Затяжна війна та невизначені перспективи миру в Україні
Ескалація на Близькому Сході значною мірою відвернула увагу від російського вторгнення в Україну. Водночас війна, що нещодавно увійшла у п’ятий рік, досі не має визначеного фіналу.
Коріна Крістя і Василь Каптару, 11.03.2026, 08:44
Ескалація на Близькому Сході значною мірою відвернула увагу від російського вторгнення в Україну. Водночас війна, що нещодавно увійшла у п’ятий рік, досі не має визначеного фіналу. Москва і Київ залишаються однаково далекими від очікуваного миру. Попри тривалий глухий кут на лінії фронту та повернення до влади президента Дональда Трампа, який назвав припинення війни в Україні пріоритетом, фокус дедалі більше зміщується на переговорний процес, покликаний підштовхнути сторони до підписання мирної угоди. Однак перспективи такого розвитку подій залишаються непередбачуваними.
В інтерв’ю Радіо Румунія, присвяченому аналізу війни через чотири роки після її початку, тодішній заступник генерального секретаря НАТО Мірча Джоане порівняв ситуацію до повномасштабного вторгнення та після нього, окресливши ключові зміни у безпековій, політичній та військовій площинах.
«Ми не були здивовані. Українці дещо пізніше, ніж ми в НАТО, усвідомили, що Росія фактично перейшла Рубікон. Важливо й те, що небагато хто, зокрема й в НАТО, був переконаний, що Україна зможе вистояти. Тим більше протягом чотирьох років. Це тривалий період із великими втратами, численними ускладненнями та серйозними наслідками. І слід віддати їм належне: вони змогли подолати надзвичайно складний початковий етап.
Питання, яке всі ми ставимо собі сьогодні, полягає в тому, як довго триватиме ця кровопролитна війна, що забирає життя з обох сторін і руйнує долі людей, економіку та цивільну інфраструктуру України. Відповідь поки що невідома. Хоча зусилля щодо досягнення перемир’я, припинення вогню та можливого миру тривають доволі інтенсивно, ми бачимо переговори, бачимо тиск з боку президента Трампа, бачимо спроби європейців долучитися до цього процесу. Цілком імовірно, що війна може завершитися відносно швидко, але, на жаль, не можна виключати й того, що вона триватиме довше.»
Протягом останніх чотирьох років ставлення та підхід НАТО до конфлікту в Україні суттєво змінилися, порівняно з тим що було після 2014 року. Багато країн-членів альянсу активно підтримують Україну, надаючи військову, фінансову та гуманітарну допомогу, що відобразилося як у політичних рішеннях, так і у військових стратегіях НАТО. Мірча Джоане: «Варто зазначити, що західні організації, уряди та нації зберігають певну історичну та інституційну пам’ять. Коли відбулася анексія Криму та вторгнення в частину Донбасу у 2014 році, реакція Заходу була доволі млявою. Деякі союзники навіть заперечували очевидні факти, а в НАТО зберігалася пам’ять про те, що реакція на незаконні дії Росії не була сильною та солідарною. Багато європейських союзників сумнівалися, що «зелені чоловічки» були справді російськими солдатами, переодягненими у воєнізовані формування.
Цього разу, у 2022 році, реакція була надзвичайно швидкою та солідарною. Європейські країни, США, Канада та інші союзники відреагували чітко, мобілізувавши військові, фінансові та економічні ресурси. Протягом чотирьох років ця підтримка для України була безпрецедентною, поєднуючи солідарність, симпатію та конкретну допомогу.»
Володимир Путін обумовлює досягнення будь-якої домовленості з передачею Україною територій – умова, яку в Києві розцінюють як фактичну вимогу капітуляції. Водночас Володимир Зеленський заявляє, що Україна відкрита до реальних компромісів, але не погодиться на рішення, які підривають її незалежність і суверенітет.
Генеральний директор аналітичного центру «Нова стратегія», колишній радник президента Румунії з питань національної безпеки Джордже Скутару зазначив, що війна в Україні, яка вступила у п’ятий рік, вже є однією з найтриваліших і найжорстокіших воєн в XXI сторіччі, а її наслідки відчуваються не лише на фронті, а й у глобальній політиці та економіці. Він додав, що незважаючи на масштабну підтримку з боку західних країн, ситуація залишається напруженою та непередбачуваною, а шлях до завершення війни досі невизначений.
«Путін лише імітує готовність до мирної угоди, він затягує переговори та намагається скористатися прагматизмом американської адміністрації, просуваючи економічні домовленості, максимально вигідні для окремих регіонів Російської Федерації.
Росія посилює тиск на фронті й, навіть якщо це серйозно виснажує її економіку, найближчими місяцями Путін не зупиниться. Військовий тиск триватиме, як і обстріли українських міст. Якщо у 1930-х роках Сталін намагався знищити українців голодом, то сьогодні Путін намагається зламати їх холодом. Він не відмовиться від цієї стратегії, доки вважатиме, що може скоротити європейську допомогу через кампанії дезінформації та підтримку політичних сил, які виступають проти підтримки України.
Росія продовжуватиме війну, доки матиме для цього фінансові ресурси. Водночас з’являються й ознаки ослаблення: значний дефіцит бюджету, фінансові труднощі, а також те, що в січні втрати на фронті вперше перевищили кількість мобілізованих. Якщо ця тенденція збережеться, вже на початку наступного року Росія може бути змушена зробити кроки назад, а не лише погодитися на переговори про завершення війни. Не виключено навіть сценарію глибокої внутрішньої кризи, подібної до тієї, що спіткала Німеччину наприкінці Першої світової війни».
