Холод як зброя, війна на виснаження і пошук сталого миру для України
В інтерв’ю Радіо Румунія головний редактор видання Defence România Тудор Куртіфан проаналізував можливі наслідки затяжної війни для України, Румунії та Європи загалом.
Василь Каптару, 04.11.2026, 07:14
Коли Росія не може досягти вирішальних успіхів на полі бою, вона знову вдається до тактики терору цивільного населення, намагаючись перетворити холод і темряву на зброю. Майже через п’ять років після початку повномасштабного вторгнення Москва продовжує систематично нищити енергетичну інфраструктуру України. Водночас на фронті, попри значні втрати та масштабні військові зусилля, просування російських військ залишається повільним і не приносить очікуваних результатів.
Цього місяця Росія розширила географію ударів по українській енергетичній системі, атакуючи електростанції та розподільчі мережі, зокрема на заході країни. Десятки тисяч родин залишилися без електроенергії. Українська влада попереджає, що мета Москви – дестабілізувати повсякденне життя населення напередодні зимових морозів.
3 листопада Росія знову завдала удару по енергетичній інфраструктурі України. На Вінниччині внаслідок пошкодження енергетичних об’єктів і ліній електропередач значна частина населених пунктів області залишилася без світла. Через перебої в роботі мереж та необхідність проведення ремонтних робіт багато мешканців регіону також втратили доступ до водопостачання й опалення.
Того ж дня під російським ударом опинився Дніпро. Пошкоджень зазнали будівлі амбулаторії центру первинної медико-санітарної допомоги та міської лікарні, де на той момент перебували майже 100 пацієнтів.
Серйозну оцінку російським атакам надала й Організація Об’єднаних Націй. Як повідомляє Associated Press, міжнародна слідча комісія, що діє за підтримки ООН, дійшла висновку, що систематичні російські удари по енергетичній інфраструктурі України є воєнними злочинами. Крім того, за даними ООН, лише у вересні понад 2 400 українських цивільних осіб загинули або дістали поранення.
В інтерв’ю агентству Reuters президент України Володимир Зеленський попередив, що Україна відповідатиме на удари по своїй енергетичній системі атаками на російські нафтопереробні заводи, які відіграють важливу роль у фінансуванні російської війни.
На тлі відсутності чітких перспектив мирного врегулювання війна в Україні дедалі більше набуває характеру виснажливого протистояння, ціна якого для обох сторін постійно зростає. Росія посилює удари по українській енергетичній інфраструктурі напередодні зими, намагаючись використати вразливість цивільного населення як інструмент тиску на українську владу. Саме ці тенденції, подальший перебіг війни та перспективи її завершення в інтерв’ю Радіо Румунія проаналізував головний редактор видання Defence România Тудор Куртіфан.
Журналіст Тудор Куртіфан зазначає, що Росія прагне підірвати підтримку населення щодо стійкості та опору України, намагаючись досягти військових результатів або цілей на політичному та дипломатичному рівнях, оскільки фронт вже дуже давно перебуває у стані затяжного протистояння. У жовтні українські військові завдали російській армії рекордних втрат і повернули більше територій, ніж росіяни змогли захопити. За минулий місяць армія РФ втратила майже 55 тисяч військових убитими та важкопораненими.
«Україна зможе протистояти, навіть попри те, що цього разу вона стикається з гострою нестачею ракет PAC-3 для систем «Патріот», необхідних для перехоплення балістичних ракет. Я переглядав дані, надані Києвом. Рівень перехоплення балістичних ракет становить близько 8%, тобто він надзвичайно низький: фактично українці не мають змоги збивати майже всі ракети, які запускають росіяни. Водночас це перша зима, коли Україна матиме можливість завдавати ударів углиб Російської Федерації – по нафтопереробних заводах та інших об’єктах військової інфраструктури. Тож я очікую, що ця зима стане періодом «око за око» – нафтопереробний завод за ракетний удар – із посиленням таких ударів. Повторюю: це не перша зима, коли Російська Федерація здійснюватиме такі атаки, але мені важко уявити, що ці бомбардування змінять парадигму війни».
Тудор Куртіфан наголошує, що навіть нацистській Німеччині під час Другої світової війни не вдалося досягти своїх цілей за допомогою масованих бомбардувань цивільної інфраструктури. Німецькі авіаудари по Великій Британії не досягли поставленої мети: замість того щоб зламати опір британців, вони лише посилили рішучість населення протистояти агресору. Згодом союзники завдали масштабних ударів у відповідь, зруйнувавши Дрезден та інші німецькі міста. Таким чином, бомбардування цивільної інфраструктури не лише не забезпечили Німеччині бажаного результату, а й не змогли зламати моральний дух британського суспільства.
