“Дунайські котли” – у сезон жовтих тюльпанів
Дунайські котли (Казанеле Дунерій) — це одна з найкрасивіших ділянок течії Дунаю, від його витоків у Німеччині до впадання у Чорне море. З кінця березня до початку травня з борту суден можна спостерігати за жовтим тюльпаном (Tulipa hungarica – лат.), видом, який зустрічається виключно на скельних стінах гори Чукару-Маре.
Штефан Бачу і Христина Манта, 03.05.2026, 06:25
У ділянці, що називається «Казанеле Дунерій», води ріки течуть між скелястими, майже вертикальними стінами — пейзаж, що змінився у 70-х роках минулого століття після будівництва гідроелектростанції «Залізні ворота». Під водами величезного водосховища знаходяться кілька колишніх населених пунктів, мешканці яких переселилися в околиці, на більш високі місця. Ландшафт сильно змінився після того, як рівень води досяг скелястих стін, утворивши ущелину довжиною понад 9 кілометрів, яка стала великою туристичною атракцією.
Цю ущелину можна легко пройти на швидкісному катері, здійснивши подорож тривалістю одну… дві години через Казанеле Марь, Казанеле Міч та затоку Дубова. Назва «Казане» зберіглася з тих часів, коли ще не було греблі, а річка текла між скелями, створюючи враження, ніби її вода кипить. Деякі туристи обирають цей період для відвідування цієх частини Дунаю, оскільки можуть помилуватися з борту човнів жовтим тюльпаном (Tulipa hungarica – лат.), видом, який можна зустріти лише на схилах масиву Чукару-Маре.
Від Флорентіни Мукіч, генерального секретаря Асоціації «Відкрий для себе Дунайські котли», ми дізналися, чому подорож на човні у квітні по цій частині Дунаю є такою особливою: «Це найкрасивіше місце у квітні. У нас росте «жовтий тюльпан», він вже зацвів. «жовтий тюльпан з Казане» або Tulipa Hungarica, як її ще називають, — це ендемічний вид, вперше згаданий у 1884 році. Він росте в заповідниках Казанеле Марь та Казанеле Міч, на схилах гори Чукару-Маре, на румунському березі Дунаю. Як дістатися до квітки? На човні! Це невеличка жовта квітка без запаху, яка цвіте прямо на голій скелі, високо вгорі. Її можна побачити лише з води! Ми бачимо скелясті стіни, вкриті жовтим кольором. Це щось, що неможливо описати. Це треба пережити! Прогулянка на човні — це враження, яке не можна пропустити. Звичайний маршрут включає «Обличчя Децебала», Табулу Траяну, монастир Мраконія, печеру Ветерані, печеру Понікова, звичайно ж Великі котли та Малі котли. Подорож триває близько двох годин. Район тюлпанів простягається від затоки Дубова до околиць печери Понікова».
Обличчя Децебала, висічене у скелі, є незавершеним твором, висота якого становить 55 метрів, а ширина — 25 метрів. Також з борту судна, на сербському березі Дунаю, можна побачити «Табулу Траяна» — меморіальну дошку часів імператора Траяна, встановлену на честь перемоги римлян у війні проти даків у 105–106 роках. Також на румунському березі знаходиться монастир Мраконія, побудований на фундаменті старого маяка для регул3ювання річкового руху, який функціонував до будівництва греблі.
Весна — ідеальний час для походів у масиви Чукару Маре і Чукару Мік. Флорентіна Мукіч, генеральний секретар Асоціації «Відкрий для себе Дунайські котли»: «Весна — це, мабуть, найкрасивіша пора року для піших прогулянок у нас. Маршрут на гору Чукару Маре є найпопулярнішим, триває близько двох-трьох годин, не дуже складний. Зверху відкривається неймовірний панорамний вид на затоку Дубова. Це найвидовищніший оглядовий майданчик на цю частину Дунаю. Маршрут доступний навіть для сімей з дітьми. Перепад висот становить 300 метрів, підйом, я б сказала, інтенсивний, а потім з’являється дуже простора рівнина для спуску. Це місце, де можна зрозуміти, наскільки грандіозна ця ущелина Дунаю і як красиво виглядає вона з висоти. Рекомендую цей маршрут, це займе близько 3 годин, там менше людей, і, звичайно ж, водоспади в долині Понікова та Плашевіца. Вони вражаючі навесні, бо мають великий потік. Влітку, якщо ми підемо їх подивитися, там не буде води».
Після підвищення рівня води в Дунаї дістатися до печер у районі Дунайських котлів можна лише по воді, на човнах. Наприклад, печера Ветерані, де знайдено сліди проживання людей з палеоліту, була укріплена понад 300 років тому для облаштування спостережного пункту на Дунаї для австрійської армії. Під час літнього сонцестояння в цій печері відбувається вражаюче явище, коли сонячні промені проникають крізь отвір у стелі. Ще однією атракцією є печера Понікова, довжиною в один кілометр, яка простягається крізь гору з одного боку на інший. Прибувши з боку води, відвідувачі можуть увійти до галереї, а потім вийти на дорогу, що пролягає вздовж румунського берега Дунайських котлів. Варто зазначити, що доступ відвідувачів обмежений в одній з галерей печери Понікова, щоб не турбувати колонію кажанів, що мешкає тут.
