Європейська стратегічна автономія та війна в Україні: акценти конференції у Тімішоарі
ЄС перед вибором: єдність, стратегічна автономія та нові виклики безпеки на тлі війни РФ проти України - прогнози Леонарда Орбана і Джордже Скутару.
Василь Каптару, 15.10.2025, 15:12
9 жовтня Західний університет Тімішоари та Центр «Нова стратегія» організували у Тімішоарі 9-ту Міжнародну конференцію «Виклики безпеки на Балканах». Захід відбувся під патронатом Міністерства закордонних справ Румунії. Конференція зібрала провідних румунських та міжнародних експертів з академічного, інституційного та приватного секторів для аналізу основних безпекових, геополітичних та технологічних викликів сьогодення. Конференція забезпечила основу для міждисциплінарного діалогу про роль Румунії та Балканського регіону в глобальному контексті, позначеному конкуренцією великих держав, цифровими трансформаціями і новими ризиками.
Конференція, що складалася з чотирьох тематичних панелей, була присвячена ключовим темам для розуміння сучасної архітектури безпеки і стратегічної стійкості. Перша панель була присвячена дослідженню ролі Балкан в сучасному стратегічному середовищі і внесок Румунії в регіональну стабільність. Друга панель зосередилася на глобальній конкуренції за економічні та енергетичні коридори та її вплив на європейську безпеку. Під час третьої панелі було обговорено захист демократії в цифрову епоху, де домінує штучний інтелект і дезінформація. Учасники четвертої панелі зосередилися на викликах і можливостях, які несуть з собою проривні технології, а також на необхідності посилення кібербезпеки. Завдяки різноманітності тем і учасників, конференція запропонувала комплексний погляд на взаємозалежність між безпекою, технологіями і міжнародним співробітництвом, підтвердивши роль Румунії як активного гравця у визначенні стабільного і стійкого євроатлантичного простору.
На конференції Йонел Ніцу, президент Центру «Нова стратегія», модерував презентацію книги «Румунія 2030: тенденції, виклики, можливості», за участі генерального директора Центру «Нова стратегія» Джордже Скутару, та члена Наукової ради центру, колишнього радника Президента Румунії Леонарда Орбана. Йонел Ніцу підкреслив, що книга є вправою з прогнозування викликів безпеці та міжнародних відносин до 2030 року, запрошуючи читачів замислитися над представленими перспективами. Книга об’єднує різні погляди на міжнародний і національний контекст, пропонуючи доступне і структуроване читання з ключових питань безпеки.
Леонард Орбан порушив у ній тему внутрішніх та зовнішніх викликів ЄС, підкреслюючи вплив війни в Україні та важливість європейської стратегічної автономії.
«Очевидно, що Європейський Союз стикається з численними викликами, як внутрішніми, так і зовнішніми. Якби я хотів сказати, які з них є головними, найважливішими, я думаю, що, з одного боку, є ті, що стосуються єдності, збереження єдності на рівні Європейського Союзу, це внутрішні виклики, а з іншого – зовнішні виклики. Що стосується зовнішніх викликів, то зрозуміло, що, безумовно, це війна в Україні, російська агресія проти України. Це те, що фундаментально змінило спосіб мислення європейських лідерів і коли європейські лідери починають думати по-іншому – це еволюціонує Європейський Союз, сприяє його розвитку і спричиняє радикальні зміни. Я мав можливість бути свідком цих змін і можу сказати, що це була радикальна зміна.
До лютого 2022 року європейські лідери були здебільшого заклопотані переважно економічними питаннями, тим як працює економіка в Європейському Союзі, конкурентоспроможність тощо. Звісно були й кризи – економічна та фінансова кризи, потім була міграційна криза 2015-2016 років, і тема міграції досі залишається на порядку денному європейських політиків і вона нікуди не зникне. Була криза, пов’язана з COVID. Але війна просто вибила все з колії, усе просто змінилося, адже європейські лідери просто не могли подумати, що в Європі може знову спалахнути війна. Тепер усе змінилося, є загроза і вона зростає з кожним днем, ми бачимо, що відбувається ескалація, в тому числі по відношенню до країн Європейського Союзу, країн НАТО і що Європейський Союз, так чи інакше, повинен готуватися до цього питання.»
