Радіостанція Нові Сад

Радіостанція Нові Сад одна з небагатьох радіостанцій, яка безперевно веде мовлення румунською мовою за межами Румунії вже понад 70 років.

Steliu Lambru, 01.03.2021, 08:00

Радіостанції мовлення румунською мовою за межами Румунії працювали
протягом коротшого чи довшого періоду. Однією з найстарших радіостанцій це
Радіо Нові Сад у Воєводині, колишній Югославії. Це одна з небагатьох
радіостанцій, що безперервно веде мовлення румунською мовою за межами
Румунії вже понад 70 років.

Заснована в 1949 році, румунська редакція радіостанції в столиці
сербського Банату мала також політичну складову. Йону Марковічану було 27
років, коли він почав працювати редактором на румунській радіостанції Нові Сад.
В інтерв’ю Центру усної історії Румунського радіо в 1999 році, Йон Марковічан
розповів про політичну складову Радіо Нові Сад румунською мовою та про його місію
захищати Югославію від радянської пропаганди: «У 1949 році, 29 листопада, у
день республіки, було відкрито радіостанцію Нові Сад. Ця радіостанція
відкрилася раніше, ніж було запланована, з урахуванням тодішньої міжнародної
ситуації. Я думаю про напади на Югославію з боку Інформаційного бюро та
Радянського Союзу. У Белграді працювало Радіо Югославія, яке реагувало, однак
більш теоретично на напади Радянського Союзу. Було помічено, що це не мало
бажаного ефекту, і тому прискорили створення радіостанції Нові Сад, метою якого
було і висвітлення реальної ситуації в Югославії, життя кожної національності,
кожної соціальної категорії, й таким чином протистояти нападам та пропаганді з
боку Інформаційного бюро.»

Троє журналістів і
друкарка заклали основи редакції румунською мовою Радіо Нові Сад. Перша
передача транслювалась за допомогою передавача, потужність якого становила
півкіловата і було чути лише зовсім недалеко від міста. Але після оснащення
новими та потужнішими передавачами, голоси дикторів можна було чути на більш
далекій відстані. Йон Марковічан сказав, що новини, які транслювалися надходили
від Югославського державного інформаційного агентства «Танюг». Журналісти
почали записувати інтерв’ю та репортажі, позичаючи матеріали та інформацію в
інших редакціях, таких як угорська та словацька. Передачі були про актуальні
теми, про культурне життя та політичну пропаганду. Деталі подає Йон Марковічан:
«Структура програм була повчально-освітньою, оскільки саме в той період
потрібно було пробуджувати свідомість людини, говорити про соціалізм як такого,
про ситуацію в країні: як збагачувати культурне життя, як збільшувати
сільськогосподарське виробництво. Виходили в ефір такі програми як:
Передача для сільських слухачів, одна з найбільш слуханих передач,
Про життя наших скарбів, Наука і техніка, Батьки
та діти, Розбудова соціалізму, Культура та
самодіяльність.»

Передачі румунської
редакції тривалістю 20-25 хвилин виходили в ефір починаючи з 5.45, 8, 13,
18 і 22. Вранці транслювалися більше новини та прогноз погоди, а ввечері -
політичні програми. Радіо Нові Сад отримувало листи від слухачів, що є однією з
найбільших задоволень радіожурналіста. Радіослухачі привітали редакцію за її
передачі. Окремі листи містили відповіді на запитання до різних конкурсів з
призами, яких організовувала редакція.

Однак, Йон Марковічан
зізнався, що транслювалися й новини та інформації про незаконний перетин
кордону між Румунією та Югославією: «Були і новини про тих кого спіймали, хто
зумів втекти або навіть кого розстрілювали. По обидва боки ріки лунали
постріли, і прикордонники стріляли по втікачам. Було і навпаки, з нашого боку
були люди, які долучилися до Інформаційного бюро і хотіли переїхати до Румунії
та далі до Радянського Союзу. Серед них був і югославський генерал, якого
румунські прикордонники розстрілили на кордоні. Але декільком румунам вдалося
дістатися до Югославії, серед яких був якийсь Дімітріу, який приїхав сюди до
нас і деякий час працював в редакції коректором. У 50-х роках одна пані
сербського походження приїхала з Румунії, вона тривалий час працювала у нашій редакції диктором.»

Знаменною подією 1956
року була антикомуністична революція в Угорщині, яка закінчилася втручанням
радянських військ. Про це говорили і в передачах румунською мовою Радіо Нові
Сад. Йон Марковічан стверджує: «Вважалося, що це залежить від радянського
імперіалізму. Ми дуже серйозно прокоментували це питання, і всі наступні судові
процеси, як в Угорщині, так і в Чехословаччині та в Польщі були широко
висвітлені. У нас не було кореспондентів в Угорщині, жодна редакція не мала спеціальних
кореспондентів. Танюг і Радіо Белград мали кореспондентів у певних столицях, і
ми отримували від них матеріали, які ми перекладали. Наш колишній посол у
Москві Мичунович написав своєрідний щоденник, який ми перекладали. Він дуже дивно
описав поведінку радянських військ в Угорщині. Тоді помер один працівник
Посольства Югославії в Угорщині під час радянського втручання.»

У 1980-х роках Радіо Нові Сад було для румунів Банату вікном до
суспільства, що мало менш недоліків. На щастя, після 1989 року, з столиці Воєводини ще можна слухати румунську
мову на радіохвилях.