Будинок Авраміде в Тулчі
Збудований наприкінці XIX століття (1897–1899 рр.) італійськими майстрами на замовлення заможного промисловця й судновласника Алексе Авраміде, «Будинок колекцій» є знаковою історико-архітектурною пам’яткою в центрі міста Тулча.
Христина Манта, 22.11.2026, 06:40
XIX століття стало століттям революцій у Європі. Водночас воно стало століттям, у якому сформувалися нові ідеології, що зробили значний внесок у великі зміни, які переживала Європа, і вплив яких простягнувся аж до наступного століття. Широкомасштабна модернізація Румунії, проведена королем Каролем I після 1866 року, принесла численні зміни й у сфері архітектури та інтер’єрного оздоблення. Лише за півстоліття вища суспільна верства перейняла різноманітні стилі в облаштуванні резиденцій, які були поширені в Західній Європі.
Eкономічний розвиток та індустріалізація сприяли появі перших сучасних фабрик і, водночас, формуванню соціального класу, який мав достатньо фінансових ресурсів, щоб пристосувати свій спосіб життя до нових часів. Заможні люди того часу будували великі, просторі та вишукані будинки в європейському стилі, гармонійно поєднаному з елементами місцевої традиції. Одним із заможних підприємців Тулчі був промисловець Алексе Авраміде, власник земельних ділянок, заводів та крамниць. У 1897 році він вирішив побудувати для себе та своєї родини великий будинок у центрі міста, що вирізнявся вишуканою архітектурою. З цією метою він запросив італійських майстрів і особисто керував будівельними роботами. Меблі та декоративні предмети були, здебільшого, придбані у Відні. На початку XX століття родина Авраміде з шістьма дітьми та розширеною родиною вже мешкала в будинку, який згодом мав стати однією з найвідоміших архітектурних пам’яток міста.
Будівля вирізняється архітектурною структурою, що нагадує палац або боярську садибу; це еклектична споруда з елементами неокласицизму, що складається з трьох рівнів (напівпідвалу, першого поверху та мансарди). Фасади характеризуються збалансованою грою між заповненими та порожніми площинами. Головний вхід оформлено двома лаконічними коринфськими колонами, капітелі яких прикрашені рельєфними рослинними мотивами. До входу ведуть монументальні кам’яні сходи; біля їхньої основи, між балюстрадами розташований декоративний фонтан.
Зміна режиму перетворила будинок Авраміде на штаб-квартиру державної установи (починаючи з 1944 року), а 1 травня 1950 року він отримав статус Музею природничих наук. На думку фахівців у цій галузі, функція Музею природничих наук виявилася несумісною з будівлею, завдавши шкоди як художнім елементам — через зміну зовнішніх та внутрішніх декоративних елементів, — так і конструктивним елементам — через вплив надмірної вологи на напівпідвал. Більше того, закриття деяких отворів на південному та західному фасадах, а також прибудова паразитних допоміжних споруд негативно вплинули навіть на зовнішнє оздоблення. Після 1989 року спадкоємці родини Авраміде відновили право власності на будинок і подарували його місту Тулча та його мешканцям.
Реставрація, розпочата у 2009 році, в рамках проєкту реалізованого Повітовою радою та фінансувався за рахунок структурних фондів у рамках Регіональної операційної програми 2007–2013 років, поставив собі за мету, з одного боку, зміцнити будівлю та максимально наблизити її до первісного вигляду, підкресливши оригінальний вигляд та відтворивши атмосферу минулих часів, а з іншого боку — якомога непомітніше інтегрувати елементи, необхідні для нового призначення будівлі як «Будинку колекцій». Художні елементи першого поверху були ретельно відреставровані.
Багатство деталей настінного розпису, що вирізняли будинок Авраміде, а також вишукані орнаменти столярних виробів — все це повернулося до свого первісного стану. Щоб надати цьому приміщенню нове експозиційне призначення, підвал було звільнено від зайвих елементів оздоблення, завдяки чому простір набув більшої виразності завдяки відкритому оголенню кам’яної та цегляної кладки. Що стосується зовнішнього вигляду, то проект передбачав висвітлення будівлі як самостійного архітектурного об’єкта та відкриття навколишнього простору до міського громадського простору. Спочатку були демонтовані паразитні споруди, а потім відреставровані фасади з усіма їхніми декоративними елементами. Крім того, ландшафтне оформлення території створило зв’язки із прилеглими вулицями, перетворивши навколишній простір на справжній парк, а також на пішохідний маршрут, що з’єднує два культурні об’єкти: будинок Авраміде та театр імені Жана Барта.
Постійна експозиція має тематичний характер і відтворює інтер’єр дворянського будинку. Виняткова цінність будівлі як пам’ятки архітектурного мистецтва вимагає оформлення інтер’єру з наголосом на предметах декоративного мистецтва: меблях, костюмах, кришталі та порцеляні, образотворчому мистецтві. Експонати походять із придбань або з рухомого фонду музеїв повіту. Меблі XIX та XX століть належать до європейських, австрійських та англійських шкіл. Музей не дуже великий, але приємно заходити в кожну красиво оформлену кімнату, в якій відчувається турбота та увага до деталей. Те, що кімнати не перевантажені великою кількістю меблів, створює у відвідувача враження простору та дає можливість краще роздивитися елементи інтер’єру.
