ВСРР наживо!

Слухати ВСРР наживо

Bridges of Sound – тур солідарності з Україною добіг кінця

Інтерв’ю з румунським артистом Валерієм Боркошем, автором проєкту «Мости звуку», в якому він розповів про це незвичайне турне, яке перетворилося на глибокий досвід в Україні.

Bridges of Sound – тур солідарності з Україною добіг кінця
Bridges of Sound – тур солідарності з Україною добіг кінця

і , 20.08.2025, 07:47

Румунський музикант Валеріу Боркош (член гурту K not K) нещодавно завершив у Бухаресті музичний тур солідарності з Україною. ” Bridges of Sound/Мости звуку – тур солідарності з Україною”, який розпочався в Кишиневі, продовжився концертами в дев’яти містах України і завершився винятковим концертом у повному складі гурту K not K, разом з Адуардом Габією, у приміщені Французького інституту культури в Румунії.

 Одразу після концерту ми записали інтерв’ю з популярним румунським музикантом Валерієм Боркошем, автором проєкту «Мости звуку», в якому він розповів про це незвичайне турне, яке перетворилося на глибокий досвід в Україні – будування мостів через музику в розпал війни, співпрацю з місцевими музикантами та демонстрацію того, як музика може долати кордони та дарувати надію у важкі часи.

 

RadioRomaniaInternational · Bridges of Sound – тур солідарності з Україною

 

– Ви щойно завершили абсолютно дивовижний тур “Мости звуку” – музичний тур солідарності. Він стартував у Кишиневі,  а потім ви практично об’їхали всю Україну, незважаючи на триваючу війну, і завершили тур у Бухаресті, в приміщенні Французького інституту культури. Розкажіть як виникла ідея цього туру.

Валеріу Боркош – Коли почалася війна, повномасштабне російське вторгнення в Україну в 2022 році, я, на щастя, був серед багатьох румунів, які приймали біженців з України. Я прийняв три сім’ї в Бухаресті протягом двох тижнів. Я був дуже зворушений їхньою трагедією. Це був дуже особливий досвід. Перша сім’я складалася з мами, доньки та двох цуценят і чотирьох котів, які приїхали на маленькій машині, їхали 16 годин через обстріли, так що це було абсолютно вражаюче. Після цього я підтримував зв’язок з усіма, кого мені вдалося прихистити. Я залишався близьким до української справи. Минулого року в Бухаресті відбувся проєкт Ukrainian Music Lab. Я розмовляв з українськими артистами, деякі з них, чоловіки, через мобілізацію, на жаль, не можуть виїжджати з країни, тобто є люди, які не можуть більше подорожувати, навіть якщо вони музиканти. І тоді я подумав: добре, якщо вони не можуть виїжджати, тоді я можу поїхати до них. Так народилася ця ідея і всі знайомі з України сказали мені, що вони дуже щасливі, адже таке трапляється не дуже часто, щоби іноземні артисти приїжджали до них і давали концерти. Так вони відчувають себе менш ізольованими, відчувають себе інтегрованими, отримують більшу підтримку. Ось так народилася ця ідея. Я гастролював у 9 містах України, працював з 9 місцевими музикантами в кожному місті і саме в цьому суть звукового місту – The Bridge of Sound.

Як ви знайшли музикантів, зокрема, барабанщиків? Наскільки я розумію, це були дуже різні особистості та індивідуальності, від молодих дівчат до чоловіків, дехто з них перебуваючи у відпустці з фронту.

Валеріу Боркош – Так. Були і, скажімо так, двадцятирічні хлопці, були дорослі чоловіки, але так, було два випадки, коли барабанщиками були мобілізовані солдати, які перебували у 15-денній відпустці і мені випала нагода застати їх у цій відпустці і мати можливість попрацювати з ними. Я розпитував їх про їхній досвід, про те, що вони думають і намагався, не знаю, якось увібрати якомога більше з того, що вони там пережили, тому що, врешті-решт, я був натхненний їхньою стійкістю і їхньою мужністю. Це був обмін енергією, тому що вони також були раді, що я був там і були вдячні за це. Але я також висловив їм свою вдячність, тому що, не можна забувати, і я сподіваюся, що якомога більше людей це усвідомлюють, що вони воюють не тільки за Україну, вони також воюють за Республіку Молдова і за Румунію. Я маю на увазі, що вони є своєрідним щитом, який тримає зло зі сходу подалі від Румунії.»