Леонард Орбан зазначив, що на додаток до геополітичної напруженості, яка вже існує, існує також невизначеність щодо того, як головний союзник, який допомагав підтримувати мир протягом майже восьми десятиліть – Сполучені Штати, ставитиметься до своєї ролі гаранта безпеки на європейському континенті. Він сказав, що усі події останніх років призвели до серйозних змін всередині Європейського Союзу, що знайшло своє відображення в ініціюванні програм з переозброєння і зміцнення оборонного потенціалу. Леонард Орбан зазначив, що хоча деякі пропозиції все ще перебувають на стадії обговорення, вони, ймовірно, матеріалізуються в різних формах, включаючи такі проєкти, як «стіна з дронів» або ініціатива «Восьминіг». На його думку, важливим показником майбутнього стратегічного напрямку буде те, що передбачатиме новий багаторічний бюджет Європейського Союзу, чи відображатиме він пріоритети безпеки і оборони. Одним із основних напрямків розвитку Європейського Союзу, на якому все частіше наголошується в останні роки, є посилення його стратегічної автономії, особливо після початку війни в Україні та переосмислення трансатлантичних відносин.
Стратегічна автономія – це концепція, яка була започаткована у 2013 році і на той час була сприйнята з великою недовірою, в тому числі такими державами, як Румунія, не кажучи вже про держави на східному фланзі НАТО, скандинавські країни тощо. Однак поступово ідея про те, що ця стратегічна автономія необхідна, почала переважати. Звичайно, існують важливі відмінності від однієї сфери до іншої, але якщо взяти лише один приклад – економічну сферу, то дуже важко бути стратегічно автономним, коли ти покладаєшся на газ або енергетичні ресурси з Росії й орієнтуєшся на китайський ринок, тобто на країни, які, як ми бачимо, намагаються змінити нинішній світовий і міжнародний порядок, заснований на чітких правилах, багатосторонності, правах людини і так далі. Дуже важко бути стратегічно автономним і консолідуватися. І тому все більше і більше країн починають підтримувати ці ідеї про консолідацію в різних сферах, а в багатьох сферах навіть спостерігається одностайність у підтримці цієї ідеї. Безумовно, у сфері безпеки і військовій сфері цілком зрозуміло, що ця стратегічна автономія не повинна відбуватися на шкоду дій та ефективності НАТО. І з цієї точки зору існує чітке розуміння того, що має бути повна координація і взаємодоповнення або уникнення накладання різних сфер компетенції.»
Леонард Орбан підкреслив, що проєкт Octopus/Восьминіг, стіна проти безпілотників, запропонований Президенткою Європейської Комісії, є конкретним прикладом стратегічної консолідації та європейської автономії. Оскільки цей проєкт буде реалізований на європейському рівні, він передбачає передачу повноважень з національного рівня, при цьому оборона залишається чіткою національною компетенцією, але без необхідності внесення змін до договорів ЄС. Він підкреслив, що такі ініціативи є важливими кроками у зміцненні стратегічної автономії ЄС і висловив своє переконання, що подібні процеси поширюватимуться й на інші сфери.
Одним із координаторів книги «Румунія 2030: тенденції, виклики, можливості» є генеральний директор Центру «Нова стратегія», колишній радник президента Румунії з питань національної безпеки Джордже Скутару, який написав аналіз-есе під заголовком «Москва сльозам не вірить». На основі його аналізу постає ключове питання на наступні п’ять років: які гарантії безпеки потрібні Україні, щоб не лише забезпечити сталий мир, але й запобігти виникненню нового конфлікту в регіоні?
