Україна, Румунія та посилення обороноздатності Європи
Румунський військовий аналітик Раду Тудор аналізує, що змінилося в україно-американських відносинах останнім часом і, що означає угода про корисні копалини з точки зору економічної та військової безпеки.
Василь Каптару, 07.05.2025, 14:22
Після багатьох місяців складних переговорів, публічної сварки Дональда Трампа і віцепрезидента Ді Джей Венса з Володимиром Зеленським у Білому Домі Сполучені Штати та Україна підписали стратегічну угоду про створення Інвестиційного фонду відбудови та партнерство у сфері критичних корисних копалин. На знак визнання значної фінансової та матеріальної підтримки, яку Вашингтон надав Києву після повномасштабного вторгнення Росії, це економічне партнерство визначає співпрацю двох урядів, майбутні інвестиції та активи. Напередодні Зеленський і Трамп провели коротку 15-хвилинну зустріч, яку назвали історичною, у Ватикані в день похорону Папи Римського Франциска. Після цього Трамп заявив, що розглядає можливість запровадження санкцій проти Росії у відповідь на продовження нападів на цивільну інфраструктуру України. Згодом Держдепартамент США схвалив ліцензію на експорт оборонного обладнання й послуг на суму щонайменше 50 мільйонів доларів, уперше після вступу Трампа на посаду президента, що може свідчити про відновлення військової допомоги після нещодавнього підписання двосторонньої угоди про мінерали.
Що змінилося в україно-американських відносинах останнім часом і що означає ця угода про корисні копалини з точки зору економічної та військової безпеки? Відповіді на ці та інші запитання в інтерв’ю Румунському Радіо спробував дати румунський військовий аналітик Раду Тудор. «Перш за все, це гарна новина. Ми більше не маємо напруженості між Сполученими Штатами та Україною, а перспектива миру, над якою наполегливо працює президент США Дональд Трамп, стає більш реалістичною, ближчою до того, на чому зосереджені дипломатичні зусилля. Я думаю, що Україна також дуже хоче функціональних відносин зі Сполученими Штатами. Було подолано, скажімо так, турбулентність і невдоволення, і ми, ймовірно, побачимо важливі елементи військової допомоги, що допоможе Україні захистити свою територію і дати відсіч російським окупантам, які спричинили найбільшу європейську трагедію після Другої світової війни. Отже, склянка з водою наполовину повна. Усі ми усвідомлюємо, що американці допомагали протягом останніх 11 років, починаючи з 2014 року, вони надавали послідовну військову допомогу Україні у сфері безпеки. Жоден інший президент не ставив собі за мету вимагати компенсації за цю допомогу, але ось прийшов Дональд Трамп і він вважає, що ця допомога повинна мати певну економічну компенсацію і це відбувається. Я думаю, що сторони погодили формулу, за якою будь-яка ідея колоніалізму, експлуатації чи невигідного становища України уникається. Наші сусіди вміють добре вести переговори і добре використовують стратегічні відносини зі Сполученими Штатами.»
Нафта і газ включені в угоду поряд з рідкісними корисними копалинами, незважаючи на те, що більша частина положень зосереджена на мінеральних багатствах України. Угода також містить положення про нафту, газ та інші вуглеводні. У всіх випадках ресурси залишаються власністю України, навіть якщо США отримають до них доступ. Включення нафти і природного газу розглядалося як пом’якшення української позиції, оскільки їх не було в попередніх проєктах угоди. Попри економічні переваги, угода не містить чітких гарантій безпеки для України, на яких протягом часу наполягала Україна. Яким чином ця угода сприятиме посиленню архітектури безпеки України? Раду Тудор: «Якщо, наприклад, газ, який є в розпорядженні України, може бути включений до покладів і розробки в Чорному морі, то американська присутність у газових розробках в Чорному морі або на українській території біля кордону з Румунією може стати винятковою новиною. Чому? Тому що американська економічна присутність завжди супроводжується військовою присутністю. Вони намагаються захистити свої розробки, вони намагаються захистити людей, які працюють на цій території, вони хочуть захистити свій мільярдний бізнес, і вони можуть зробити це тільки за допомогою військ. Єдина країна на східному фланзі НАТО, яка може забезпечити постійну американську військову присутність для захисту інтересів в Україні – це Румунія. Тому ми дуже зацікавлені в тому, щоб американські війська не залишали Румунію, щоб їхня кількість не скорочувалася, і більше того, цією угодою, що стосується спільного управління критично важливих корисних копалин, в тому числі енергетичних, українці допомагають нам зі збереженням американських військ по сусідству для захисту цих мільярдних бізнесів, тому що Росія залишатиметься агресивною державою. Росія не відмовиться від своєї агресивної політики, але й американці винесли уроки з минулого. Саме так сталося після Другої світової війни. Там, де є великий бізнес, там є безпека і військовий захист.»
