Румунія на Міжсоюзницьких іграх
За ініціативою американців, влітку 1919 року, на новому стадіоні Першинг, який вони збудували в Парижі, приблизно 1.500 спортсменів змагалися у 19 спортивних заходах, відомих як Міжсоюзницькі ігри.
Стеліу Ламбру і Христина Штірбець, 17.11.2025, 08:35
За ініціативою американців, влітку 1919 року, на новому стадіоні Першинг, який вони збудували в Парижі, приблизно 1.500 спортсменів змагалися у 19 спортивних заходах, відомих як Міжсоюзницькі ігри. Румунію також запросили до участі, і румунський батальон пройшов парадом перед Іграми в липні 1919 року. Румунські спортсмени змагалися у футболі, регбі, стрільбі, легкій атлетиці, верховій їзді, тенісі, плаванні, боротьбі та боксі, але не досягли жодних помітних результатів. Історик Богдан Попа Інституту історії імені Ніколає Йорги говорить про участь Румунії на Міжсоюзницьких іграх: «Французький парламент вирішив свтткувати перемогу у Першій світовій війні та запросив усіх союзників взяти участь у параді під Тріумфальною аркою. Його відкрили французькі командири, Петен, також був присутній Дуглас Хейґ, генерал Першинг, командувач американських експедиційних сил, а також усі союзники. Парад відкрили поранені та покалічені війною, а на знак настання нових часів танки та авіація закрили його пізно вночі».
Це був перший міжнародний виступ румунських спортсменів, які до того були аматорами з матеріальними можливостями. Богдан Попа: «Перші спортивні клуби, в прямому сенсі цього слова, з’явилися в Бухаресті на початку XX століття. Це були клуби автомобілістів, тенісні клуби, футбольні клуби, вони були елітарними в соціальному та економічному плані. Людина, яка була членом такого клубу, вважалася багатою. Це був нащадок еліти, дворянин, буржуа з грошима. Ці люди були достатньо багаті, щоб купити автомобіль або літак і займатися спортом. Футбольні клуби спочатку були німецьким і британським бізнесом. Це був час, коли румунська економіка була відкрита для іноземних інвестицій».
Початки масового спорту були пов’язані з армією та війнами, і Румунія не стала винятком. У 1913 році, під час другої Балканської війни, румунська армія складалася переважно з селян без фізичної підготовки. У Першій світовій війні фізична підготовка та витривалість військових були піддані справжньому випробуванню, особливо після того, як Центральні держави в 1916 році окупували південь Румунії. Богдан Попа простежив зміни, пов’язані зі спортом, які відбулися в румунській армії в ті роки: «Влітку 1917 і 1918 років армія замінює старих командирів і переходить до підготовки солдатів з наголосом на фізичну підготовку. Солдати краще треновані. Їх навчають не тільки стріляти і любити батьківщину, а й стріляти і захищатися в рукопашній сутичці. Кіннотників навчають не атакувати, а їхати до місця бою, але бій мав відбуватися пішки. Коні більше не використовувалися для наступальних атак легких бригад, від цих практик відмовилися».
Хоча в 1918 році бої припиняються після капітуляції Центральних держав, регіональні конфлікти тривають. Румунія стикається з нестабільністю та загрозою анархії всередині країни, а зовні — з атаками більшовиків. У 1919 році вона веде боротьбу на трьох фронтах проти комуністів на сході, півночі та заході. Богдан Попа: «У цьому справжньому зграї демонів всередині країни та навколо неї, Американський експедиційний корпус десь у січні 1919 року надсилає запрошення румунській армії, в якому повідомляє, що організовує Міжсоюзні ігри в Парижі. Що таке Міжсоюзні ігри і навіщо вони організовувалися? Чи повинна була Румунія брати участь у цих Іграх? Звичайно, це була нагода для США продемонструвати свою політичну, військову та економічну силу».
Богдан Попа розповів про спортсменів у складі румунської делегації та про їхні досягнення: «Румунія формує військовий спортивний загін, 118 румунських спортсменів відправляють до Парижа. З цих 118 чоловіків 53 були активними до 1916 року. Мова йде про ліцеїстів і людей віком близько 30 років, багато з яких навчалися у Франції, де навчилися грати в регбі. Там же вони навчилися грати в теніс, дехто навчився грати у футбол. Вони стали ядром спортивного руху в міжвоєнній Румунії. На Іграх Румунія програла майже у всіх змаганнях. Майор Філіп Якоб, кавалерист, був єдиним, хто зміг показати хороші результати. Тенісна команда була цікавою, але не показала хороших результатів».
Участь Румунії в Міжсоюзницьких іграх була також її амбіцією показати західним друзям, що вона є надійним союзником. Богдан Попа: «Незважаючи на відсутність спортивної традиції, за Іграми явно стоїть політичний підтекст. Румунія відправила війсьуових, яких тренували французькі офіцери, вони отримала допомогу від союзників і хотіла показати, що інвестиції в неих були виправдані. Про тих, хто був відправлений туди, я знайшов лише один звіт офіцера зі стрілецької команди, який пише, що вони були там і що було надзвичайно. Офіцери були розміщені окремо від солдатів, вони не надто змішувалися, функції поважалися. Після закінчення стрілецького змагання їм показали Париж, музеї, Ейфелеву вежу та інші атракції. Це, мабуть, єдиний момент в історії Румунії, коли армія була повністю незалежною від будь-яких політичних рішень».
Румунія гідно представила себе на Міжсоюзницьких іграх 1919 року. Як часто кажуть про спорт, важливо брати участь, а не обов’язково перемагати.
