Навчальний автобус

Ми знаходимося в комуні Аугустін,у повіті Брашов, на півдні Бараольтової низовини. Тут двоє вчителів заклали основи проєкту: Edubuzz або навчальний автобус...

Ana-Maria Cononovici, 07.09.2021, 03:27

Сьогодні
ми розповімо вам цікаву
історію. Ми знаходимося
в комуні Аугустін, у повіті Брашов,
на півдні Бараольтової низовини.
Комуна з 1.900
жителями, багато з яких
дуже бідні
та наполовину етнічні
роми. Тут двоє вчителів
заклали основи проєкту:
Edubuzz або навчальний автобус. Наталія
Гінгіне та Адріан Секал – учителі,
які створили благодійний проєкт
Edubuzz, для якого сама
тенісистка Сімона Халеп
подарувала свій день народження.

Адріан
розповів нам про Edubuzz: Це своєрідне
місце для позашкілького навчання.
Ми подумали, що це повинно
бути приміщення, поза
школою та якомога ближче до дітей, так
щоб вони мали можливість
залишатися після школи. Є багато дітей,
які не
навчаються
у школі або які більше не відвідують
уроки. Це громада, де кидання
школи та прогули досить
високі, а також де чимало
дітей не йдуть до школи.
І тому ми подумали надати їм
можливість продовжувати навчання
та вчитися, бо, можливо,
деякі з них досі не вчились у школі
до тепер.

Наталія
додала:
Ідея виникла з потреби
проводити з дітьми більше
часу, ніж ми проводимо
в школі, і запропонувати
їм більше спільних занять.
Після того,
як ми так
би мовити створили автобус
і знайшли це приміщення,
автобус став не лише
місцем для дітей, які
навчаються у школі, але й для дітей, які
з різних причин не
ходять до школи. Це позашкільний
навчальний заклад, однак
не лише це,
він став справжньою школою для
деяких дітей.

Наталії
та Адріану довелося врахувати велике
число дітей, які кидають середню школу в
районі, або
невідвідування
дітьми школи: Наша система
адаптована до місцевих
потреб, тобто, ми дотримуємося
скоріше системи drop-in, а
не системи програмування,
і поки що до нас приходять
майже 200 дітей. Працюємо
з ними не за класичною системою, коли
дитина ходить регулярно
до школи, а варіюємо
залежно від того, що відбувається в селі
та що відбувається в школі у
той період, від
погоди, бо якщо вони
повинні працювати вдома,
в лісі чи селі,
то вони не приходять
сюди, а прийдуть, коли
зможуть собі це дозволити. У
нас немає звичайного,
стандартного дня, але є заходи, засновані
на грамотності, читанні, письмі, освітніх
іграх, проводимо заходи
просто неба, такі як
садівництво, школа на свіжому повітрі,
гра за межами автобуса, уроки
з гітари, а
коли погода дозволяє нам,
організуємо екскурсії,
прогулянки неподалік
села або трохи далі.

Ми
запитали Адріана, яким є
графік роботи автобусу:
В основному, ми намагаємось бути тут
вранці, десь о 09.30,
і залишаємося до 08.30
вечора, навіть 09.00. Навіть
діти залишаються до цієї години. У
селі, немає такого місця,
де вони можуть
гратися, і тому вони
вважають за краще залишатися тут.
Тут вони можуть прочитати
книгу, пролежати в гамаках,
допомогти нам справитися із
домашніми справами
поруч з автобусом, у дворі, у самому
автобусі, отже вони воліють
залишатися тут надовго.

Наталія також пояснила:
Як правило, Адріан, тому
що в нього гнучкий графік роботи приходить
сюди вранці. Я приходжу
сюди після того, як закінчую роботу в
школі, тобто залежно від дня, о
11, 12 чи 14
годині.Теж
у другій половині дня приходить
наша колега, яка
є вчителькою
в іншому населеному пункті.
Зараз ми шукаємо дорослих,
мешканців нашого села,
які допомагали би нам у
нашій праці.

Що
стосується планів на
майбутнє, то їх багато,
зізнається Адріан:
Тут ми маємо приміщення, яке ми хочемо
облаштувати так, щоб пропонувати якомога
більше зручностей та можливостей для
дітей, і будь-яка підтримка для нас
корисна.
Ми хочемо облаштувати
санітарну зону з туалетами,
душовими кабінами, пральними машинами,
освітньо-культурну зону, простір у сараї
з малою сценою, зі столами, стільцями.
У більшому дворі
ми хочемо також облаштувати
місце,
де діти могли просидіти
в тіні або навчатися,
тобто ми хочемо, щоб
не відбувалося все лише
в автобусі, а щоб використати весь
простір, який маємо у
розпорядженні.

Наталія
зізналася, що у майбутньому вони планують
облаштувати ще один
автобус: У задньому
дворі на нас чекає ще один автобус,
який ми привезли, але щодо
якого ми ще
не починали працювати.
Отже, існує у нас багато
потреб і бажань для розвитку, і, тому
нам потрібні люди, які
так чи інакше підтримували
нас, кожен відповідно до своїх можливостей
і бажань,
за допомогою пожертв. Є багато способів,
якими ми можемо розвинутися,
якщо ми були б більшою
командою.