– Що ви загалом грали на дев’яти концертах в Україні? Як ви гармоніювали з барабанщиками і в яких залах чи на яких майданчиках ви виступали?

Валеріу Боркош -Я виступав в дуже різних місцях. В Одесі, першому місті туру, я грав під землею. Це був фактично міні-фестиваль, скажімо так, тому що фестивалі просто неба не можуть відбуватися. Але це був фестиваль у підземному приміщенні. До речі, одна з моїх знайомих з Києва, яка допомагала мені логістично організувати цей тур, попросила мене пообіцяти, що принаймні в Одесі та Києві, які є містами, що дуже часто піддаються ударам, я намагатимусь якомога більше перебувати в безпечних місцях, підземних приміщеннях, і якимось чином я вибрав цю локацію саме з цієї причини. Це було, по суті, своєрідним притулком на випадок авіаудару. Потім я також виступав у пабах, виступав у художніх галереях, виступав у культурних хабах, у багатьох місцях. У Чернівцях, наприклад, я грав у колишній друкарні. Так, були різні місця і різні люди, різного віку: і солдати, і молодь, яка не підлягала мобілізації, але також і молоді люди, які чекали моменту, коли їх, ймовірно, мобілізують, і вони не були щасливі. Це справжня трагедія для багатьох людей. Але, в той же час, цей тур став надзвичайним досвідом для мене, ці люди мене особливо вразили, тому що вони надзвичайно хоробрі і рішучі.  Я не бачив покори, я не бачив їх розбитими, я не бачив їх переможеними, я не бачив їх такими, якими їх намагається зобразити російська пропаганда. Я бачив їх дуже хоробрими, я бачив їх готовність боротися, я бачив опір.

– Як вам вдалося співпрацювати з українськими барабанщиками і як на це відреагувала публіка?

Валеріу Боркош – Це теж був виклик. Я записав своєрідний прев’ю, тобто звукову симуляцію концерту в коротшому форматі, з кожною піснею, яку я надіслав кожному барабанщику, і деякими вокальними нотами, які ми додали до кожної пісні з деякими мінімальними вказівками, коли це було збільшення темпу, акселерандо або пауза. Кожен отримав цей запис. У той же час, я намагався пристосуватися до їхнього стилю, намагався прислухатися до них, робити паузи або збільшувати енергію відповідно до їхнього темпу, тому що урешті-решт, це було важливо для них. Я казав усім, що головне, щоб вони добре провели час, що цей проєкт задуманий насамперед для них, і що головними героями цього звукового мосту є вони, а я просто прийшов висловити свою підтримку і захоплення. І щоразу це створювало музичну та людську енергію, дійсно дуже інтенсивну та зворушливу.

– Чи були моменти, коли ви злякалися чогось під час цього туру Україною, їздили в броньованих машинах, потрапляли під обстріл, пережили тривогу або переривали концерти?

Валеріу Боркош – Мені пощастило не бути свідком таких серйозних подій. Були моменти, наприклад, в Одесі. Коли я приїхав у місто почалася повітряна тривога, потім я прибув до місця концерту і мене зустрів організатор, який сказав, що мені пощастило, бо ракети щойно пролетіли над Одесою, але не впали в місті. Однак вони якось прямували до прикордонного району з Молдовою, практично звідки я приїхав. Тож я якось зумів уникнути більш небезпечних ситуацій. Водночас я не відчував, що перебуваю в небезпеці, але я радий, що, можливо, для моєї психічної цілісності я не зазнав серйозних бомбардувань або більш інтенсивних подій. Водночас я таки провів одну безсонну ніч у Львові, найбільшому місті на заході України, де 8 годин поспіль лунала сирена. Практично це була для мене біла ніч, бо я не звик до цього, було чути далекі вибухи. Я не їздив на бронемашинах, але я маю багато історій від солдатів, з якими спілкувався, кожен з яких мав дуже цікаву і дуже зворушливу історію. І хоча вони пережили різні дуже складні ситуації, якимось чином у них був вогонь і блиск в очах, надзвичайна рішучість. Певним чином ми показали взаємну вдячність один одному. Я дякував їм за те, що вони боролися і за Румунію, а вони дякували мені за те, що я це розумію. Не так багато людей це розуміють. Була також своєрідна радість і за результат виборів в Румунії. В Одесі організатор, який був власником клубу, навіть сказав мені, що коли дізналися результат виборів в Румунії, вони святкували і були дуже раді цьому. Нашого президента там добре знають і цінують, знають про його біографію і про його підтримку України.