Очевидним наслідком повномасштабного вторгнення Росії в Україну стало те, що прагнучи «менше НАТО» біля своїх кордонів, Росія отримала прямо протилежний результат, як неодноразово зазначав колишній генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. У 2023 році до Альянсу приєдналася Фінляндія, майже подвоївши протяжність кордону НАТО з Росією. У 2024 році за нею послідувала Швеція, завершивши десятиліття військового нейтралітету.
Джордже Скутару звертає увагу на те, що Україна перебуває у надзвичайно складній ситуації, де поєднуються військові, гуманітарні та енергетичні виклики. Він наголошує, що українська влада має підтримувати моральний дух народу, готуючись до нових атак і наступних зимових випробувань.
«Зеленський не може погодитися на територіальні поступки Росії і водночас має підтримувати моральний дух свого народу. Ситуація для українців залишається надзвичайно складною: вони також зазнають значних втрат, а частина міст продовжує залишатися без світла. Навіть після потепління наслідки суворих зимових холодів із температурами до мінус 20 градусів ще відчутні.
За словами експертів та українських парламентарів, країна вже готується до наступної зими та прагне демонструвати стійкість і опір атакам Російської Федерації. Для цього критично важливо продовжувати фінансову підтримку України та особливо зміцнювати її протиповітряну оборону. Росія, здійснюючи атаки, використовує десятки ракет і сотні дронів, намагаючись виснажити систему ППО. Однією з головних проблем залишається захист від гіперзвукових і балістичних ракет, які насамперед вражають енергетичну інфраструктуру країни.»
На полі бою те, що у 2022 році лідер Кремля називав «спеціальною воєнною операцією», переросло у виснажливу війну з масштабними військовими, економічними та гуманітарними наслідками. За оцінками Центру міжнародних стратегічних досліджень, попри значно нижчі офіційні дані, сукупні військові втрати — убиті, поранені та зниклі безвісти — з українського і російського боків становлять приблизно 2 мільйони осіб, причому близько двох третин припадає на російські сили.
Моніторинг Організації Об’єднаних Націй фіксує понад 15 тисяч підтверджених жертв серед цивільного населення. Крім того, майже 6 мільйонів українців виїхали за кордон, а близько 4 мільйонів стали внутрішньо переміщеними особами. Спільний звіт уряду України, Світового банку, Європейського Союзу та ООН оцінює потреби повоєнної відбудови України у понад 500 мільярдів євро протягом наступного десятиліття.
Тим часом під впливом російської дезінформації за останній рік зросла частка румунів, до 44,5%, які вважають, що найбільші шанси на перемогу в російсько-українській війні має Росія, і лише 23,4% вірять у перемогу України. Принаймні це випливає з опитування INSCOP, проведеного на замовлення аналітичного центру «Нова стратегія». Водночас третина респондентів не змогли визначитися або не відповіли на питання. Це значна зміна порівняно з травнем 2022 року, коли понад 50% опитаних вірили в перемогу України й лише 26,1% – Росії. Ось, що каже про це Джордже Скутару:
«Росія значною мірою вплинула на формування громадської думки в Румунії щодо підтримки України. За результатами опитування минулого тижня, 42% румунів заявили, що Румунія не повинна надавати Україні жодної допомоги. Це свідчить про те, що румунська держава не змогла чітко донести громадянам, чому підтримка України є важливою для безпеки країни.
Відстань між Іспанією, наприклад, та Росією становить 2500 кілометрів, тоді як Румунія опинилася б безпосередньо на кордоні у гіпотетичному випадку падіння українського фронту. У такому разі Росія, ймовірно, окупувала б і Республіку Молдова, а Румунія мала б 850 кілометрів спільного кордону з РФ. Саме тому підтримка України є життєво необхідною: історичний досвід показує, що сусідство з Росією завжди становило загрозу для національної безпеки Румунії.»
За словами Джордже Скутару лише чітке і прозоре пояснення урядом стратегічної важливості підтримки України може зміцнити громадську підтримку та національну безпеку. Російські кампанії дезінформації націлені на підрив довіри до державних інститутів та дискредитацію союзницьких відносин і у цьому контексті посилення боротьби з дезінформацією та гібридними атаками, особливо після виборів 2024-2025 років, набуває критичного значення. На думку румунського експерта румуни мають зрозуміти, що інвестиція у безпеку України – це водночас інвестиція у безпеку самої Румунії.
З іншого боку президент Нікушор Дан 24 лютого взяв участь у новій зустрічі Коаліції охочих разом із європейськими лідерами та представниками країн із подібними поглядами, відзначаючи чотири роки незаконної та невиправданої війни Росії проти України. У дописі в мережі X він підкреслив готовність Румунії підтримувати Київ: «Румунія продовжуватиме надавати Україні всю необхідну підтримку, щоб вона могла захищатися і вести переговори про мир з позиції сили».
Президент також високо оцінив мужність українців: «Україна бореться з гідністю і мужністю, щоб захистити нас усіх, і за це ми вдячні. Такий тривалий період війни робить стійкість українського народу ще більш гідною поваги». Він наголосив на важливості встановлення гарантій безпеки проти нових агресій: «Це залишається для нас надзвичайно важливим, оскільки безпека Румунії та всього континенту тісно пов’язана з безпекою України».
На знак вшанування пам’яті жертв війни президентський Палац Котрочень 24 лютого був підсвічений кольорами прапора України.
