Презентація румунського перекладу «Таємної історії Радянського Союзу»
У межах Книжкового ярмарку «Ґаудеамус — Радіо Румунія» відбулася презентація румунського перекладу «Таємної історії Радянського Союзу» Павла Правого, виданого за підтримки Союзу українців Румунії.
Василь Каптару, 10.12.2025, 09:01
7 грудня, у межах престижного Книжкового ярмарку «Ґаудеамус – Радіо Румунія», румунська публіка почула про один із найпоширеніших і найобговорюваніших українських нон-фікшн творів останнього десятиліття – «Таємну історію Радянського Союзу» Павла Правого. Вихід книги у румунському перекладі став важливою подією не лише для літературного середовища, а й для інтелектуального та суспільного простору Румунії. Це видання – результат зусиль Союзу українців Румунії та перекладача отця Корнелія Ірода, а політолог, ексдипломат та літературний критик Дорін Попеску не лише написав до книги ґрунтовну передмову, а й представив її широкій публіці.
Книга, що руйнує міфи
Оригінальне українське видання обсягом 462 сторінки ґрунтується на 255 бібліографічних джерелах і великому масиві архівних та історичних матеріалів. Павло Правий, відомий публіцист, аналітик і письменник, ставив перед собою амбітну мету: систематично й доказово розвінчати міф про «щасливе життя» у Радянському Союзі, міф, який десятиліттями підтримували пропаганда, радянська історіографія та їхні спадкоємці у пострадянському просторі.
Автор пояснював, що головним мотивом написання книги було бажання розкрити небезпеку вибіркової пам’яті та маніпуляцій, які будують ідеалізований образ СРСР у свідомості багатьох людей.
Саме тому вихід цієї книги в Румунії, країні, де тема радянської спадщини, російських впливів та постімперських проєкцій Кремля залишається чутливою, набуває особливого значення.
Стенд Союзу українців Румунії на книжковому ярмарку “Ґаудеамус-Радіо Румунія”
Корнелій Ірод – перекладач, який «приводить Україну в Румунію»
Особливого визнання заслуговує постать перекладача – отець Корнелій Ірод, відомий письменник українського походження, член Спілки письменників Румунії та один із засновників Союзу українців Румунії. Він має багаторічний досвід роботи з українською класичною та сучасною літературою. Серед його найважливіших праць: переклади творів Павла Зайцева про життя Тараса Шевченка, переклад «Щоденника» Тараса Шевченка, румунські переклади багатьох творів Івана Франка, а також власна тетралогія «Свято», написана як українською, так і румунською. Вибір Корнелієм Іродом настільки складної та насиченої фактами книги був надзвичайно вдалим, перекладач поєднав глибоке знання мови, культури та історичного контексту з унікальною мовною майстерністю. Переклад книги Павла Правого «Таємна історія Радянського Союзу» стала для нього своєрідною «місією проти забуття». Перекладацький виклик був непростим: автор використовує просту, але дуже точну, інколи емоційно загострену мову, що має одночасно підштовхувати читача до роздумів і спільного аналізу. Завдання перекладача – зберегти цю «співучасть читача» мовою, зрозумілою румунській аудиторії, але без втрати українських культурних маркерів.
Ця книга стала не лише черговим мостом між двома культурами. Вона є частиною систематичної роботи Союзу українців Румунії зі створення румунського корпусу української історичної літератури, якого, за словами Доріна Попеску, «Румунія гостро потребує». До того ж у 2026 році очікується новий переклад Корнелія Ірода — «Таємна історія Московського патріархату», другої великої праці Павла Правого.
Аналітичний погляд Доріна Попеску: чому ця книга потрібна зараз
Презентація книги стала особливою завдяки виступу Доріна Попеску, президента Асоціації «Дім Чорного моря», віце-президента «Ініціативи за європейську демократичну культуру», колишнього дипломата Румунії у Москві, Чернівцях і Сараєво, політолога, аналітика, есеїста та літературного критика. Його довгі роки роботи в Україні та Росії дали йому глибоке розуміння пострадянських реалій, що й відобразилося в ґрунтовній передмові під назвою «Радянська земля, що текла молоком та медом». У своїй промові на презентації Дорін Попеску окреслив три ключові ідеї, що віддзеркалюють значення цієї книги у сучасному румунському інтелектуальному середовищі.