 – З усіх почутих історій, чи не могли б ви коротко поділитися з нами однією, яка справила на вас найбільше враження?

Валеріу Боркош – Їх було декілька. Мене дуже вразив той факт, що деякі солдати, які перебували у 15-денній відпустці, яка надається раз на 6 місяців, тобто двічі на рік, використовували ці дні або для виставки фотографій, які вони зробили на фронті, або для того, щоб взяти участь у концерт, будучи музикантами, приїхати і за ці 15 днів записати свій альбом. Було багато зворушливих історій. Я дізнався, наприклад, історію одного чоловіка. Як ви знаєте всюди і у нас, а особливо зараз в Україні всюди є пандуси для людей з обмеженими можливостями, тому що, на жаль, є багато людей, які були поранені на війні, звідки повернулися інвалідами. Одна з історій досить сумна, її мені розповіла менеджерка однієї локації. Один з її підлеглих, якого вона використовувала для різних будівельних робіт і ремонту всіляких речей, отримав завдання побудувати пандус, щоб люди з обмеженими можливостями могли потрапити до приміщення. Він побудував той пандус, але він був лише два метри завширшки, а за законом він мав бути 2 метри 20 сантиметрів. Директорка наполягала, чоловік нервував, була невелика сварка, але врешті-решт він зробив пандус як того вимагав закон – 2 метри 20 сантиметрів. Сумно те, що цей чоловік потім був мобілізований, пішов на фронт, воював у Курській області і, на жаль, повернувся інвалідом, повернувся на інвалідному візку. І перше, що він зробив по поверненню, приїхав на цю локацію, де менеджерка наполягала на ширині пандуса, і сказав: “Я радий, що ви наполягли”. Він практично побудував інвалідний пандус і для себе. І ще я хочу сказати щось про людей, які були покалічені. Щось, що мене дуже надихнуло. Я бачив одного чоловіка, який втратив ногу. Йому ампутували ногу і він ходив на металевому протезі, роботизованому, мав штучну металеву ногу. І на цій нозі у нього був плюшевий ведмедик, який якось висів на цій нозі і дивився в бік, ведмедик коала. І якось мені здалося, що цей образ підсумовує їхній дух і їхнє ставлення, яке полягає в тому, що вони побиті, вони покалічені, але вони не переможені, вони не здаються. Вони зберігають почуття гумору, позитивний настрій, впевненість у житті та непокору агресору.

Ви б поїхали чи ще поїдете в Україну, поки не закінчиться війна?

Валеріу Боркош – Спочатку, я маю на увазі до цього туру, я думав, що це буде одинична подія, одиничний захід. Але пізнавши тамтешніх людей і бачачи їхнє ставлення та їхню рішучість, я подумав, що ця подія має бути регулярною і гадаю, я майже переконаний, що це відбуватиметься двічі або хоча б раз на рік. Наступного разу, ймовірно, навесні, я спробую охопити більше міст, залучити більше людей і зробити це більш продуманою подією.

– Наприкінці інтерв’ю, Валеріу Боркош, я хотів би згадати назву гурту K not  K. Раніше він називався Karpov not Kasparov. Я хотів би спитати Вас, чи не думали Ви тимчасово змінити назву гурту на V not V, тобто Володимир, а не Владімір.

Валеріу Боркош – Дуже цікаво. Безумовно, це було б цікаво. Перш за все, це цікава історія, назва Karpov not Kasparov, тому що я завжди говорив, що це просто жарт. Ми завжди віддавали перевагу Каспарову, який був борцем проти диктатури, виступав проти Путіна, став дисидентом, представником вільного світу і вільного мислення, тоді як Карпов був більш мовчазним або своєрідним співучасником диктаторської системи. І саме тому після початку війни я вдався до скорочення на K not  K, щоб хтось не подумав, що я прихильник Карпова. Цікаво, що один з барабанщиків, з яким я працював в Одесі, також журналіст, Ярослав, брав інтерв’ю у Карпова на шаховому турнірі, який проходив в Одесі. Це було незадовго до війни і він розповів мені, що мав приїхати Каспаров, але через те, що приїхав Карпов, Каспаров відмовився їхати, тому що вони представляють діаметрально протилежні полюси. V not V звучить дуже добре, і, безумовно, Зеленський є натхненням і фігурою, символом стійкості і того, що українці не здалися, не втекли від небезпеки і не дозволили себе залякати. Саме з такою думкою, з таким відчуттям і з такою впевненістю я повернувся з цього туру.

