Бієнале Регіональної Хореографії – пілотний випуск
Бухарестський національний центр танцю, за сприяння Східноєвропейської платформи сценічних мистецтв (The East European Performing Arts Platform, організував у Бухаресті пілотний випуск Бієнале Регіональної Хореографії.
România Internațional, 26.11.2016, 10:16
Бухарестський національний центр танцю, за сприяння Східноєвропейської платформи сценічних мистецтв (The East European Performing Arts Platform (Польща), організував у Бухаресті упродовж першого тижня листопада пілотний випуск Бієнале Регіональної Хореографії, перша подія такого роду, присвячена сучасному танцю в Центрально-Східній Європі.
За словами хореографа Вави Штефанеску, ідея проведення цієї події виникла восени 2013 року, коли вона почала працювати керівником Національного центру танцю, тому що відчувалася потреба інтернаціоналізації та перепідключення з тим, що відбувається за межами Румунії. Бієнале не означає те, що традиційно називаємо танцем, стверджує Юлія Попович. Йде мова про Бієнале хореографії, а ні про Бієнале сучасного танцю: Ми живемо в світі, де хореографія повсюди. Йде мова про соціальну хореографію, всі люди рухаються. Хореографія присутня в нашому повсякденному житті. Ідея, що танець відбувається тільки між трьома стінами і четвертою створеною із публіки та що танець означає художній ансамбль рухів не є ти саме, що сучасна хореографія. Існують різні форми хореографії, що наближаються все більше до звичайної людини, в той час як сучасний танець завжди був мистецтвом для певної ніши, і не має шансів бути інакшим.
У рамках програми Бієнале Регіональної Хореографії мали місце різні спектаклі-експерименти. Виступили артисти з Болгарії, Хорватії, Польщі, Угорщині та Румунії. Художник Крістіана Мальдонадо з Мексики, живе зараз в Празі. Вона представила на Бієнале цікавий спектакль-експеримент. Крістіна Мальдонадо називає публіку гостями, а не глядачами, тому що кожен з них запрошений брати участь у її експерименті. Деталі подає Крістіана Мальдонадо: Багато років я була зацікавлена у створенні різних експериментів, які дають глядачам можливість зв’язатися по інакшому з речами. Не просто сидіти в кріслі і дивитися щось. Наприклад це так як тоді коли запрошуєте когось на вечерю, щоб скуштувати різні страви або дивитися на різні речі, які вам подобаються та існує певна атмосфера. Гостя може здивувати якась проста річ, яку може він до тоді бачив щодня, але раптом вона стає цікавою або навіть магічною. Таким чином, гість може ввійти в контакт з власними думками чи почуттями.
Інший так спектакль-експеримент представлений в рамках Бієнале, Mothers of Steel була спільна копродукція Польща-Румунія, проект, ініційований та проваджений Агатою Сініарка та Меделіною Дана. Агата Сініарка ствердила, що вони працювали разом випадково в рамках європейського проекту: Той факт, що ми обидві походили із колишніх комуністичних країн створив найбільш очевидний зв’язок. Ми почали говорити про наших матерів під час комуністичного періоду в Румунії та в Польщі. Це стало висхідною точкою цього дослідження. Ми зрозуміли, скільки багато кліше є про поляків у Румунії та про румунів у Польщі. Ми думали, що комунізм був тим самим, але насправді, він проявлявся по-різному в цих двох країнах. Це був дуже цікавим культурним та історичним обміном.
Проект Mothers of Steel передбачає аналіз способу праці з ефективністю, – стверджує хореограф Меделіна Дан: Нас цікавив зокрема зв’язок людини з політикою або з національною ідентичністю, чому ми повинні визначити свої почуття і чому ми страждаємо на рівні особистих історій, рідних місць та мови. Нас цікавило чому ми доходимо ідентифікуватися із національною емоційною зоною.
Бієнале Регіональної Хореографії створює шанс, щоб сучасний танець в Румунії знову підключився до регіонального сучасного танцю, публіка у свою чергу маючи той самий шанс. Вава Штефенеску, менеджер Національного центру танцю стверджує: Завжди, кожна подорож навчає нас щось нового про себе, навчає нас як ставитися до самого себе, як розвиватися та як перетворювати себе. Це саме стається і у випадку артистів через їхні спектаклі в Центрально-Східній Європі. Якщо вони залишаються в обмеженому закритому просторі, немає багато шансів розвивати своє мислення. Я вважаю дуже цінним те, що відбувається в східно-європейських державах, але не обов’язково з точки зору поділу Сходу від Заходу, а скоріше як автентичний простір мислення, який перед ринковими системами реагує по-різному. Я констатувала, що становище сучасного танцю в цих країнах у певній мірі подібна і майже всім необхідні ті самі речі, зокрема щодо зростання потужності підключення до аудиторії.
Румунія є єдиною країною в регіоні, в якій існує Національний центр танцю – державна установа – присвячена сучасному танцю.