«Я хочу, щоби всі усвідомлювали, що ця війна почалася з анексії Криму. Вона почалася не у 2022 році, це другий епізод війни, розпочатої росіянами тоді, а ми зазнали невдачі в нашій спробі стримати Росію від повторного нападу на Україну. У 1994 році в Будапешті були погоджені гарантії для України, вони були надані Росією, Великобританією та США. Це були гарантії територіальної цілісності в обмін на те, що Україна відмовиться від радянського ядерного арсеналу на своїй території. На момент підписання Будапештського меморандуму Україна була третьою найбільшою країною в світі за кількістю ядерної зброї на своїй території. І тут є один момент, який слід мати на увазі: чи можна довіряти підпису, поставленому Росією, незалежно від того, хто очолює Росію, під документом, щоб вважати, що зобов’язання, взяті на себе Російською Федерацією, також будуть виконані?
І ми маємо прецедент Будапештського меморандуму, агресію в 2014 році, а потім – повномасштабне вторгнення в 2022 році. Найкращою гарантією безпеки було б членство України в НАТО, але це неможливо, тому що принаймні одна потужна країна НАТО, я маю на увазі Сполучені Штати, але є й інші, виступають проти цього. І тоді залишається в першу чергу, варіант створення сильної української армії. Президент Зеленський оцінив, що вона має складатися із щонайменше 400 000 військовослужбовців, які служитимуть на постійній основі у добре оснащених ЗСУ. Це стане потужним стримуючим фактором. Крім того, на додаток до цієї сильної української армії, має бути «коаліція рішучих», що складалася б з європейських та інших держав, готових розгорнути свої війська не на лінії зіткнення, але були б присутні на території України.»
Джордже Скутару наголосив на необхідності сильної військової підтримки України для захисту її території, підкресливши стратегічні наслідки для Румунії.
«Тут, у Румунії, теж є дискусія і я підходжу до цього питання дуже відверто. Мова йде про ідею відправки румунських військ в Україну, яка не є популярною в нашій країні, хоча ми маємо війська в Центральноафриканській Республіці, ми мали їх в Афганістані, ми мали їх в Іраку, ми маємо їх в Косово, ми маємо їх в Боснії. Тут постає риторичне питання: Чи доречніше відправляти польські чи іспанські війська в певні райони України? Невже ж цілі Іспанії сильніші за цілі Румунії? Тому що якщо ситуація з безпекою на українському фронті погіршиться, то найбільше постраждає Румунія, тому що ми матимемо прямий кордон з Російською Федерацією, не Іспанія, не Португалія, а ми – Румунія. Іспанці мають цей географічний комфорт, так само й Франція, вони мають понад 2000 фізичних кілометрів між ними та Російською Федерацією. Ми цього не маємо. І є гіпотетичний сценарій, що Росія досягне наших кордонів.
Є ще одна проблема. Якою мірою наш американський союзник буде залучений до зусиль європейських союзників у цій коаліції рішучих, надаючи певну повітряну підтримку, логістичну підтримку, командування і контроль? Наразі наша проблема з американським партнером полягає в тому, що ми починаємо по-різному сприймати загрози. Для нас Росія залишається життєво небезпочною загрозою нашій безпеці, а для Сполучених Штатів Росія більше не є загрозою. Для США зараз Китай є головним стратегічним викликом, а Росія більше не представляється як загроза, навпаки, вона здається державою, з якою можна укладати угоди в різних частинах світу – в Арктиці, в Сибіру, передусім економічні угоди. І це дуже небезпечно.»
Генеральний директор Центру «Нова стратегія» Джордже Скутару стверджує, що ніхто не знає, як розвиватиметься військова присутність США в Європі, але значне скорочення американських військ стане неправильним сигналом Російській Федерації, подібно до того, як було неправильно інтерпретовано виведення військ США з Афганістану. Збереження потужної американської присутності в Європі має важливе значення для забезпечення європейської єдності та подальшої підтримки України.