Румунія недостатньо знає Схід
Дорін Попеску відзначив, що румунське суспільство має поверхове, часто стереотипне уявлення про простір, який охоплює Україну, Росію, Молдову та інші пострадянські регіони.
«Румунія має скромне, обмежене, поверхове й надто схематичне уявлення про Схід. Вона не знає Сходу, не знає його культурного й духовного виміру, не розуміє його політики, не знає його ключових акторів. Ми не усвідомлюємо й не аналізуємо постімперський проєкт Російської Федерації, не розуміємо його причин і природи. Ми залишаємося замкненими й застиглими в парадигмі, в якій майже не маємо фахівців із радянського та пострадянського простору, не маємо солідної та впливової групи експертів із геополітики чи міжнародних відносин, які добре володіли б російською та українською мовами. Ми майже нічого не знаємо навіть про культурний простір Республіки Молдова, за дуже поодинокими винятками. Румунія не знає й по-справжньому не розуміє Схід, не в сенсі прийняття його політики чи геополітичних проєкцій, а в сенсі їх усвідомленого пізнання. І це, на жаль, є очевидним, хоча ми постійно сподіваємося, що могли б бути і функціонувати як міст між Заходом і Сходом. Американський президент під час свого візиту до Бухареста також наголошував на важливості того, щоб Румунія стала мостом порозуміння між західним і східним світом. Але ми поступово втрачаємо цю функцію мосту.»
Аналітик стверджує, що це не лише академічна проблема, а й проблема національної безпеки. Саме тому переклад книги українського автора, що систематично і документовано руйнує історичні міфи, Дорін Попеску назвав способом «заповнення необхідної прогалини». Він наголосив, що українська література та українська історична пам’ять повинні знайти своє місце в румунському культурному просторі, особливо в умовах російсько-української війни, коли питання історії стає питанням виживання.
«Цей том українського письменника Павла Правого, який пропонує Союз українців Румунії, заповнює надзвичайно важливу прогалину. Він приносить у румунський культурний простір українську літературу, тісно пов’язану з історичною пам’яттю. Нам потрібні імена українських письменників, перекладених румунською мовою – як класиків, так і нових поколінь. Нам потрібні переклади української літератури, літератури народу, що цілковито поділяє європейські цінності так само, як і румунський народ. Це література сусідньої країни з ідентичністю, яка сьогодні лише зміцнюється, попри війну, за допомогою якої Росія намагається придушити українську самобутність і заперечити її право на існування. Нам потрібні переклади творів великих українських авторів, і, особливо, нам потрібна історична пам’ять, така, як її розуміють, формують і переосмислюють в Україні. І саме з цього погляду видання цієї книги Союзом українців Румунії заповнює культурну, наукову, історичну та політичну порожнечу, яка досі існувала в румунському просторі.»
Друга ідея: небезпека «радянських чарів»
Одним із головних мотивів промови Доріна Попеску стала небезпека повернення у свідомість людей старих радянських міфів. Він наголосив, що багато румунів, громадян Молдови, українців, росіян тощо досі живуть під впливом «чарів» радянської пропаганди, а в колективній пам’яті досі існує ідеалізований образ СРСР як «землі достатку», хоча покоління предків добре знали голод, репресії, депортації, табори та страх.
«Це те саме «закляття», яке наші батьки й діди добре знали і, насправді, відчули на власній шкірі, переживши трагедії й страждання, що стояли за політичними міфами. У той час як керівники СРСР розповідали казки, новели та легенди про життя в блаженстві, наші предки повною мірою відчували реальні хрести та тягарі радянського існування. Попри це, омана й досі живе, «чари», що тримають у полоні багатьох, хто воліє вдавати, що не знає й не бачить очевидного: Російська Федерація розв’язала війну проти України; Україна є жертвою агресії; історія про «благословенний» СРСР насправді є суцільною брехнею. І ця брехня, як і раніше, сидить за одним столом із «царем».
