Римський форт у Дробеті

Римський міст у Дробеті, збудований через Дунай за проектом відомого архітектора Аполодора з Дамаска був зведений у 103–105 роках н. е. за наказом імператора Траяна. Навколо цього  мосту розкинулися римський табір, амфітеатр і терми, залишки яких можна побачити сьогодні на території Археологічного парку Дробета.

Христина Манта, 31.05.2026, 07:40

Римський міст у Дробеті, відомий також як Міст Траяна, є одним із найвизначніших архітектурних досягнень античності. Зведений у 103–105 роках н. е. за правління імператора Траяна, міст був побудований за проектом відомого архітектора Аполлодора з Дамаска. Його основною метою було полегшити переправу римських військ через Дунай під час походів проти даків, після того як у першій дако-римській війні римські війська опинилися на межі оточення внаслідок раптового нападу Децебала взимку 101–102 років. Ця видатна споруда стала вирішальним етапом у розширенні та зміцненні римської влади в провінції Дакія. Міст Траяна, загальною довжиною 1 134,9 м і висотою 18,6 м, залишається одним із найбільших інженерних досягнень античності. Вражаючі розміри опор мосту (33 x 19 м) відображають інженерну майстерність римлян та стратегічну роль цього мосту в римській експансії. Його руїни надають пам’ятці в Дробеті унікального характеру на світовому рівні.

Римський форт у Дробеті був збудований у той самий час, що й міст, і мав на меті захищати цю важливу транспортну артерію та обороняти кордони Римської імперії.   Фортифікаційна споруда має прямокутну форму та розміри 123×137,50 м, орієнтована з півночі на південь. Це включає видатні архітектурні та стратегічні елементи, серед яких — ідеальна симетрія форту, західна частина якого дзеркально повторює східну. Однією з помітних особливостей форту в Дробеті є розташування головної брами «porta praetoria», розташованої на південному боці, у бік Дунаю, що суперечить нормам римської військової архітектури, де вона зазвичай була орієнтована на ворога. Цей аспект вказує на специфічне завдання місцевого гарнізону — захист мосту. Внутрішня частина форту була розділена симетрично та оснащена різними будівлями, необхідними для ефективного функціонування гарнізону, зокрема “принципією”, де зберігалися прапори та імперські символи.

Перші згадки про форт датуються 1689 роком і належать італійцю Луїджі Фердінандо Марсіглі; згодом дослідження проводив румун Цезар Болліак, а потім — французький археолог Ж. Буассьєр. Вони визначили три етапи розвитку форту: часів імператора Траяна, константиніанський (часів імператора Костянтина Великого) та римсько-візантійський. Також розкопки виявили наявність адміністративних та житлових споруд всередині укріплення, зокрема помешкань для офіцерів та солдатів, складів продовольства та зброї. Після зведення цього табору Дробета перетворилася на потужний економічний центр. З’явилися великі майстри теракотової техніки, від яких до наших днів зберіглися кахлі з їхніми клеймами: Fortis, Flavi, Cassi — плоди рідкісної художньої майстерності, завдяки якій земля, здається, плавиться, немов метал, і змушена приймати бажану форму. Також розкопки виявили імпортний посуд з рельєфними візерунками виняткової художньої цінності, посуд, відомий під назвою «terra sigillata». Їхня присутність свідчить про те, що значна частина мешканців, з одного боку, вишукувала свої смаки, а з іншого — мала широкі матеріальні можливості. Зі збільшенням кількості ремісників з’являється категорія купців, які вирушали з Дакії з золотом і сріблом, пшеницею та медом, вовною, деревиною, шкірою, сіллю і, можливо, навіть з рабами. Розкопки виявили, поряд зі статуями богів Марі та Мінерви (яких римляни вважали захисниками армії), статуї Меркурія, захисника торгівлі. Напис, що засвідчує існування Колонії Септімія Дробета, міститься на вапняковій плиті, виявленій у базиліці в міському парку. Колонія Септімія Дробета спорудила пам’ятник Марку Аврелію Антонію Августу. Статуї, прикраси свідчать про комфортне, цивілізоване життя, яке склалося в Дробеті в період справжнього економічного розквіту.

Після руйнування мігруючими народами Дробета переживає нову епоху за часів Костянтина Великого (IV ст.). Він відбудовує форт, використовуючи залишки старої споруди, що перебувала в руїнах, навіть похоронні камені. Але нове укріплення аж ніяк не є простою реконструкцією. Частково використовуються лише старі фундаменти; прокладаються нові дороги, додаються чотири вежі. Усередині будується 84 кімнати, вишикувані у формі хреста, квадратні та симетричні. Розташування помешкань усередині табору вздовж двох головних вулиць аналогічне палацам Діоклетіана та Костянтина Великого. Внутрішні вежі замінюються зовнішніми вежами віялоподібної форми (сектор кола). По обидва боки південних воріт споруджуються дві зовнішні вежі, північна частина яких має прямокутну форму, а південна — напівкруглу.

31

Поруч із фортом римський амфітеатр у Дробеті є четвертою спорудою такого типу, виявленою на території колишньої провінції Дакія, поряд із амфітеатрами в Ульпії Траяні Сармізегетусі, Міції та Пороліссумі. Римські амфітеатри відігравали важливу роль у культурному та соціальному житті римських міст, слугуючи місцями для вистав та публічних заходів. Римські терми в Дробеті, що входять до складу археологічного комплексу, є ще одним прикладом витонченості римської інженерії. Ці громадські лазні посідають друге місце за розміром і складністю в Дакії після терм в Ульпії Траяні Сармізегетусі, що підкреслює важливість, яку римляни надавали гігієні та громадському відпочинку.

У листопаді 2010 року в результаті розкопок, проведених у дворі Музею регіону «Залізні ворота», археологи виявили військовий амфітеатр — сенсаційну знахідку. Розкопки виявили чотири ворота цього амфітеатру, а після ретельного дослідження було підтверджено, що це саме той амфітеатр, зображений на Колоні Траяна в Римі, який був присвячений тріумфу імператора Траяна над даками.  Сьогодні залишки форту, мосту та інших римських споруд у Дробеті становлять безцінну культурну спадщину, відкриваючи дослідникам і відвідувачам вікно у далеке минуле. Зусилля з консервації та популяризації цього археологічного пам’ятника сприяють збереженню пам’яті про період, що має надзвичайне значення для історії регіону. І сьогодні можна побачити фундаменти (відновлені Костянтином Великим) на площі у два гектари, з чотирма бічними воротами, житловими будівлями, казармами, зброярнями, вулицями, а в центрі табору — будівлю претора (командира), де взимку 105 року зупинявся сам імператор Траян.