Тудор Куртіфан: «Я вважаю, що найближчим часом ми дійдемо рішення, яке буде ухвалене, якщо не на фронті, де ситуація зайшла в глухий кут, то за столом переговорів. Однак ця зима, безсумнівно, буде важкою. І це погана новина для Румунії, оскільки посилення російських ударів по українській енергетичній інфраструктурі, зокрема по інфраструктурі дунайських портів, призведе лише до збільшення кількості інцидентів на наших кордонах. Ми вже бачимо наслідки цього в останні дні. Збільшення кількості таких інцидентів у розпал зими – погана новина для нашої країни».
Війна в Україні докорінно змінила архітектуру європейської безпеки, а її наслідки ще багато років визначатимуть відносини між Росією, НАТО та Європейським Союзом. На думку румунського журналіста та оглядача, «заморожений» конфлікт без досягнення стійкої мирної угоди та надання реальних гарантій безпеки стане для Європи, зокрема й Румунії, «бомбою уповільненої дії», яка може вибухнути будь-якої миті. Він наголошує, що простого припинення бойових дій недостатньо: необхідно досягти тривалого миру, підкріпленого конкретними гарантіями безпеки, а також зберігати тиск на Росію, щоб змусити її сісти за стіл переговорів.
«Я цілком переконаний, що Володимир Путін і кремлівський режим, для яких ця війна є також боротьбою за політичне виживання та виживання держави, вважають, що можуть зламати стійкість українців. Ідеться не лише про бомбардування населення та об’єктів цивільної інфраструктури, а й про політичні дії та дестабілізацію в межах гібридної війни. Володимир Путін переконаний, що час на його боці: попереду надзвичайно важливий виборчий рік у Європейському Союзі, зокрема президентські вибори у Франції в квітні. У Москві розраховують, що це може змінити архітектуру підтримки України. Але подивимося, що буде далі».
Після майже п’яти років повномасштабної війни Росія так і не досягла поставлених стратегічних цілей, а Україна, попри величезні людські, економічні та матеріальні втрати, продовжує боротьбу за свою незалежність і територіальну цілісність. Постає запитання: наскільки реальними сьогодні є перспективи дипломатичного врегулювання війни, як близько чи далеко Україна перебуває від досягнення справедливого миру і що могло б спонукати Москву відмовитися від максималістських вимог та перейти до справжніх переговорів, а не намагатися нав’язати Україні умови фактичної капітуляції?
«Усвідомлення, що ціна, яку платить за цю війну, значно перевищує можливі вигоди та цілі, яких прагне досягти. Так само, як це сталося з Радянським Союзом в Афганістані у 1980-х роках. Знаєте, у чому проблема війн? Початок війни часто можна передбачити, але неможливо спрогнозувати, як саме вона розвиватиметься. Їх легко розпочати, але надзвичайно важко зупинити. Війни є провалом політичного класу, і зрештою саме політичними засобами доводиться шукати вихід із них. Навіть американці у 1960-х роках не уявляли, що пробудуть у В’єтнамі вісім років. Так само у 2000-х роках вони не очікували, що їхня присутність в Афганістані триватиме аж 17 років. Радянські війська, своєю чергою, провели в Афганістані вісім-дев’ять років у 1980-х роках. Тому неможливо заздалегідь передбачити, як розгортатимуться події та змінюватимуться обставини. Я вважаю, що тут є два важливі компоненти. По-перше, ціна війни для Російської Федерації має бути надзвичайно високою. Для цього потрібен політичний тиск не лише з боку Європи, а й з боку Сполучених Штатів, щоб змусити Росію сісти за стіл переговорів. По-друге, ймовірно, якась несподіванка…»
Головний редактор видання Defence România зазначає, що до моменту, коли Володимир Путін відчує, що його режим починає давати тріщини і що настав час сідати за стіл переговорів, ще далеко. Поки що Росія не опинилася в такій ситуації, хоча не можна виключати несподіваних поворотів подій. Як приклад він наводить похід Пригожина на Москву, який продемонстрував, що навіть усередині російської системи можливі серйозні потрясіння. Однак без достатнього тиску з боку Заходу, який змусив би Москву перейти до переговорів, досягти стійкого врегулювання конфлікту буде складно.
Водночас Тудор Куртіфан наголошує на необхідності зберігати єдність союзників України, щоб втома Заходу від війни не перетворилася на стратегічну перевагу Володимира Путіна.
«Втома від війни у наших суспільствах стає дедалі помітнішою, а прояви гібридної війни набувають усе більшого поширення. Однак це не означає, що Україна залишається без підтримки. Існують певні проблеми й з американською допомогою: так, вона вже не така масштабна, як за часів Джо Байдена, проте українці продовжують отримувати розвідувальні дані від Сполучених Штатів. Європа й надалі має козирі у рукаві. Навіть за президентства Дональда Трампа європейським країнам вдається забезпечувати військову підтримку України, закуповуючи американське озброєння. І це дає Європі підстави розраховувати на своє місце за столом переговорів під час майбутнього мирного процесу».
