Румунський експерт проаналізував передвиборчі настрої в Україні

Пропонуємо вашій увазі авторську статтю румунського експерта в сфері міжнародних відносин Юліана Кіфу, який робить аналіз електоральних орієнтацій українських виборців.

Василь Каптару, 15.11.2018, 07:22

У перспективі президентських
та парламентських виборів, які мають відбутися в Україні у 2019 році,
пропонуємо вашій увазі авторську статтю румунського експерта в сфері
міжнародних відносин, директора Центру
із запобігання конфліктам і раннього попередження Юліана Кіфу, який робить
аналіз електоральних орієнтацій українських виборців. Своїми думками і
висновками він поділився у статті «Вибори в Україні: Безвихідні ситуації у
коаліціях, мозаїка та бігання за новими фігурами, досі не підтвердженими», що
була опублікована в газеті Евеніментул зілей.

Україна вступає у новий виборчий рік, а емуляція, емоції та ентузіазм
населення, здається, перебувають на дуже низькому рівні. Україна мала три
політичні перезавантаження: Проголошення незалежності та націоналізм РУХ-у під
керівництвом Леоніда Кравчука, першого президента незалежної держави України;
потім Помаранчева революція 2004 року з Віктором Ющенком та Юлією Тимошенко на
чолі та Майдан – Революція Гідності в листопаді 2013 року – лютому 2014 року та
обрання президентом Петра Порошенка.

При кожному перезавантажені спостерігалася підтримка більшості населення послідовній
партії чи коаліції, а потім політична сила, що мала більшість розпадалася
на дрібні частини та управляла країною в альянсі з проросійськими партіями, після чого до влади приходили проросійські лідери, яких скидали в результаті наступного
великого соціального та політичного потрясіння. Отож, минуло 5 років від останніх
президентських та парламентських виборів, а ентузіазм рухнув так само, як і
коаліція та українська політична сцена, розбита на частини, у мозаїці, яку
важко згуртувати в послідовну більшість.

Президентські вибори мають відбутися у травні, а парламентські – у
листопаді 2019 року. В обох випадках має бути встановлена конкретна дата, однак
початок відліку останніх 6 місяців терміну повноважень президента засвідчив про початок передвиборчої
кампанії, позиціювання потенційних кандидатів та зосередження уподобань навколо
старих або нових гравців. Зі значним розчаруванням змістом та суттю реформ, зі стурбованістю
затримками у боротьбі з корупцією, з прикладами із Бухареста, що вважаються моделлю,
Україна наближається до кампанії без надії та з дуже низькою явкою.

Партії, які прийшли до влади 5 років тому різко втратили громадську підтримку. «Народний фронт» Арсенія Яценюка практично зійшов зі сцени, маючи не більше 1%
прихильників, тоді як «Блок Петра Порошенка» знаходиться нижче прохідного
порогу. Натомість на перший план знову виходить «Опозиційний блок», оновлена і
перебрендована колишня «Партія регіонів» Януковича й, особливо, «Блок Юлії
Тимошенко», екс-прем’єр-міністра, ув’язненого і Кучмою, й Януковичем, колишнього
партнера Віктора Ющенка під час Помаранчевої революції, яка перевинайшла себе і виступає модернізатором, прихильником інновацій та відродження сучасної економіки.

Оскільки вибори президента є першими, головне питання полягає в тому, чи є
нові, переконливі фігури, здатні відновити надію. У дійсності надалі залишаються
старі фігури української політики, домайданівскі, які домінують на політичній
сцені та в опитуваннях громадської думки: Юлія Тимошенко очолює їх, але має лише
18%, тоді як наступні двоє конкурентів набирають по 12%: колишній міністр
оборони Анатолій Гриценко (дворазовий кандидат у президенти, що здобув максимум
один мільйон голосів 42-мільйонного населення та 30 мільйонів з правом голосу)
та чинний президент Петро Порошенко. Є двоє нових кандидатів, свіжі, популярні
фігури, але з підтримкою на рівні близько 6%. Кандидат від «Опозиційного блоку»,
колишній міністр енергетики Юрій Бойко має такий же низький рейтинг.

Таким чином є класичні, добре відомі фігури політичної сцени, які досі
домінують на виборах, до яких додається рок-виконавець Святослав Вакарчук, який
вже спробував себе у політиці, був депутатом у 2007 році протягом року після чого
вирішив піти з Верховної Ради, однопалатного парламенту України через те, що там
більше сваряться ніж виправдовують очікування громадян. Потім таким же
популярним є комедійний актор Володимир Зеленський, який грає роль кандидата в
президенти, а потім президента в дуже популярному серіалі «Слуга народу». Обидва
вони демонструють невизначеність або відкидають кандидатуру, але Зеленський
зареєстрував партію «Слуга народу» і привернув до себе увагу націоналістів та
олігарха Коломойського, які можуть підтримати його кандидатуру.

Отож, українська політика залишається загрузлою у перспективі
непередбачуваної більшості-мозаїки, яку зможуть прояснити лише вибори наприкінці
наступного року. Тим більше, що голосування відбувається за змішаною системою,
половина за партійними списками, половина в округах, яка дає багато незалежних кандидатів і максимальне роздрібнення політичної
сцени, без принципу коагуляції. З іншого боку, нові фігури не мають жодного
шансу перед добре відомими політиками.

Я мав можливість зустріти усіх потенційних кандидатів у президенти. Петро
Порошенко, здається має шанси вийти у другий тур з Юлією Тимошенко, будучи
найбільш наближеними до президентської посади, один роблячи ставку
на більш помірний та реалістичний патріотизм, зі здійсненними обіцянками і без
крайностей, які залишає іншим силам, а інша – на модернізації та інновації з
проявами популізму, одностайно критикованими ЗМІ та контркандидатами, при цьому зберігаючи лідерство у президентській гонці.

Анатолій Гриценко не має ні громадської, ні політичної підтримки, – я бачив
як він виходив самотньо, тільки зі своєю помічницею, в той час як всі інші перебували
в облозі журналістів та присутніх у залі. Вакарчук здається мені найбільш небезпечним,
якщо зуміє коли-небудь обійняти
найвищу посаду в державі, через
надмірний месіанізм та повне ігнорування відповідальності державної посади та
бюрократичної інфраструктури.

Таким чином, незважаючи на нововведення, у другому турі президентських
перегонів зустрінуться ветерани Юлія Тимошенко і Петро Порошенко, в зворотному
порядку, політичні діячі, які очолюють антирейтинг українських політиків.
Жорсткі та непереконливі перегони, з впливом на наступні парламентські вибори.