 

Aото: TayebMEZAHDIA / pixabay.com
Взаємини Середа, 01 Жовтня 2025

Румунія і Україна працюють над спільним виробництвом дронів

Румунія сподівається швидко налагодити на своїй території виробництво...

Румунія і Україна працюють над спільним виробництвом дронів
Історичний крок для захисту спільної спадщини Кукутень-Трипілля
Взаємини Середа, 24 Вересня 2025

Історичний крок для захисту спільної спадщини Кукутень-Трипілля

Тристоронній меморандум У четвер, 18 вересня, Республіка Молдова, Румунія та...

Історичний крок для захисту спільної спадщини Кукутень-Трипілля
Фото: www.cec.md
Взаємини Середа, 17 Вересня 2025

Вибори в Р. Молдова під тиском Кремля

Менше двох тижнів віддаляють нас від парламентських виборів у Республіці...

Вибори в Р. Молдова під тиском Кремля
Знищена російська військова техніка на Михайлівській площі у Києві
Взаємини Середа, 10 Вересня 2025

Україна між самітом в Алясці та зустріччю в Парижі

Всього за кілька годин на Алясці Володимир Путін переконав Дональда Трампа, що...

Україна між самітом в Алясці та зустріччю в Парижі
Взаємини Середа, 03 Вересня 2025

Перемовини щодо миру в Україні: право сили чи сила права

У час підвищеної нестабільності в міжнародних відносинах все частіше можна...

Перемовини щодо миру в Україні: право сили чи сила права
Взаємини Середа, 27 Серпня 2025

Румунія посилює військову та парламентську співпрацю з Україною

Румунія надала Україні 22 пакети військової допомоги з початку російського...

Румунія посилює військову та парламентську співпрацю з Україною
Взаємини Середа, 13 Серпня 2025

Новий імпульс для посилення співпраці між Румунією та Україною

7-8 серпня 2025 року відбувся офіційний візит міністерки закордонних справ Румунії...

Новий імпульс для посилення співпраці між Румунією та Україною
Взаємини Середа, 30 Липня 2025

Румунія як ключовий хаб в процесі відбудови України

Румунсько-українська двостороння торгова палата організувала в понеділок, 7...

Румунія як ключовий хаб в процесі відбудови України

Наші партнери

Muzeul Național al Țăranului Român Muzeul Național al Țăranului Român
Liga Studentilor Romani din Strainatate - LSRS Liga Studentilor Romani din Strainatate - LSRS
Modernism | The Leading Romanian Art Magazine Online Modernism | The Leading Romanian Art Magazine Online
Institului European din România Institului European din România
Institutul Francez din România – Bucureşti Institutul Francez din România – Bucureşti
Muzeul Național de Artă al României Muzeul Național de Artă al României
Le petit Journal Le petit Journal
Radio Prague International Radio Prague International
Muzeul Național de Istorie a României Muzeul Național de Istorie a României
ARCUB ARCUB
Radio Canada International Radio Canada International
Muzeul Național al Satului „Dimitrie Gusti” Muzeul Național al Satului „Dimitrie Gusti”
SWI swissinfo.ch SWI swissinfo.ch
UBB Radio ONLINE UBB Radio ONLINE
Strona główna - English Section - polskieradio.pl Strona główna - English Section - polskieradio.pl
creart - Centrul de Creație Artă și Tradiție al Municipiului Bucuresti creart - Centrul de Creație Artă și Tradiție al Municipiului Bucuresti
italradio italradio
Institutul Confucius Institutul Confucius
BUCPRESS - știri din Cernăuți BUCPRESS - știri din Cernăuți

Приналежність

Euranet Plus Euranet Plus
AIB | the trade association for international broadcasters AIB | the trade association for international broadcasters
Digital Radio Mondiale Digital Radio Mondiale
News and current affairs from Germany and around the world News and current affairs from Germany and around the world
Comunità radiotelevisiva italofona Comunità radiotelevisiva italofona

Провайдери

RADIOCOM RADIOCOM
Zeno Media - The Everything Audio Company Zeno Media - The Everything Audio Company