Європейський Союз стикається зі зростанням популістських рухів та ізоляціоністських і євроскептичних тенденцій. У цьому контексті дискусії в Румунії висвітлили поляризацію громадської думки щодо підтримки України: чи слід надавати допомогу і в якій формі, та чому Румунія повинна підтримувати Україну. Джордже Скутару наголосив:
«Я підготував карту, тому що одна картинка завжди варта тисячі слів. Ось чому ми повинні допомогти Україні. Перша карта – це сценарій Новоросії, я вже говорив, що якщо український фронт впаде, ми матимемо прямий кордон з Російською Федерацією – це геостратегічний кошмар Румунії. Не Польщі, не Франції, не Німеччини … Польща має кордон з Калінінградом, але це не погіршить ситуацію з безпекою Польщі. Більше того, якщо росіяни захоплять Одесу, вони окупують Республіку Молдова, у Молдови немає армії, немає стратегічної глибини, Молдова не зможе чинити опір. І в цьому випадку ми, швидше за все, отримаємо другу карту, де Румунія матиме прямий кордон з Російською Федерацією, 850 кілометрів – другий за величиною кордон країни НАТО. І тоді постає запитання, на яке нехай відповість кожен з вас: що краще: допомогти Україні зараз, чи опинитися в ситуації бути сусідами з Російською Федерацією? З Російською Федерацією, кордони якої є нестабільними. Президент Путін, жартома або серйозно, у розмові з учнем на олімпіаді з географії, запитав останнього де закінчується кордон Росії, і сам відповів: «Кордон Росії ніде не закінчується!». Це монгольська ментальність, продовження виразу “кордон монгольської держави є там де зупиняється кінь”.»
Управління безпекою на східних кордонах, у тому числі в Республіці Молдова, порушує ключові стратегічні питання. Водночас Джордже Скутару наголошує на нездатності румунського політичного класу чітко донести до населення необхідність військової підтримки України, підкреслюючи брак сміливості та відповідальності у донесенні цих рішень до громадян. Колишній радник президента з питань національної безпеки також представив геостратегічні сценарії для Румунії, підкресливши важливість проактивної політики безпеки й оборони.
«Дійсно, у двосторонніх відносинах з українцями були і залишаються проблеми, але я запитую вас, чи не легше управляти відносинами з Україною, ніж управляти відносинами з агресивною, мілітаристською Російською Федерацією, для якої все можливо? Ми бачимо побоювання країн Балтії, тому що вони мають прямий кордон з росіянами. Як ми збираємося керувати ситуацією в Республіці Молдова, як у 1940 році, приймаючи рішення нічого не робити, відступати, як ми це зробили тоді? Як ми збираємося управляти таким великим кордоном з росіянами? Це -головний аргумент. На жаль, нам це не вдалося, і це в основному вина попередніх адміністрацій, які не пояснили громадянам, чому ми повинні допомагати українцям, чому ми повинні допомагати їм у військовому плані, я маю на увазі боєприпаси, озброєння тощо. І, на жаль, цей наратив був втрачений політичним класом, і відчувається явний брак мужності та відповідальності.»
Геостратегічна реальність вимагає серйозної рефлексії щодо підтримки, яка надається Україні, каже Джордже Скутару, який запропонував присутнім уявити ряд змін на карті регіону, де по сусідству з Галацом майорів би вже не молдовський прапор, а в Рені – не український стяг, а прапор Російської Федерації, а сусідні території були б забиті військовими. Перед десятками фахівців з питань оборони та геополітики генеральний директор Центру «Нова стратегія» підкреслив, що Румунія безпосередньо зацікавлена у стійкості України, а його риторичні запитання підкреслюють, що захист України є не просто питанням солідарності, а необхідністю для безпеки і стабільності Румунії і всього регіону, тим самим посилюючи аргументи на користь постійної і відповідальної підтримки.