Багато хто, зачарований міфами радянських і пострадянських лідерів із Москви, не хоче бачити справжньої реальності того, чим є сама Москва, чим є «русскій мір»: жорстокою системою, що раз у раз породжувала голод, Сибір, вигнання, індивідуальні та колективні вбивства, репресії, тортури, в’язниці й клітки. СРСР по суті був розширеною проєкцією Сибіру, якщо бажаєте. Або, інакше кажучи, Сибір – це найвищий культурний образ, метафора того, як функціонував СРСР і як, найімовірніше, здатні функціонувати всі пострадянські проєкти, усі подібні конструкції, які й надалі генерує Російська Федерація.»
Дорін Попеску підкреслив, що сучасна російська пропаганда лише повторює ці міфи в новій формі, створюючи «СРСР 2.0», який Кремль намагається нав’язати сусіднім народам, у тому числі українцям та румунам. У цьому контексті книга Павла Правого виконує надзвичайно важливу місію «розвінчання» кремлівських міфів.
«В умовах високого рівня функціональної неписьменності в Румунії та загалом у Європі, в умовах, коли ми не розуміємо навіть елементарних історичних процесів, що відбуваються як у самій Румунії, так і довкола нас, коли молоде покоління все частіше шукає інтелектуальних скорочень та спрощень, ми стаємо ще більш уразливими до брехні, яку ідеологічно пропонують «великі чаклуни» світу. А Російська Федерація має давній історичний досвід у створенні масштабних систем брехливого зачарування, покликаних перетворити світ на заручника власних інтересів.
У цьому контексті Павло Правий пропонує нам виняткове дослідження обсягом у 460 сторінок, яке спирається на сотні прямих джерел і написане простим, доступним стилем. Це не педантична чи суворо академічна книга, а текст, що звертається безпосередньо до читача, говорить з ним просто і прямо, заохочуючи до читання. Це стиль, який спирається на постійну співучасть читача, на його співпереживання та безпосереднє залучення до того, про що розповідає Павло Правий. Автор не очікує, що читач погодиться з ним через десять років — ця згода вибудовується поступово, з кожною наступною сторінкою. Це стиль, який розрахований на негайне розуміння та спільне інтелектуальне зусилля.»
Публікації Союзу українців Румунії
Війна змінює нас і ми повинні контролювати, як саме
Дорін Попеску підкреслив, що війна, розв’язана Росією проти України, не лише руйнує міста та вбиває людей, вона змінює суспільства.
«Війна змінює нас, робить нас більш уразливими, впливає на кожного, послаблює нас, позбавляє стійкості. Вона штовхає нас до поспішного сприйняття готових «смислів», які завжди «щедро» пропонують нам ідеологи та брехуни. Війна робить нас нетерплячими й неуважними, вона змушує нас менше читати, менше розуміти, менше прагнути знань, обмежуючи наше інтелектуальне життя лише найнеобхіднішим. Але якщо війна неминуче змінює нас, украй важливо, щоб ми самі визначали, як саме вона нас змінить. Адже війна може зробити нас справді більш вразливими і сьогодні ми бачимо, як значна частина наших суспільств, попри очевидні факти, сприймає цю війну так, як їй підказують пострадянські «чаклуни» з Москви, які перевертають реальність з ніг на голову. Отже, попри всю очевидність подій, дедалі більше людей продовжують піддаватися чарам вигаданого «краю, що тече молоком та медом» — брехливого, токсичного «русского міра».»
На тлі цього люди стають легкою здобиччю для «чаклунів брехні», як назвав їх політолог Дорін Попеску – російських пропагандистів, політичних маніпуляторів, ідеологів «русского міра». Тому, на його думку книжка Павла Правого – не лише історичний твір, а інструмент оборони, частина «культурного фронту» у війні за правду та ідентичність. Вона підказує, як вийти з ідеологічного полону, як розуміти минуле без ілюзій, як захищати демократичні цінності від авторитарних міфів.
Коли книга стає зброєю історичної справедливості
Презентація румунського перекладу «Таємної історії Радянського Союзу» стала не просто літературною подією. Вона перетворилася на інтелектуальний акт спротиву, на міст культурного діалогу, на спосіб відновлення історичної справедливості.
Як підсумував Дорін Попеску у час, коли історія знову стає полем бою, такі книги та такі події мають особливу силу. Вони допомагають суспільствам не втрачати орієнтири, захищати правду, допомагають будувати майбутнє – без брехні, без імперських фантомів, без «радянських чарів».
