«Межа» – між реалізмом і гумором
Село в Республіці Молдова, дві сусідні родини та шматок землі, який стає причиною справжньої війни. З цієї, на перший погляд, простої передумови народжується «Межа» — новий фільм Іона Борша та Руслана Морошана, комедія з гумором та підтекстом, побудована на дрібних напруженнях повсякденного життя, які в підсумку говорять про набагато важливіші речі
Коріна Сабеу і Христина Штірбець, 09.05.2026, 08:00
Село в Республіці Молдова, дві сусідні родини та шматок землі, який стає причиною справжньої війни. З цієї, на перший погляд, простої передумови народжується «Межа» — новий фільм Іона Борша та Руслана Морошана, комедія з гумором та підтекстом, побудована на дрібних напруженнях повсякденного життя, які в підсумку говорять про набагато важливіші речі. Після успіху фільму «Карбон», який отримав високу оцінку як глядачів, так і критиків, Іон Борш повертається з історією, що зберігає реалізм і увагу до місцевих деталей, одягаючи їх у доступну форму, призначену для якомога ширшої аудиторії. Фільм починається з конфлікту між сусідами, але, попри дотепні репліки та ситуації, що межують з абсурдом, «Межа» розповідає про гордість, про межі, які ми встановлюємо один для одного, та про видимі й невидимі кордони, що нас розділяють.
Іон Борш говорить про співпрацю зі сценаристкою Маріаною Старчук, з якою він працював і над фільмом «Карбон», а також про те, як історія перетворюється на кіно: «З Маріаною мені завжди приємно працювати, ми співпрацювали й над іншими проєктами. Для мене Маріана — це та драматург і сценарист, яка має особливу чутливість до молдовського народу, якого вона так добре відчуває і може передати на сторінках сценарію. І саме тому я співпрацюю саме з нею над сценарієм. Є багато історій, є багато людей, які рекомендують мені сценарії, але у нас з Маріаною є певний стиль роботи. Спочатку ми разом накидаємо кілька ідей, які потім перетворюємо на сценарії. Немає певного рецепту, щоб історія потрапила на екран. По-перше, ми маємо бути щирими щодо цієї історії, вірити в неї як у реальну подію. По-друге, у випадку з цим фільмом ми хотіли створити комедію, але не безглузду. Ми хочемо, щоб це була комедія, яка містить глибше послання. І ми працюємо над текстом так, щоб глядачі, які не шукають глибокого послання, а просто хочуть розважитися, могли насолодитися історією. А ті, хто хоче чогось більшого, могли б відкрити для себе і підтекст, і глибше послання».
Якщо Іон Борш каже, що фільм «про нас, про наших людей та громади, про дрібні конфлікти, які приховують істини, які ми всі визнаємо», то Серджіу Куматренко-молодший, один із продюсерів фільму, стверджує, що «Межа» продовжує напрям, започаткований фільмом «Карбон», виводячи на екрани справжню комедію, натхненну повсякденним життям. Іон Борш відверто говорить про складність повернути глядачів з Республіки Молдова до кінозалів після десятиліть, коли молдовське кіно майже зникло з цього прокату, а також про те, як фільм, знятий з невеликими ресурсами, здатний говорити про великі речі. «У нас є місія привести публіку з Республіки Молдова до кінотеатрів, що є дуже важко. Після понад тридцяти років, протягом яких люди просто не ходили в кіно, щоб подивитися молдовський фільм, їх треба переконувати. І тоді історія, яку ми розповідаємо, має зацікавити різні категорії глядачів: як тих, хто шукає лише анекдоти, так і тих, хто прагне глибшого сенсу. Лише після того, як ми завоюємо обидві ці аудиторії та переконаємо людей приходити в кіно, ми зможемо пропонувати й інші жанри фільмів. Це тривалий процес, який вимагає часу. Як митці та кінопродюсери в Республіці Молдова, ми хочемо писати сценарії, які захоплюють і зворушують. Але ми усвідомлюємо, що не маємо доступу до вертольотів, боєприпасів, дронів та спецефектів. Тож нам залишаються лише винахідливість і креативність. Як ми можемо передати ті самі повідомлення, але з обмеженими ресурсами? Так з’являється метафора, яка допомагає нам перетворити місцеву історію на універсальну істину. У цьому фільмі ми вирішили розповісти про видимі, невидимі, великі, глобальні кордони через паркан у маленькому селі в Республіці Молдова. І так народилася ця історія».
Це й є одна з головних переваг фільму: здатність перетворити паркан, клаптик землі та конфлікт між сусідами на метафору про кордони, гордість та дистанцію, яку люди створюють між собою. Поєднання досвідчених акторів та нових облич сприяє автентичності історії та її близькості до глядачів — це свідомий вибір, який є важливим для відновлення зв’язку між глядачем та місцевим кінематографом. Акторський склад, що об’єднує Іона Гросу, Андрея Локомана та Серджу Волока, сприяє успіху фільму, який вже перетнув кордони та був прийнятий повними залами в Дубліні та Брюсселі.
