
Основа цього проєкту вже існує на місцях, однак для того, щоб перетворитися на функціональну мережу, вона потребує узгодженого підходу, зазначає експерт з питань адаптації до зміни клімату.
«На першому етапі ми беремо за основу приблизно 26 000 гектарів лісу в повіті Ільфов. Наразі вони не управляються так, як ми б хотіли в контексті «Зеленого поясу», тобто з пріоритетом соціальної функції, стійкості та адаптації до кліматичних змін. Отже, нам потрібно переосмислити нинішній підхід до лісового господарства. Крім того, існує мережа озер і пасовищ, яка, на жаль, втратила зв’язок із лісами. Через численні проєкти забудови та розвиток дорожньої інфраструктури в мегаполісі нам доведеться знайти рішення для взаємозв’язку цих природних зон.
Мета полягає в тому, щоб зробити їх доступними, у стійкий спосіб, для мешканців району та для всіх громадян мегаполісу. Насамперед ми маємо створити приємні враження для тих, хто відвідує ці місця. У нас є достатньо природних територій, щоб започаткувати цю концепцію, сформувати бачення, розробити оперативний план та створити структуру, яка керуватиме цією інфраструктурою. Згодом ми зможемо обговорити питання розширення та нові кампанії з лісовідновлення».
Успішні європейські моделі свідчать про те, що заходи з охорони навколишнього середовища потрібно прискорити, щоб забезпечити майбутнє великих міських агломерацій, підкреслює Чіпріан Гелушке, виконавчий директор «Платформи з адаптації до кліматичних змін».
«Захист міста є пріоритетом. Якщо ми хочемо, щоб Бухарест залишався придатним для проживання через 20 чи 30 років, а може, навіть раніше, ми маємо діяти. Ми мали б це зробити вже давно, але зараз нам потрібно рухатися набагато швидше. Наприклад, Париж після хвиль спеки, що призвели до численних смертей на початку 2000-х років, впровадив низку надзвичайно амбітних заходів. Там розширили площу зелених зон у межах міста та розробили плани швидкого реагування на ситуації, пов’язані зі спекою. Сьогодні вони набагато краще підготовлені, ніж 20 років тому. Не потрібно винаходити велосипед заново. Рослинність, ліси та природні зони, розташовані в межах та поблизу населених пунктів, є найкращими та найдоступнішими рішеннями для адаптації до кліматичних змін».
Отже, успіх «Зеленого поясу» залежить від тісної співпраці всіх зацікавлених сторін та від рішучості місцевої влади перетворити вже існуючі природні території на цілісну мережу. Це спільні зусилля, які мають вирішальне значення не лише для якості повітря, а й для майбутнього здоров’я всіх мешканців Бухареста та його околиць.
