Вшанування пам’яті жертв радянського тоталітаризму
У Румунії 1 квітня був відзначений Національний День вшанування пам'яті румунів- жертв масового розстрілу біля села Біла Криниця, масових депортацій і штучного голоду, влаштованих радянським режимом у Півн.Буковині, Герцаївському краї та Бесарабії.
România Internațional, 02.04.2013, 15:42
Щорічно 1 квітня в Румунії та місцевостях компактного проживання румунської громади за межами країни відзначається День памяті румунів-жертв депортації, штучного голоду та інших форм організованої репресії радянського тоталітарного режиму в Герцаївському краї, Північній Буковині та Бессарабії. Ці території до Другої світової війни входили до складу Королівства Румунії, а тепер – до складу Р.Молдова і України.
Після окупації цих територій у 1940 році, Радянський Союз вдався до масових репресії та депортацій проти населення румунського населення. Радянська політика привела до справжнього процесу міграції і масового переселення румунів, під час яких багато з них втратили життя. Голова Асоціації колишніх депортованих та політичних вязнів Республіки Молдова Валентина Стурза розповідає про ті трагічні моменти.
Валентина Стурза: “Уніч з 12 проти 13 червня 1941 року, вантажні автомобілі з озброєними до зубів солдатами сіяли терор і страх у селах і містах. Вони увірвалися в помешкання 3470 сімей, були депортовані представники еліти Бессарабії – мери, депутати, вчителі, священики. Бессарабія була обезголовлена.”
Радянська влада вдалася до депортації і в Північній Буковині та Герцаївському краї, врезультаті чого з 1941 по 1953 роки сотні тисяч людей було примусово переселено з цих територій. Депортовані були доставлені в нелюдських умовах у закритих товарних вагонах до Сибіру, Казахстану і в Узбекистан. Із заарештованих, багато були звинувачені в антирадянській діяльності і засуджено до смертної кари.
Однією з маловідомих та трагічних сторінок історії румунського народу є подія, що сталася 1 квітня 1941-го року. У цей день багато жителів румунських сіл, побоюючись нового порядку радянської влади і заслання в Сибір, взяли участь у мирному поході з надією перейти радянсько-румунський кордон. У районі Білої Криниці (урочище Варниця) їх зустріли кулеметним вогнем прикордонники. Тоді загинуло приблизно 3000 невинних людей.
Про цю трагічну подію, розповів і голова комітету з питань закордонних румунів Палати депутатів Єуджен Томак, який сам народився на території колишньої Бессарабії і має родичів, які були депортовані в ті роки: “Це одна з найжахливіших трагедій в історії румунського народу, і ми зобовязані пам’ятати про це, щоб зберегти і передати новим поколінням память про те, що ці люди пожертвували собою заради гідності румунського народу.”
В СРСР масове звільнення депортованих із спеціальних поселень почалося після смерті Йосипа Сталіна у березні 1953 року, але засудження сталінських депортацій почалося тільки після 1956 року.
