Римський форт Міція
Римський форт Міція розташований на заході Румунії, в повіті Хунедоара, на лівому березі річки Муреш, неподалік від сучасної авто- та залізничної магістралі між Девою та Арадом.
Йон Пуйкан і Христина Манта, 21.06.2026, 07:19
На лівому березі річки Муреш, навпроти ущелини Добра, в античні часи виникло одне з найбільших допоміжних фортів у Дакії, а також античне поселення Міція. Римський форт, що знаходився тут, був одним із важливих оборонних і контрольних пунктів провінції, і його завданням було перешкоджати проникненню потенційних ворогів із заходу. Окрім своєї важливої військової ролі, Міція також була одним із головних митних пунктів Римської імперії.
Це було місце, куди ввозили та вивозили предмети розкоші з провінції, ярмарок, де збиралися купці, а також жвавий район з заїжджими дворами, людьми в русі та метушні. Припускають, що на річці Муреш навіть існував порт, який забезпечував сполучення з внутрішніми та зовнішніми районами провінції Дакія. Одним із завдань місцевих солдатів було охороняти як наземні шляхи сполучення, так і водні шляхи на річці Муреш у напрямку до Паннонії та звідти. Навколо військової фортифікації виросло жваве цивільне поселення з упорядкованими вулицями, термами, майстернями, храмами та невеликим амфітеатром, де проводилися військові навчання, вистави та публічні зібрання.
Тимчасовий заступник директора Національного музею історії Румунії (MNIR), археолог Міхаела Сіміон розповідає нам про те, яке значення мав цей прикордонний форт, Міція, у системі оборони Римської Дакії: «Він мав велике значення. По-перше, це ключовий об’єкт оборони західного кордону Римської провінції Дакія. І це абсолютно особливе місце з багатьох причин. По-перше, завдяки його надзвичайному розташуванню тут, у долині річки Муреш, де вхід до провінції фактично перекритий так званою ущелиною Бранішка, що надавало римлянам абсолютно надзвичайну стратегічну позицію. І сьогодні ми слідуємо старими шляхами сполучення, які використовуються ще з доісторичних часів. Саме там ми прокладаємо свої дороги. Так само і у випадку Міції. Вона знаходиться на одній із цих великих європейських артерій, що з’єднують регіони. Очевидно, що римляни оселилися там, у долині річки Муреш, з стратегічних міркувань. Ми знаходимося на краю імперії, і вже з самого початку вони привозять сюди грізну військову силу. Звичайно, у Міції, як свідчать цеглини зі штампами, які ми виявили упродовж часу, засвідчено наявність низки римських військових підрозділів, деякі з яких були дуже ранніми і прибули ще за часів дакійських воєн Траяна. Але після цього Міція дуже рано стає домівкою для важливого та славетного римського військового підрозділу — підрозділу сирійських лучників. Вона стає домівкою для знаменитої когорти Cohor Secunda Flavia Commagenorum. Згодом, з огляду на її стратегічне значення, сюди було перекинуто ще два загони: кавалерійський загін, а пізніше, якщо можна так сказати, з’явилися спеціальні сили Римської імперії — загін маврів. У Міції спостерігається надзвичайне скупчення військових. Але, окрім її військової ролі, всі задаються питанням, чому Міція виглядає як місто, римське місто в прямому сенсі цього слова. Що ще є в Міції? Важливим є те, що це митний пункт в’їзду в імперію. Це, так би мовити, ворота розкоші. Це зона, через яку ввозяться та вивозяться товари: вони надходять із Заходу і прямують на Схід. А ще це важливий пункт стягнення мита. Отже, крім територій, де розмістилися військові підрозділи та їхні казарми — спочатку один форт, а згодом навіть два. Звісно, поруч знаходяться їхні сім’ї та ціла плеяда постачальників послуг, які мали приїжджати, щоб обслуговувати війська, але розвивають цей ярмарок, який юридично стане Пагусом. Міція — один із небагатьох пагусів, засвідчених епіграфічними джерелами».
Повсякденне життя в Міції полягало у співіснуванні солдатів, купців, ремісників та їхніх сімей у просторі, де циркулювали товари, ідеї та впливи з різних куточків Римської імперії. Численні написи, виявлені тут, свідчать про спільноту, тісно пов’язану з римським світом. Археологічні дослідження виявили надзвичайно багатий інвентар: латинські написи, вотивні вівтарі, фрагменти кераміки, монети, зброю, військове спорядження та прикраси. Окреме місце займають предмети, пов’язані з релігійним життям — рельєфи, присвячені богу Мітрасу, статуї та вівтарі, які свідчать про те, що тут співіснували римські військові традиції та духовні практики, принесені солдатами з різних провінцій імперії. Міхаела Сіміон розповідає нам про сучасну археологічну пам’ятку Міція, якою піклується Національний музей історії Румунії: «Для мене особисто Міція була великим викликом. І залишається ним досі. Я, як і будь-який археолог, намагаюся зрозуміти не стільки самі предмети, скільки творчу руку, що стоїть за ними. Адже, по суті, саме цього ми шукаємо в археології. Звісно, предметами теж приємно милуватися, але роль археології полягає в тому, щоб зрозуміти людство, яке стоїть за ними, — явища. Ось що ми шукаємо. Я вважаю, що на даний момент, Міція, з усіма негараздами, через які пройшло це місце, попри те, що це будівельний майданчик Національного музею історії Румунії, ми намагалися зробити його навчальним майданчиком. Пам’ятка, якщо її не цінує громада, якщо вона не бере на себе відповідальність за неї і якщо вона не є, якщо хочете, частиною ідентичності цієї громади, стає просто егоїстичним актом фундаментальних досліджень і нічим більше. Любителі історії Римської імперії знаходять у Міції уривок провінційного життя, можливо, не такого пишного, як у центральних районах, але ми ж тут, на околиці імперії, і маємо свої сліди, обличчя та кохання — саме тут, на околиці імперії».
У наші дні Міція є одним із місць, де камінь зберігає пам’ять про зниклий світ: місце, де військова дисципліна, цивільне життя, торгівля та ритм життя Римської імперії створили спільноту. Її руїни розповідають не лише історію фортифікаційної споруди, а й про кордон, що перетворився на простір культури, обміну та історичної спадкоємності. Наразі в Міції можна побачити у вигляді археологічних руїн: комплекс римських лазень, арену амфітеатру, громадську будівлю, а також невиявлені залишки військового табору.
Написи, виявлені в Міції, містять цінну інформацію про людей, які жили тут у римський період. Серед них виділяються дві видатні жінки. Перша — це Доміція, одна з небагатьох важливих жінок Дакії, яка на власні кошти збудувала в Міції храм, присвячений богині Ісіді. Інша — героїня прекрасної, трагічної та чутливої історії кохання. Мова йде про Аелію Гігію, 18-річну дівчину, колишню вільновідпущенницю, яка стала дружиною дуже важливої особи в Дакії. Її оплакує чоловік у віршованій епітафії, що знаходиться на надгробній плиті, вмонтованій сьогодні всередині реформатської церкви в Мінтії.
Серед майстерень, що діяли тут, варто відзначити металургійні, гончарні, майстерні з обробки кістки, гравіювання напівдорогоцінного каміння та, не в останню чергу, майстерні каменярів. Частина артефактів з Міції сьогодні знаходиться в колекціях Національного музею історії Румунії, Музею дакійської та римської цивілізації в Деві, Національного музею історії Трансільванії, а також у фондах інших музеїв країни та за кордоном.
