Великодні традиції римо-католиків у Румунії

Найчастіше існує розрив у святкуванні Великодня між Православною та Римо-католицькою церквами, хоча обидві Церкви посилаються на момент весняного рівнодення, 21 березня.

Monica Chiorpec, 11.04.2020, 03:08

Великдень
відноситься до свят з несталою датою, тому що це свято обчислюється за місячно-сонячним календарем і
відзначається в першу неділю після першого весняного
повного місяця. Найчастіше існує розрив у святкуванні Великодня між Православною та Римо-католицькою церквами, хоча обидві Церкви
посилаються на момент весняного рівнодення, 21 березня. Різниця є
результатом використання різних місячних циклів. Цього
року католики і православні святкують Великдень з різницею
в тиждень.

Про це
розповість Сабіна Іспас, директор Бухарестського Інституту етнографії та фольклору Костянтин Бреїлою: «Екуменічні ради вирішили обчислювати дату святкування Великодня після численних зустрічей. Було визначено несталу дату, тому що вона обчислюється за місячно-сонячним календарем. Таким чином успадковується система обчислення
давнього єврейського свята Пасхи, періоду, коли, з історичної точки зору, здається, що
відбулися події. Ось чому,Вербна неділя та Великдень мають несталі дати».

У великодню ніч, віряни отримують
від церкви «Пасху», тобто хліб, посипаний вином, який вони несуть додому та
діляться зі своїми близькими. Цей звичай датується XVII століттям, з часів створення
Реформаторської церкви в Трансільванії, однак звичай цей перейняли як
православні, так і римо-католики та греко-католики. Після повернення з церкви, римо-католицькі
християни сідають за святковий стіл та розговляються. З-поміж найпопулярніших
звичаїв, які відбуваються у Великодню неділю в католицьких громадах,
найважливішим є обливання жінок та дівчат водою, а у сучасному варіанті парфумами. Делія
Шуйоган, етнолог Північного університету Бая Маре: «Трансільванські католики перейняли
ритуал обливання водою з німецького простору. Оскільки культурні шари завжди мають
певний вплив на еволюцію будь-якої цивілізації, відбулася прекрасна зустріч.
Усі християни-католики в традиційних громадах поважають цей звичай. У перший і
другий великодні дні, вони спочатку обливали водою на знак очищення. Це обливання,
очевидно, походить з дохристиянського періоду, маючи в основі ритуал, накладений
Остерою, богинею родючості та відродження. Під час цих святкових днів, всі обливалися водою, взаємно, як ритуал
очищення, а також родючості. У наші дні, католики обливаються парфумами, як
продовження від родючості до духовного відродження, аромат парфумів будучи
синонімом із відновленням, маючи ефект встановлення порядку, шляхом
збалансування космічних станів».

Великдень,
християнське свято Воскресіння Господнього, висуває на перший план елементи
великої духовної глибини. У народній
традиції,все, що відбувається в ці важливі дні, не є
випадковим. Як значення червоних писанок,
так і значення інших страв великоднього святкового столу – таких як
баранина чи паска – нагадують про жертвоприношення.
Етнолог Делія Шуйоган пояснює: «Іншою католицькою традицією – це символ великоднього зайчика. Сьогодні всі вітрини переповнені
шоколадними зайчиками,
шоколадними яйцями, які приносить зайчик.
Знову ж таки, звичай має
німецьке коріння, і теж має
відношення з тією ж
богинею Остерею. У легенді розповідається,
що ця богиня, у своїх прогулянках полями,
зустріла пташку зі зламаними
крилами. Будучи зворушеною
цим, богиня хоче допомогти пташці не
загинути. Божественний голос підказує її, що якщо їй вдасться перетворити
пташку на тварину, тоді остання виживе. Богиня перетворює
її на зайчика. Цікаво, однак,
що цей зайчик зберіг свою
функцію відкладання яєць. Таким чином, раз на рік пташка, що перетворилася на зайчика, дарує
богині пофарбовані яйця, у
знак переродження в іншій формі, але яка відновила її право на життя. Кажуть,
що з тих пір пофарбовані яйця
треба шукати в траві, по
кроках зайчика.»

У Трансільванії, в Страсну суботу напередодні
Воскресіння, молоді хлопці у
католицьких громад прикрашають дерева кольоровими стрічками, а коли настає ніч вони прив’язують ці дерева до огорожей неодружених дівчат. А дівчата пильно стежать біля вікон цей момент і дізнаються, таким чином, скільки у них претендентів буде у тому році.