Проект ”Довкола Чорного моря”
Незвичайний фотопроект, що несе глядача по прибережних країн Чорноморського регіону. Багата колекція фотографій, що представляє реальність, доступну скоріше місцевим мешканцям, аніж відвідувачам. Йдеться про проект Довкола Чорного моря.
Ana-Maria Cononovici, 28.10.2014, 06:15
Незвичайний фотопроект, що несе глядача по прибережних країн Чорноморського регіону. Багата колекція фотографій, що представляє реальність, доступну скоріше місцевим мешканцям, аніж відвідувачам. Йдеться про проект ”Довкола Чорного моря”.
Розмовляючи з фотографом Петруцом Келінеску ми занурюємо в цей фотографічний світ: ”Проект ”Довкола Чорного моря” розпочався 5-6 років тому, це була моя ідея, яку я почав втілювати у ужиття разом з моїм добрим другом Стефаном Киндею. Я займаюся фотографією, він писав тексти, і вже багато часу ми думали про подорож, можливо в Африку. Ми все дивилися на карту і зрозуміли, що жоден із нас нічого не знає про Чорноморський регіон, починаючи з наших сусідів, і, можливо, було б краще здійснити цю подорож ближче до нас. У 2010 році ми здійснили подорож на автомобілі по всіх країнах довкола Чорного моря, нам вдалося отримати фінансування і за чотири місяці ми проїхали близько 15.000 км довкола Чорного моря, намагаючись відкрити для себе ту зону, взяти пульс дійсності. Це були чотири місяці, але для 10 країн це не багато. Ми почали подорож з Румунії і подалися у напрямку проти годинникової стрілки: до Болгарії, Туреччини, потім Грузії, Вірменії, Азербайджану, побували в Нагорному Карабаху — невеличкій сепаратистській території, звідки повернулися в Грузію. А потім подалися в іншу невелику сепаратистську республіку – Абхазію. Потім відвідали Росію, Молдову, Україну й назад в Румунію.”
Звичайно ж, після такої подорожі деякі зони стають улюбленими. Для Петруца Келінеску Абхазія стала справжнім відкриттям подорожі: ”Можливо, найкраще місце поблизу Чорного моря, якщо подивитися на карту, є навпроти румунського узбережжя — це Абхазія, де ми були вражені побачити зовсім інший клімат, набагато тепліший від нашого, там на пляжах ростуть пальми, там ростуть мандарини, лимони. Кавказькі гори простягаються майже до моря, а наближення гір до лінії моря робить так, що небо переповнене хмарами, як перед грозою. Абхазія відокремилася від Грузії в 1991 році, а Грузія в свою чергу відокремилася від Радянського союзу. В Абхазії були найгарніші курорти СРСР. Там Сталін мав будинок для відпочинку. Тут сталінський режим побудував санаторії для профілактики та відпочинку для радянського народу.”
Маніфест команди, яка ініціювала цей проект, був таким: зануритися в глибину історій, шукати не інформацію, а історії, які після дослідження стануть інформацією. Таким чином, глядач відкриє для себе надзвичайні зображення, які перевищать будь-який рекламний намір. Нам або показують понтон, з якого рибалять дві скромно одягнені бабусі, або ми бачимо людину, простягнену на рушнику на березі моря, на встеленому черепашками пляжі, чи ларьки з купальниками, які продаються на пластикових манекенах, разом із плавальними кругами у вигляді звірів — ця неприкрашена дійсність представляє місця, які можуть бути спільними для всіх країн Чорноморського регіону, але мають все-таки певні особливості.
З подробицями Петруц Келінеску: ”Фотографії не представляють обовязково найгарнішу або туристичну сторону Чорного моря. Ми саме цього хотіли з самого початку. Ми хотіли уникнути великих готельних комплексів, тому що нам здалося, що будь-де вони позбавлені індивідуальності. Ми шукали популярні пляжі, де звичайні люди проводять свої відпустки, і в той же час ми старалися знайти у відвіданих нами країнах якомога більше етнічних громад. Ми дізналися, що довкола Чорного моря є дуже багато етнічних громад, дуже багато з них у Росії. Вони були вирівняні комуністичним режимом, але багато з них вижили й намагаються врятувати свою культуру й звичаї. Наприкінці проекту мені подобалося жартувати, показуючи друзям фотографії й запитуючи, звідки вони. Всі помилялися. Наприклад, я показував фотографію з Росії, а мені відповідали, що вона з Румунії. Або фотографію з України, а мені казали, що це в Болгарії і т.п. Гадаю, що всі ми, країни довкола Чорного моря, маємо дуже багато спільного, і це в першу чергу через недавню історію.”
Щоб ви могли зрозуміти, яке багатство зображень може порадувати вас після цього експерименту, ми запитали Петруца Келінеску, скільки фотографій можна побачити: ”Ми зробили свого роду блог подорожі, який можна почитати за адресою: www.theblacksea.eu. Тоді ми намагалися зробити декілька постів на тиждень, кожен пост містив по 7-8 фотографій. З часом, не маючи актуальних постів, ми залучили кількох колег-журналістів, і наш блог подорожі перетворився на онлайн-журнал, де ми збирали матеріали про зону довкола Чорного моря. Були зроблені десятки тисяч фотографій, але більш стисла відбірка, якою я дорожу, містить близько 40-50 зображень. Усі фотографії й тексти, які зявилися, можна побачити на веб-сторінці www.theblacksea.eu. Проект продовжується й далі, ми стараємося отримати фінансування, і по мірі того, як нам це вдається, додаємо нові історії й фотографії. Одночасно з проектом ”Довкола Чорного моря” ми працюємо й над проектом про зміни в румунському селі, який називався ”Гордість і бетон” – це історія успіху тих, хто подався за кордон, а також про розвиток нового румунського села як результат міграції робочої сили за кордон.”
Водолази-аматори Чорного моря схожі між собою. Схожі між собою й туристи, які прогулюються пляжами або лежать, простягнувсь, на надувних матрацах. Схожі й люди, які дивляться на море з переповнених чи пустельних пляжів. А відрізняє зони, зображені у фотографіях, присутність якогось елемента, повязаного з історією росту чи занепаду певного місця: уламки судна, понтон, будинок, який майже звалився в море. Для глядача це запрошення не до подорожі, а до роздумів, чи до подорожі для відкриття реальності такою, якою вона є.
