Розум, найпотужніше дистанційне управління
Група молоді продемонструвала, що розум має потенціал бути найсильнішим дистанційним управлінням у світі.
România Internațional, 05.02.2013, 02:44
Наприкінці 2012 року група молоді продемонструвала при переповненій залі, що розум має потенціал бути найсильнішим дистанційним управлінням у світі. З допомогою каски EEГ (Електроенцефалограма) один волонтер зміг перемістити іграшкову машинку лише силою думки. Це була слушна нагода поговорити про Модулаб — лабораторію, яка розробила цей експеримент, та Ардуіно — платформу інтерактивності, яка зробила можливою рух машинки. Але про все по черзі.
Що таке Модулаб? Модулаб — це міждисциплінарна платформа, яка просуває дослідництво та розробку нових методів та технологій висловлювання в області мистецтва та творчих галузях. Це відкрита платформа, яка адресується тим, кого не задовольняє лише натиснути якусь кнопку. Тим, хто хоче створити власні кнопки, змінити їх і відвернути від їхньої первинної функції, для тих, хто відкривають предмети, щоб побачити, що у них всередині, для тих, кому більше подобаються проблеми, ніж рішення, і тому постійно шукають якнайгарніші проблеми. Модулаб — це простір, де провід може стати гаджетом. Тут артисти, програмісти та теоретики заохочені подивитися на все з іншого кута, звільнитися від обмежень і почати творити. Іоана Кален є одна з ініціаторів Модулаба. В декількох словах вона пояснить нам, що таке Ардуіно: “Ардуіно — це інтерактивна платформа, вона створює зв’язок між комп’ютером та оточуючим середовищем, і її поява порівнюється з появою персонального комп’ютера. Так само, як і з користуванням будь-ким комп’ютером був зроблений різкий перехід від механічної до цифрової парадигми, без необхідності вивчати інформатику, зараз переходимо на інтерактивну парадигму через використання цієї платформи Ардуіно: не потрібно бути інженером чи мати технологічні студії, треба знати зовсім небагато програмування, якого ти можеш навчитися за день, а сама плата дуже доступна, кожен студент може її собі придбати без зусиль по Інтернету. Подумайте про вплив, який мав комп’ютер над творчими галузями: фільм, мистецтво і т.д. Подібний вплив матиме і ця концепція плати мікроконтролер з приязним інтерфейсом, якою зможе користуватися будь-хто таким чином, щоб, наприклад, церебральні хвилі перетворювалися на переміщення предметів в реальному середовищі: штори, інсталяція, і це з допомогою каски Емотів.”
Каска ЕЕГ Емотів є насправді аксесуаром, розробленим галуззю комп’ютерних ігор. Вона вимірює електричні коливання на рівні скальпу. В момент, коли той, хто носить каску, докладає когнітивних зусиль, електричні імпульси з тієї зони мозку передаються датчикам з каски, які передають їх комп’ютеру через Ардуіно, і таким чином можна контролювати предмети з реального середовища. Іоана Кален розповіла, що в демонстрації, про яку ми розповідали на початку передачі, була використана така каска: “Вона була налаштована таким чином, щоб ти концентрувався штовхати вперед і назад, робити наліво коли моргаєш і направо — коли посміхаєшся. Ми взяли волонтера з публіки, якого попередньо трішки потренували, і запропонували йому зробити ту ж вправу з віртуальним кубом, який треба було посунути і наблизити. Таким чином ми виміряли рівень його церебральної активності, свого роду пробний зразок, який використали як посилання. Коли він сконцентрувався пересунути машинку — вона рушила. Нам пощастило знайти волонтера, який був гравцем і звик використовувати свою уяву у віртуальному середовищі, він не був скованим і йому з першого разу вдалося контролювати машинкою.”/
Паул Попеску, партнер Іоани Кален з Модулаб, каже, що будь-хто може користуватися такою каскою, не тільки гравці комп’ютерних ігор. Він каже, що потрібне лише тренування: “Це немов би тобі треба навчитися користуватися ще одним членом тіла чи грати на музичному інструменті. Це те саме, потрібно позайматися. Спочатку було дуже важко, за 3 дні інтенсивної праці з каскою нам вдалося освоїти 4-5 команд. З часом ти можеш оволодіти тією практикою, але мені здається, що це немов би вивчити інструмент.”
Іоана Кален каже, що ці демонстрації зроблені саме для того, щоб показати потенціал нових технологій: “По-справжньому цікаво було б, щоб ця технологія змогла допомогти особам з особливими потребами легше пересуватися у просторі власного дому. Ви маєте каску ЕЕГ і все світло з будинку, включно й натуральне освітлення, контрольоване в залежності від духовного стану, пульсу, наскільки розслабленим чи збудженим є суб’єкт, і в залежності від цих параметрів штори опускаються чи піднімаються, вмикаються лампочки певних кольорів. Це цілком можливо з технічної точки зору, але важко з точки зору логістики, проте можна зробити простіші аплікації. Можеш взаємодіяти з допомогою датчиків. Зараз ці технології дуже часто використовують у мистецтві, в артистичних інсталяціях, але я переконана, що за короткий час ними будуть користуватися і в практичних розмірах. У лікарнях, наприклад, мені б хотілося бачити інтерактивні інсталяції в зонах для дітей, які б відволікали їхню увагу від того факту, що скоро вони увійдуть в операцію, чи в лікарнях для людей похилого віку — чотириногого друга-робота. Я вірю, що ця технологія увійде в приватне життя людей і не залишиться строго функціональним компонентом. Багато людей ще не усвідомлюють, наскільки легко можуть робити те, що бажають, якщо знають, де шукати, кого запитати і звідки взяти речі, які їм потрібні.”
Паул Попеску вірить в колективне використання знань: “Я гадаю, що ця модель бізнесу, коли ти даєш свої дослідження, експерименти і рішення, до яких прийшов, буде успішною. Ти даєш їх безкоштовно і таким чином знання будуть розповсюджуватися зі все більшою швидкістю. Багато людей матимуть до них доступ і будуть швидше просуватися вперед.”
Модулаб запропонував собі створити парауніверситетську платформу для всіх студентів з творчих зон і не тільки. Метою цієї платформи є демократизація знань і технологій, як каже Іоана Кален: “Дуже часто студенти жаліються, що речі, які вони вивчають у школі, не відповідають тому, що вони знаходять по Інтернету. Коли вони бачать інтерактивну установку, їм здається це НФ, вони мають враження, що потрібно мільйон євро тільки для того, щоб заснувати лабораторію, яка має зв’язок з технологією; мають відчуття, що треба бути програмістом, щоб змогти рухати установкою за певними датчиками; мають відчуття, що якщо ти не інженер, даремно знаєш програмування, тому що не можеш вирішити електричну сторону. Ці речі вже давно не дійсні. З’явилися рішення, які все це спрощують. Все, що їм потрібно, це мати сміливість запитати, документуватися і обов’язково братися до роботи.”
