Румунська молодь та ринок праці
23% румунів віком від 18 до 24 років не працюють, не навчаються й не проходять професійної підготовки. За даними ОЕСР, це серйозний виклик для державної політики.
Роксана Васіле і Василь Каптару, 04.11.2026, 07:28
Дані Євростату свідчать, що нині Румунія має найвищу в Європейському Союзі частку молоді, яка не працює і не навчається. Що стосується безробіття серед молоді, країна також посідає перше місце в ЄС: близько чверті осіб віком до 24 років є безробітними. Ба більше, рівень безробіття серед молоді вдев’ятеро перевищує загальний показник безробіття серед населення працездатного віку.
Звіт ОЕСР «Education at a Glance 2026» також б’є на сполох: 23% румунської молоді віком від 18 до 24 років не працюють і не навчаються в жодній формі освіти чи професійної підготовки. Йдеться про так звану категорію NEET (neither in employment nor in education and training) – молодих людей, які не працюють, не здобувають освіти й не проходять професійної підготовки. Їхня частка значно перевищує середній показник країн ОЕСР, який становить лише 14%.
«Молоді люди, які не працюють і не навчаються в жодній формі освіти чи професійної підготовки, є серйозною проблемою у сфері державної політики, оскільки тривалі періоди бездіяльності в молодому віці можуть мати довгострокові негативні наслідки для подальшого соціально-економічного розвитку», – зазначає Організація економічного співробітництва та розвитку.
На думку соціолога Міхая Думітру, дослідника проблем молоді, для Румунії це одна з найсерйозніших соціальних проблем.
«Молодість – це перехідний період від підліткового віку до дорослого життя, під час якого молоді люди входять у систему соціальних відносин. Вони обирають або прагнуть мати якомога більше соціальних контактів чи, навпаки, ізолюються. Однак той факт, що вони не навчаються і не працюють, означає, що вони опиняються в соціальній ізоляції. Це має наслідки для їхнього індивідуального розвитку, але, зверніть увагу, також і для суспільства.
Зараз ми переживаємо період не дуже помітних, але надзвичайно глибоких змін, пов’язаних із технологічною революцією, яка змінить ринок праці. На перший погляд, молодь мала б отримати перевагу, адже її представники володіють інструментами штучного інтелекту краще або частіше користуються ними, ніж інші покоління. На жаль, соціальні бар’єри все ще існують.
Перше, що заважає молодим людям реалізуватися на ринку праці, – це освіта. Як відомо, у Румунії багато молодих людей залишають навчальні заклади, причому в значно більшій кількості, ніж у будь-якій іншій країні Європейського Союзу. Вони припиняють навчання на різних етапах: кожен п’ятий – після першого курсу через фінансові проблеми, особисті обставини, одруження, народження дітей тощо. Але без належної освіти вони не можуть знайти своє місце на ринку праці.
По-друге, цікаво, що в Румунії роботодавці вимагають від працівників досвіду. Однак молода людина, яка закінчила школу або припинила навчання на рівні середньої освіти, саме цього й не має – досвіду».
Частка румунів із вищою освітою становить лише 19%, що значно менше, ніж частка осіб із середньою або фаховою передвищою освітою, яка сягає 56%. А згідно з даними Євростату, лише 23% румунської молоді віком від 25 до 34 років здобули вищу освіту.
Деякі з тих, хто здобуває вищу освіту, зрештою працюють у зовсім іншій сфері, ніж та, до якої готувалися. Де ж розривається зв’язок між навчанням і вимогами ринку праці? На це запитання знову відповідає дослідник Міхай Думітру:
«Це питання планування системи освіти. Завжди існувала потреба адаптувати навчання до вимог ринку праці. Багато роботодавців кажуть: “Вони знають багато теорії, але не відповідають вимогам, які я ставлю на робочому місці”.
Отже, саме над адаптацією шкільної освіти потрібно працювати. До яких професій ми готуємо молодих людей? До якого світу ми їх готуємо? Адже, ще раз повторюю, світ, у якому ми живемо, змінюється за десять років, і ринок праці буде зовсім іншим, ніж зараз».
Без довгострокової національної стратегії підтримки молоді її представники можуть легко збитися зі шляху й, залишившись наодинці зі своїми проблемами, зіткнутися з великими труднощами, вважає Міхай Думітру.
«Звичайно, рішення є! Але для цього нам потрібна довгострокова стратегія, спрямована на підтримку молоді. Що ми робитимемо з майбутніми поколіннями? Не кажучи вже про те, що їхня кількість зменшується, як і їхня частка в населенні. До речі, населення Румунії старіє. У 1992 році середній вік становив майже 35 років. Зараз він перевищує 40 років. Отже, населення старіє.
Саме молоде покоління забезпечить зв’язок із технологічною революцією. Тому нам потрібна загальна стратегія щодо молоді, в якій, без сумніву, на першому місці буде освіта, а на другому – питання про те, як усунути бар’єри на ринку праці або стимулювати працевлаштування молоді».
Серед сотень тисяч молодих людей у Румунії, які не працюють і не навчаються, приблизно 70% не можуть знайти роботу, яка відповідала б їхнім очікуванням. Проте люди без професії та роботи ризикують опинитися на узбіччі суспільства.
«Хто я? І чим я займаюся?» – ці запитання ставить собі кожна молода людина на початку життєвого шляху. Відсутність професії чи роботи в довгостроковій перспективі підвищує ризик соціальної ізоляції, матеріальної бідності та фінансової залежності від родини.
Крім того, з практичного погляду, чим пізніше молода людина виходить на ринок праці, тим пізніше вона починає робити внесок у систему соціального страхування, економіку та суспільство загалом.
Покоління, яке досі шукає свій шлях і пізно виходить на ринок праці, обійдеться суспільству дуже дорого. Тим часом економіка потребуватиме ресурсів, які, якщо їх не вдасться знайти всередині країни, доведеться залучати з-за кордону.