Угода між Вашингтоном і Києвом чітко прописує і посилається на повномасштабне вторгнення Росії в Україну, а Міністерство фінансів США додає, що жодній державі або особі, яка фінансувала або підтримувала російську військову машину, не буде дозволено отримати вигоду від відбудови України. Схоже, Вашингтон пішов на поступку. Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що угода не містить згадок про будь-які боргові зобов’язання України перед США. Тобто це важлива зміна риторики адміністрації Трампа, – каже військовий аналітик Раду Тудор. «На мій погляд це велика перемога української дипломатії. Якщо ця країна, яка зазнала тяжких випробувань, наша сусідка, яку окупувала Росія, яка має десятки мільйонів людей, які постраждали від війни, яка має сотні тисяч загиблих, яка зіткнулася з економічною катастрофою внаслідок російського вторгнення, збитки якої становлять понад 500 мільярдів євро, якщо ця країна, яка так сильно постраждала, якимось чином зуміла нав’язати свої умови Сполученим Штатам, найбільшій економічній і військовій державі світу, то це означає, що вони мають виняткових переговірників. Тому що ми добре знаємо, що з Дональдом Трампом нелегко вести переговори, ми добре знаємо, що коли він чогось хоче, він це отримує. Цього разу ми також бачили, я б сказав, героїчну поведінку Володимира Зеленського в Овальному кабінеті, і ми мали певні ознаки того, що він буде боротися до останньої краплі своєї енергії за інтереси України. І тепер адміністрація Трампа прийняла умови, висунуті Україною, а я вірю, що те, чого хоче пан Зеленський, – буде на благо всього регіону, включно й Румунії.»
Тим часом, в тому числі під тиском Дональда Трампа, Європа збільшує витрати на розвиток своєї оборонної спроможності та на підтримку України. Румунський військовий оглядач Раду Тудор стверджує, що європейські союзники більше не можуть залишатися занадто розслабленими і не залученими до безпеки європейського континенту. «У жодному разі не можна ставити під сумнів Північноатлантичний альянс. Без НАТО не буде миру ні в Європі, ні в Америці. НАТО має проіснувати ще 76 років, цього року ми відзначаємо 76-ту річницю заснування альянсу. Без участі Європи і Сполучених Штатів і без існування НАТО в будь-який момент може спалахнути війна, тому що саме цього чекає Росія. Але новий, реформований, сильніший Північноатлантичний альянс, з Німеччиною, Францією та Італією, які виділяють більше коштів на оборону, є і бажаним, і можливим. Дональд Трамп спробував це зробити в 2018 році. Він, на жаль, не має репутації хорошого дипломата, хорошого переговірника. Він досить різко говорить, чого він хоче, більш-менш нав’язує це, якщо потрібно – силою, але зрештою, його вимога є настільки обґрунтованою, наскільки це можливо. Є європейські країни, члени НАТО, які виділяли занадто мало коштів на оборону, які навіть після початку російської війни в Європі не захотіли зміцнювати свої збройні сили. І Сполучені Штати кажуть: гаразд, ми не хочемо бути єдиними, хто забезпечує європейську безпеку, ми хочемо, щоб інші члени НАТО, інші наші союзники збільшили свої витрати на оборону і стали більш відповідальними, тому що в якийсь момент у США можуть виникнути інші проблеми, наприклад, в Тихоокеанському регіоні, і у них може бути менше військ. Вони не підуть назавжди з Європи, але саме європейські союзники повинні будуть компенсувати можливий відхід США з Європи.»
