Права румунських селян
Cільська місцевість в Румунії визнана, як унікальне місце, що зберігає багатовікові традиції і звичаї, але в той же час вона включає багато регіони з економічними і соціальними проблемами.
Christine Leșcu, 29.11.2017, 10:41
Cільська місцевість в Румунії визнана як унікальне місце, що зберігає багатовікові традиції та звичаї, але в той же час вона включає багато регіонів з економічними і соціальними проблемами. У багатьох з них основна економічна діяльність залишилась на найнижчому рівні румунського посткомуністичного села, а саме натурального господарство, де продукти праці виробляються для задоволення власних потреб. Згідно зі статистикою, 46% населення Румунії живе в селах, а у 3,6 мільйонах домогосподарств, сільськогосподарська діяльність спрямована в основному на задоволення власних потреб.
Завдяки цим даним Румунія є країною, на частку якої припадає близько половина натурального господарства Євросоюзу. У цих регіонах живуть сьогоднішні селяни, які, через власний спосіб життя не здатні конкурувати з компаніями, що займаються промисловим сільським господарством. Наприклад, згідно з даними Національного інституту статистики, з 2002 по 2010 рр. кількість дрібних ферм скоротилася на 150 тисяч, в той час як число великих ферм збільшилося на 3%. Крім того, в останні роки ці великі ферми примножили свої земельні угіддя, – стверджує Рамона Думінічою, координатор Асоціації Еко-Рураліс: За останні 20 років багато корпорацій, як румунські, так і іноземні, придбали мільйони гектарів сільськогосподарських угідь. В даний час майже половина сільськогосподарських земель Румунії належать корпораціям, в той час як більше чотири з половиною мільйона активних селян посідають другу половину цих угідь. Таким чином ми бачимо, що наші земельні угіддя зменшуються з кожним роком.
Багато осіб вирішують продавати свою земельну ділянку через відсутність технічних засобів для її обробки або через похилий вік. Маленьким, типово селянським фермам, до яких яких входять і натуральні господарства, все важче справитися з різними врегулюваннями, які спрямовані на заохочення виробництва великої сільськогосподарської продукції. А селяни, зі своєю типовою сільською цивілізацією, яку їм все важче зберігати, відчувають що їхні права порушені. Рамона Думінічою пояснює: Вони нічого не можуть виробляти, якщо не купують насіння від великих компаній або від так званих авторизованих джерел. А наше насіння, яке дає здорову і поживну їжу, вважається таким, що не відповідає стандартам. Йдеться про дотримання певних критерій, щоб мати доступу на ринок відповідно до міжнародних стандартів, які прийняла і Румунія. Насіння повинно бути однорідним, стабільним та відмінним. Селянські насіння відповідають критерію відмінності, але не відповідають іншим двом. Вони дуже різноманітні генетично, і це те, що допомагає їм адаптуватися до несприятливих умов і надає селянським продуктам високу цінність. На відміну від них, гібридні, сучасні, або генетично модифіковані насіння дуже бідні з живильної точки зору, і можуть вирощуватися тільки з використанням хімічних добрив і за допомогою автоматизованих засобів виробництва, які використовуються в промисловому сільському господарстві.
Ці проблеми, поряд з іншими, виявилися досить серйозними, тому ООН почала процес прийняття Декларації про права селян та інших осіб, які працюють у сільській місцевості. Цей текст, сформульований за зразком Загальної декларації прав людини, вже винесений на обговорення по всьому світу і містить 27 статей. Рамона Думінічою перерахувала пункти, що стосуються прав румунських селян, які необхідно захистити: Необхідно, щоб право повторного використовування нашого насіння було юридично визнано. Необхідно, щоб наші селянські ринки не приватизувалися і не передавалися в руки приватних адміністраторів, на яких продають зокрема посередники. Ми вважаємо, що ми повинні й можемо брати участь в проектах держзакупівель харчових продуктів для їдалень, шкіл, лікарень та інших закладів громадського харчування. Необхідно, щоб сільські земельні ділянки реально охоронялися законом. Тоді, коли земельні ділянки виставляються на продаж, потрібно віддавати пріоритет місцевій громаді. Не можна просто продавати їх на вільному ринку, оскільки це створює недобросовісну конкуренцію для селян, оскільки у них малі фінансові можливості.
Щоб селянська продукція потрапляла прямо від виробників до клієнтів, без посередників, які перепродують її на ринку, Асоціація Вирощуємо Румунію разом вже більше року розгортає проект Усиновлюй селянина. За допомогою цього проекту створюється більш міцний зв’язок між сільським та міським середовищами. Яким чином? Ось, що написано про це на веб-сторінці асоціації: ‘Ми закликаємо віддавати перевагу національній продукції, взявши під опіку селянина, який живе неподалік від твого рідного міста. Купуйте від нього все, що вам потрібно, або у вигляді щотижневого кошика (якщо той продає їжу), або у будь-який інший спосіб про який ви можете домовитися. Таким чином, селяни можуть вигідніше продати свою продукцію, оминаючи посередників, а городяни можуть їсти здоровіше, – вважає Міхай Міху, координатор цієї кампанії: Усиновлюй селянина – це соціальна складова більшого проекту, який намагається поєднати міське середовище з селом. Ми знаходимо селянські господарства, представляємо їх історію, зустрічаємося з селянами, які працюють в цих господарствах. Потім ми просуваємо їх разом з їхньою історією на нашій онлайн-платформі та в соціальних мережах. Ми намагаємося також підтримати концепцію місцевої економіки. Таким чином, гроші залишаються в громаді, яка процвітає.
До завершення переговорів і прийняття Декларації про права селянин, місцеві ініціативи подібного роду можуть допомогти створити коротку торговельну мережу між селянами і містом та сприяти розвитку сільських громад.
