Стратегічні європейські проєкти в Румунії: економічні вигоди чи екологічний ризик?

У 2025 році Європейська комісія опублікувала перелік із 47 стратегічних проєктів, включених до Акту про критичні сировинні матеріали. Ініціатива має на меті зменшити залежність Європи від імпорту стратегічних матеріалів, зокрема з Китаю.

Юлія Гау і Христина Штірбець, 15.04.2026, 08:41

У 2025 році Європейська комісія опублікувала перелік із 47 стратегічних проєктів, включених до Акту про критичні сировинні матеріали. Ініціатива має на меті зменшити залежність Європи від імпорту стратегічних матеріалів, зокрема з Китаю. Європейський Союз прагне до 2030 року скоротити на 30% імпорт таких критичних мінералів з-поза меж ЄС.

Три з цих проєктів планується реалізувати на заході Румунії. Йдеться про інвестиції в розмірі 615 мільйонів євро для видобутку трьох видів сировини: графіту в Бая-де-Фіер, у повіті Горж, румунською компанією; магнію в Будурясі, у повіті Хунедоара, американською компанією; та міді в Ровіні, у повіті Хунедоара, канадською компанією.

Міністр енергетики Богдан Іван зазначає, що ці сировинні матеріали використовуються в широкому спектрі галузей: аерокосмічній та авіаційній, електроенергетиці, виробництві медичного обладнання, акумуляторів для сонячних панелей та ноутбуків. Також вони використовуються в мобільних комунікаціях, GPS, інтернеті, оптоволокні, а також у системах автоматизації та електронних компонентах і, насамперед, в оборонній промисловості.

Родовище мідної руди в Ровіні вважається другим за величиною в Європі, його вартість оцінюється приблизно в 300 мільйонів євро. Однак це також один із найсуперечливіших гірничих проєктів у країні, який піддається різкій критиці з боку екологічних організацій. У 2024 році активісти домоглися в суді кількох вигідних для себе рішень, завдяки яким було зупинено певні інвестиції. Серед висунутих критичних зауважень — соціально-екологічний вплив на громади з Ровіни. Інші питання, порушені такими асоціаціями, як Ecou Rovina Bucureșci та Declic, стосуються фінансової доцільності проєкту: концентрація мідної руди вважається низькою або дуже низькою, що ставить під сумнів рентабельність видобутку.

Роксана Печя, координаторка кампаній Declic та наукова співробітниця організації Mining Watch Romania, ствердила: «Що стосується видобутку міді в Румунії, то на сьогодні ми вже маємо діюче родовище — Рошія-Поєні, яке тут, у Румунії, добре відоме. Я думаю, що дуже багато людей бачили фотографії того жахливого кар’єру, який спускається на сотні метрів углиб землі, і особливо фотографії відстійника в місцевості Джамена, який протягом років поглинув село, а нещодавно — ще й церкву. І ці фотографії мають дуже сильний вплив, тому що показують у всій повноті кар’єр міді, що досяг зрілості, та довгострокові наслідки, адже той відстійник містить токсичні речовини і буде там протягом сотень років».

Експертка піднімає й іншу важливу проблему. Вона стверджує, що будь-який проєкт видобутку, як у Румунії, так і в Європі, повинен враховувати вільний ринок, оскільки, за словами пані Роксани Печі, руди, що видобуваються зараз у Румунії, як готовий матеріал, купує Китай — а не Румунія чи інша європейська держава:«Отже, я вважаю це надзвичайно важливим. Про що не говорять відкрито ані на рівні Румунії — з боку влади, ані на рівні Європейського Союзу. Будь-який проєкт, що буде реалізовано у сфері видобутку корисних копалин у Румунії чи в Європі, повинен враховувати умови вільного ринку. І ми не маємо жодної впевненості, абсолютно жодної, навпаки, маємо конкретний приклад, який говорить нам зовсім інше: що ці корисні копалини призначені для того покупця, який запропонує більше. І я вважаю, що саме в цьому широкому контексті має вестися дискусія».

Представники гірничодобувної компанії заявляють, що проєкт забезпечить стабільні робочі місця і що вплив на довкілля буде мінімальним. Вони обіцяють, що на родовищі в місцевості Ровіні не використовуватимуть ціани і що територія буде відновлюватися у міру просування робіт. Однак Роксана Печя має іншу точку зору: «Сама місцевість Ровіна має давню традицію гірничої справи, яка була перервана щонайменше на 30–40 років. Але це було видобування в підземних кар’єрах, тобто на даний момент там немає історичного забруднення чи інших явищ, характерних для гірничої зони. Тож це територія, вкрита пасовищами та лісами. Це справжній резервуар дикої природи — заповідник дикої природи в Апусенських горах. Перетворення його на відкритий кар’єр матиме дуже довгострокові наслідки для місцевої економіки, не кажучи вже про екологічні проблеми, які це спричинить».

Статті на цю тему показують, що по всій Європі багато гірничих проєктів, які вважаються стратегічними для зеленого переходу, стикаються з місцевим опором, судовими процесами та кампаніями екологічних НУО. Вони викривають вплив на воду, біорізноманіття, сільськогосподарські угіддя, а також те, що такі проєкти отримують преференційне ставлення на рівні видачі дозволів. Серед прикладів — дві літієві шахти в Португалії, одна в Чехії, шахта в Сербії та проєкт Sakatti у Фінляндії, де планується видобуток нікелю, міді та металів платинової групи.

І в місцевості Ровіна громадська думка також розділена. Частина місцевих жителів готова продати свої землі, щоб дозволити розбудову кар’єру та видобуток 650 тисяч тонн міді та понад 300 тонн золота, згідно з оцінками компанії. Інші відмовляються виїжджати і виступають проти цього проєкту.