«Капуста, картопля та інша сатана» – 10 років по тому
У 2015 році режисер Шербан Джорджеску розпочав своє унікальне дослідження сільської місцевості, яке втілилося в надзвичайно успішному документальному фільмі «Капуста, картопля та інша сатана».
Коріна Сабеу і Аліна Околот, 24.05.2025, 06:44
У 2015 році режисер Шербан Джорджеску розпочав своє унікальне дослідження сільської місцевості, яке втілилося в надзвичайно успішному документальному фільмі «Капуста, картопля та інша сатана». Стрічка розповідає про спроби мешканців села Лунгулецу, неподалік Бухареста, розірвати порочне коло, з якого ніхто не міг вибратися. Попри тисячу тракторів і сто тисяч тонн капусти, село не отримувало жодного доходу. Щоб задокументувати ситуацію, режисер провів рік у Лунгулецу, працював там пліч-о-пліч із селянами, а також намагався продати врожай. Таким чином він намагався зрозуміти, чому ці сім’ї живуть у борг, хоча мають усі передумови для успішного бізнесу — родючу землю, сучасну техніку, багаті врожаї. Фільм був дуже добре сприйнятий публікою. Він викликав широкий резонанс у румунському суспільстві та транслювався в найрізноманітніших освітніх контекстах.
Стрічку «Капуста, картопля та інша сатана» було представлено на провідних кінофестивалях — DOK Leipzig, Docudays UA (Київ), Міжнародному фестивалі документального кіно Millenium (Брюссель), One World Romania та Міжнародному кінофестивалі в Трансільванії. Окрім цього, кінокартину показували на важливих публічних подіях – зокрема, під час Дня врожаю в Слатіні, де її переглянули понад тисячу фермерів, а також на відкритті Десятиліття сімейних ферм під егідою ФАО ООН. Водночас, фільм увійшов до освітньої програми One World Romania in School і був показаний у 36 ліцеях по всій країні.
Через десять років після початку свого експерименту Шербан Джорджеску повернувся до Лунгулецу та зняв продовження документальної стрічки, в якій ставить кілька важливих запитань. Чи змогли селяни подолати недовіру до будь-яких «колективних» рішень чи лідерів? Чи вдалося їм об’єднатися, аби їхній голос нарешті було почуто?
Ми поспілкувалися з режисером Шербаном Джорджеску про його незвичайний підхід до документування, адже він вирішив не просто спостерігати, а певний час жити та працювати так само, як і більшість мешканців Лунгулецу. «Мені було нелегко дійти до цієї формули. Я не їхав туди з думкою залишитися на рік – такої мети перед собою не ставив. Насправді пошуки тривали близько чотирьох місяців. Особливо для такого роду документального кіно нелегко знайти справжніх героїв. І навіть коли ти їх знаходиш, важко зрозуміти, наскільки вони готові пройти цю довгу подорож разом із тобою – рік, а то й більше. Проте за цей час агітації я усвідомив, що, будучи там із моїм міським поглядом, можу розповісти справжню історію. Саме так починається стрічка: я разом із мамою на ринку в Бухаресті, де вона шукає овочі за вигіднішою ціною. У 2015 році, коли ми знімали першу частину, в столиці було кілька ринків, і можна було почути, як жителі міста говорили про своє невдоволення цінами, які фермери виставляли на прилавках. Вони вважали їх занадто високими. Я вирішив стати частиною цієї історії і бути залученим як персонаж, щоб створити міст між сільським світом і містом. Це дало мені можливість жити так, як живуть ці фермери і з власної перспективи розповісти історію про те, що означає вирощувати, зрошувати, збирати врожай та працювати в полі при 40 градусах спеки влітку або ж, навпаки, при 0 градусах, коли настають перші заморозки. А після збору врожаю – йти продавати його. Іноді доводиться чекати кілька днів на оптовому ринку в Лунгулецу, щоб отримати значно менше, ніж ти вклав, а часом і зовсім нічого.»
Друга частина документального фільму «Капуста, картопля та інша сатана» стала доступною для безкоштовного онлайн-перегляду. Цю подію відзначили спеціальним показом у присутності знімальної групи в кінотеатрі Музею румунського селянина у Бухаресті. Повернення Шербана Джорджеску до Лунгулецу знову ставить важливі питання: чи здатне румунське суспільство змінюватися на глибинному рівні і чи може документальна стрічка справді впливати на реальність, яку вона демонструє. «Варто відзначити, що перший фільм, випущений у 2015 році, було знято майже через вісім років після вступу Румунії до Європейського Союзу. Відкриття ринку застало сільськогосподарських виробників зненацька – вони виявилися не готовими до нових реалій. І важко було припустити, що за кілька років їм вдасться адаптуватися до змін, які принесла євроінтеграція та нові економічні реалії. Ми повинні пам’ятати, що ніхто не був готовий до цих перетворень, але життя в місті дало нам доступ до більшої кількості інформації. Тепер, через 10 років, я повертаюся до тих самих героїв фільму. До Нелу Пеште, до Врабіє, до Джорджа. Чудові персонажі, які дуже добре відображають з соціальної точки зору ситуацію, яка там склалася. Я повернувся та почув від усіх одне й те саме. Це свідчить про те, що наш менталітет змінився, попри непрості політичні та соціальні часи. Усі визнавали: без європейських фондів досягти успіху було б неможливо. Усе змінилося, і, на мою думку, надзвичайно важливо, щоб люди усвідомлювали й відкрито про це говорили.»
Стрічку «Капуста, картопля та інша сатана. 10 років по тому» було знято студією Kolectiv Film у партнерстві з UPFAR-ARGOA.