На думку румунського оглядача останні зміни у ставленні європейців до оборонної промисловості матимуть позитивні наслідки на всю економіку країн ЄС, таких як Франція або Німеччина, які мають величезний потенціал в цій сфері. Раду Тудор каже, наприклад, що новий канцлер Німеччини Фрідріх Мерц має дуже хорошу репутацію, він баварець з дуже серйозним досвідом, а коли німці запускають свої двигуни, вони працюють бездоганно. «Економіка Німеччини може зростати завдяки інвестиціям в оборонну промисловість. Наразі існує величезний попит на оборонну продукцію. Найбільша німецька компанія Rheinmetall заявляє, що має гарантоване виробництво до 2035 року і більше. Уявіть собі обсяги цієї продукції. Більше того, Rheinmetall заявила, що збирається знову відкрити для військового використання заводи автомобільних компаній, які були закриті багато років тому. Отже, це може спричинити економічний бум для Німеччини, і я переконаний, що Німеччина може стати прикладом, якщо вона триматиме під контролем і відкине політичний екстремізм, який викликає у нас мурашки по шкірі і, який нагадує нам, що Німеччина пережила надзвичайно складні часи і була найбільшою загрозою для світу протягом більш ніж 20 років до 1945 року.»
Незважаючи на плани щодо виведення 10 тисяч американських солдатів США з країн Східної Європи, Румунія продовжує розширення 57-ої авіабази «Міхаїл Когелнічану», яку планує перетворити до 2040 року на найбільшу військову базу НАТО в Європі, із загальною кількістю солдатів до 10 тис. осіб. Проєкт передбачає інвестиції в розмірі 2,5 млрд євро та створення нових інфраструктурних об’єктів. Аналітик Раду Тудор каже, що авіабаза «Міхаїл Когелнічану» є найважливішим елементом безпеки для Румунії, східного флангу НАТО та американських інтересів в цьому регіоні. «Румунія не має дуже добре оснащених військово-морських сил і не може самотужки захистити свої територіальні води, прилеглу зону та виключну економічну зону. Це величезне багатство, 26 мільярдів євро румунського газу в Чорному морі, виведе нас на перше місце в Європейському Союзі за обсягами видобутку та експорту. Ми станемо європейською країною з найбагатшим енергетичним ресурсом. Щоби мати можливість скористатися ним, ми повинні його захистити. Ми, румуни, не зробили всього, що від нас залежить, для оснащення наших військово-морських сил, ми повинні були вже подвоїти потужності суднобудівних підприємств в Галаці, в Мангалії, мали б будувати військові кораблі разом із західними партнерами, але ми цього не зробили. Усі наші зусилля на місцях провалилися, і тому американці компенсують це своєю присутністю, своїм озброєнням, своїми вертольотами, своїми військами. Лише таким чином з авіабази Когелнічану ми можемо проєктувати силу і стримування, в тому числі і на цей величезний румунський статок. Без американців в Когелнічану і без розвитку цієї бази ми не зможемо захистити море та наш великий енергетичний ресурс на Чорному морі.»
Військова база «Міхаїл Когелнічану» є стратегічно важливою, оскільки вона розташована близько до українського кордону, лише за 100 кілометрів від острова Зміїний і приблизно за 350 кілометрів від Криму. Вона є унікальною на східному фланзі, пропонуючи силам Альянсу відмінне поєднання інфраструктури, політичної стабільності і географічного положення. Модернізація і розширення 57-ї авіабази «Міхаїл Когелнічану», в яку румунський уряд інвестує понад 2,5 мільярда євро, перетворить це місце на стратегічний регіональний хаб НАТО, здатний прийняти до 10 тисяч румунських військовослужбовців і членів Альянсу. Інвестиції Румунії розраховані на 20 років і здійснюватимуться в чотири етапи.
