Ситуація історичних будівель в Бухаресті
Нерухомість Бухареста, яка сильно постраждала в результаті комуністичної націоналізації, післягрудневих реституцій колишнім власникам чи спадкоємцям, але особливо в результаті тривалої занедбаності, не тільки надає місту занедбаний вигляд, але й створює..
Christine Leșcu, 06.07.2022, 08:58
Нерухомість Бухареста, яка сильно постраждала в результаті комуністичної націоналізації, післягрудневих реституцій колишнім власникам чи спадкоємцям, але особливо в результаті тривалої занедбаності, не тільки надає місту занедбаний вигляд, але й створює проблеми з безпекою. Багато будівель спадщини, будучи неукріпленими та невідремонтованими, руйнуються на наших очах, а інші ризикують повністю зруйнуватися в разі сильного землетрусу. Це високі будівлі, деякі зведені в другій половині ХІХ і в першій половині ХХ століття, які не користувалися ані ремонтом, ані консолідацією. Проте останніми роками були проведені певні роботи з консолідації, які фінансувалися як зусиллями місцевої адміністрації, так і власників, але фахівці, громадянське суспільство та мешканці вважають ці зусилля недостатніми.
Причин багато: одні – через власники, інші – через генеральну мерію столиці, як зазначив Штефан Биліч, колишній директор Національного інституту спадщини: «Я вважаю, що ми все ще знаходимося в тому сценарії, в якому негативне значення відразу асоціюється зі статусом історичної пам’ятки. Якщо у нас є пам’ятник, то у нас є проблеми. Поки ми не матимемо в суспільстві ефективних і добре розподілених інструментів, щоб виправити ситуацію, то спадщина залишатиметься проблемою. Ми дивитимемося, як зносять будинок, покидають чи залишають його напризволяще. Звичайно, такий статус історичної пам’ятки чи частини історичної пам’ятки – не забудьмо, що центр Бухареста досі внесений до Списку історичних пам’яток – передбачає певні обмеження. Перш за все – це заборона на знесення, а потім – обмеження що стосується реставрації. Це означає певний адміністративний шлях для отримання дозволів, вищі витрати тощо. Ситуація має бути збалансована програмами підтримки домовласників або просто фінансуванням.»
В інших містах, таких як Тімішоара чи Орадя, де будинки спадщини протягом кількох років зазнавали вражаючих реставрацій та консолідації, були знайдені адміністративні рішення. Звісно, у Бухаресті проблем більше, бо нерухомість також багатша й розкинута по більшому периметру. Крім того, досі немає чіткої картини ситуації, з якою ми стикаємося: якому числу будівель загрожує руйнування під час землетрусу і якими є витрати, – каже Раду Векеряну, професор Бухарестського технічного університету будівництва: «Ми зробили таку оцінку щодо того, скільки можуть обійтися зусилля з консолідації нерухомості в Румунії. І оцінили, що десь в 13-14 мільярдів євро. Якщо до цього додати приблизно рівну суму на енергоефективність, то ми досягнемо десь 27 мільярдів євро. Навіть якби Дід Мороз прийшов зараз і подарував нам 27 мільярдів євро, то у нас не було б можливості реалізувати ці проєкти на основі адміністративних можливостей і можливостей компаній. Чи здатні будівельні компанії реалізувати проєкти за такі великі гроші? Очевидно, ні! І тоді нам потрібно визначити пріоритети, а для цього ми повинні знати масштаб цієї проблеми в Бухаресті. Я дослідив трохи ситуацію з сейсмічним ризиком у Бухаресті. І тут я визначив два аспекти. Перш за все, ми повинні забезпечити життя людей у разі будинків із сейсмічним ризиком. По друге, інший аспект якому ми повинні приділити увагу – це обмеження збитків.»
Що зробила до тепер Генеральна мерія столиці? Перша відповідь надійшла від арзітектора Едмонда Нікулушке, який розповідає як про минулу ситуацію, так і про нещодавно прийняту Програму мерії з відновлення будівель. Едмонд Нікулушке: «Офіс з питань консолідації будівель в рамках Генеральної мерії є відносно новим офісом. Коли я вступив на посаду вісім місяців тому, я з подивом виявив, що серед 90 працівників офісу не було жодного інженера-конструктора. Програм фінансування насправді немає. І відсутність грошей у столичної мерії чи в Офісі з консолідації будівель не є єдиною причиною цього. У мерії великі фінансові проблеми, але наш Офіс наразі немає проблем. Муніципальна програма реставрації стосуватиметься всіх історичних пам’яток нерухомості, розташованих у забудованих захищених територіях або розташованих на захищених територіях пам’яток чи ансамблів. Включає 25-річне поворотне фінансування з гарантією нерухомості. На основі певних критеріїв люди звертатимуться до цієї програми фінансування, програми, яка може супроводжувати як власника або об’єднання власників у процесі проектування консолідаційно-відновлювальних робіт, а також у дуже складених питаннях, пов’язаних з отриманням дозволів. Відсоток спів фінансування з боку мерії становить від 50% до 75%. Це перша програма фінансування історичних пам’яток у Бухаресті.»
Що стосується позиції власників, то вони різняться в залежності від їх профілю та інтересів. У минулому були такі ситуації, коли об’єкти спадщини залишалися занедбаними, щоб позбавити їх статусу історичних пам’яток, а потім знести для використання землі. Є й власники, які з різних причин відкидають ідею реставрації та укріплення будівлі. Але, за словами Едмонда Нікулушке, у всіх цих випадках основна відповідальність лежить на владі: «Є такі об’єднання власників квартир, які не хочуть консолідації. Потім роботи затягуються, проєкт витрачає чинність, бо не було досягнуто домовленості. Ми, як влада, згідно із положеннями закону, маємо обов’язок скласти звіт, у якому зазначаємо про те, що власники беруть на себе ризик руйнування під час землетрусу, і що влада не могла втрутитися для зменшення сейсмічного ризику для відповідної будівлі. Дійсно, є такі ситуації, коли власники не бажають консолідації будівлі, але вони не хотіли цього, бо органи влади не проявили відкритості. Ніхто не розумів, скільки це коштує, хто платить, а хто ні, чому такі великі витрати і особливо скільки часу це займає.»
Наразі, у Бухаресті, в офіційному списку будинків з I класом сейсмічної небезпеки, налічується 349 будинків, але громадські об’єднання та будівельні експерти вважають, що насправді їх кількість більша, оскільки процес оцінювання будівель запізнюється та є недостатнім.
