Діти відчувають нестачу часу, проведеного з батьками
Багато дітей у Румунії відчувають нестачу часу, який можна було б провести з родиною, відпочинку та активного дозвілля на свіжому повітрі
Йон Пуйкан і Христина Манта, 10.06.2026, 12:45
Скільки часу залишається у дитини для себе після закінчення шкільного дня? Саме це питання лежить в основі нового опитування, проведеного організацією «Врятуйте дітей» та оприлюдненого на початку травня. Дослідження було проведено на вибірці з майже 1 500 дітей віком від 9 до 16 років і малює портрет покоління, яке опинилося між вимогами школи та привабливістю екранів. Висновок простий: кожна третя дитина просто хоче більше часу проводити з родиною та більше годин на свіжому повітрі. А майже половина з них каже, що їм потрібно більше сну. Дитина присвячує навчанню та виконанню домашніх завдань близько 8 годин на день, а для 4 з 10 дітей ця цифра зростає до десяти годин щодня. До цього додаються додаткові заняття: майже половина дітей відвідує додаткові уроки, а в Бухаресті та великих містах цей відсоток наближається до 60%. У таких умовах вільний час різко скорочується.
Про те, як виглядає день із життя школяра, та про проведене опитування розповідає виконавча директорка організації «Врятуйте дітей» Габріела Александреску: «Наше опитування показує, що типовий день у навчальному році для дітей зазвичай виглядає так: вони проводять 5–6 годин у школі та менше ніж годину в дорозі до школи або зі школи. Вони виділяють 1–2 години на виконання домашніх завдань та навчання. 3–4 години вони проводять у мережі, спілкуючись із друзями або граючи в онлайн-ігри, а також одну, максимум дві години — у безпосередньому спілкуванні з родиною. Іншими словами, у найпоширенішому випадку дитина виділяє на школу та виконання домашніх завдань приблизно 8 годин щодня, але для 4 з 10 дітей час, виділений на школу та домашні завдання, становить 10 годин щодня. Якщо брати до уваги виключно час, виділений на взаємодію з родиною, то можна помітити, що майже половина дітей виділяє на це не більше 2 годин. Отже, не дивно, що кожна третя дитина хотіла б мати більше часу для спілкування з родиною. … Так, згадане опитування показує, що майже 3 з 5 дітей стверджують, що рішення про те, як проводити вільний час, приймають вони самі, а ще 30% — що рішення приймається за спільною згодою з батьками. Як і слід було очікувати, участь батьків у тому, як їхня дитина проводить вільний час, зменшується з віком: від 82% у початковій школі до 22% у ліцеї».
Який вплив мають надмірне навчальне навантаження, домашні завдання та репетиторство на емоційний та психічний стан дітей? «Діти кажуть нам, що відчувають втому. … До того ж, коли їх запитують, на які заняття вони хотіли б виділяти більше часу, майже кожна друга дитина відповідає, що хотіла б більше спати. Це перевантаження позначається й на емоційному стані дітей. Чверть дітей часто відчувають смуток, а третина дітей кажуть, що відчувають ентузіазм рідко або дуже рідко. … Тривога є найпоширенішим розладом психічного здоров’я серед дітей. Далі йдуть емоційні розлади, труднощі у вихованні. Наприклад, багато дітей переживають розлучення батьків. Також є розлади навчання, залежність від екранів і навіть зловживання психоактивними речовинами та спроби самогубства».
Три чверті дітей проводять на свіжому повітрі менше п’яти годин на тиждень, тобто менше години на день, а 13% взагалі не виходять на вулицю. Екрани набирають обертів: 62% дітей проводять в Інтернеті щонайменше 3 години на день, а чверть із них — понад 6 годин. І чим старшою стає дитина, тим більше часу вона проводить в Інтернеті. Що роблять батьки з цього приводу? Габріела Александреску, виконавча директорка організації «Врятуйте дітей»: «Лише кожен десятий батько обмежує час, який діти проводять в Інтернеті, за допомогою додатка. А ще 25 % відповіли, що встановлюють обмеження усно. Для майже 8 із 10 дітей віком понад 12 років батьки жодним чином не обмежують сайти, до яких вони мають доступ в Інтернеті. Майже чверть дітей також повідомили нам, що використовують додатки, щоб приховати свою діяльність в Інтернеті, щоб батьки не здогадувалися, що вони, замість того щоб читати чи вчитися, сидять за комп’ютером».
Третина дітей не читає нічого, крім шкільної програми, а третина взагалі не займається спортом протягом типового тижня. Як можна змінити цю тенденцію? Габріела Александреску: «Що стосується читання, то наше опитування мало на меті оцінити самостійне читання. Ми виявили, що 30 % дітей взагалі не приділяють часу читанню, не пов’язаному зі шкільною програмою, а ті, хто це робить, здебільшого витрачають на це менше двох годин на тиждень. … Якщо говорити про активний відпочинок на свіжому повітрі, наше опитування показало, що 75% дітей проводять на свіжому повітрі менше 5 годин на тиждень. В середньому менше години на день. …»
Чи існують істотні відмінності між дітьми з великих міст та дітьми із сільської місцевості щодо навчального навантаження та дозвілля?: «Дослідження організації «Врятуйте дітей» виявило низку відмінностей між дітьми із сільської місцевості та дітьми з великих міст. Зокрема, відрізняється час, який вони приділяють виконанню домашніх завдань. Якщо 4 з 10 учнів у Бухаресті чи великих містах витрачають на домашні завдання понад три години щодня, то серед учнів із сільської місцевості таких лише третина. …»
Які заходи пропонує організація «Врятуйте дітей», розповідає нам сама Габріела Александреску, виконавча директорка організації: «Я вважаю, що дуже важливо уважно придивитися до заходів, які пропонують самі діти. … 1. Час на відпочинок, захоплення та особистісний розвиток. … Ми хочемо, щоб шкільний розклад був більш збалансованим. 2. Допоможіть нам проводити менше часу перед екранами і більше часу за реальними заняттями, тобто надайте нам вибір. … 3. Доступ до психологічної допомоги. А щодо права на захист та безпеку в Інтернеті, діти сказали нам, що їм потрібні сучасні програми цифрової освіти та визнання безпеки в Інтернеті національним пріоритетом. … І їм потрібна чітка інформація про наслідки надмірного використання телефону як для дітей, так і для батьків».
Опитування організації «Врятуйте дітей» не вказує на винних, а ставить питання, яке варто задати собі всім нам — батькам, вчителям і суспільству загалом: як повернути дітям і підліткам простір, де вони зможуть радіти дитинству, гратися та бути разом?
