Фортеця Шірія в Арадському повіті
У середньовіччі вздовж шляхів сполучення будували фортеці для оборони та спостереження. Руїни цих фортець та укріплень, що відігравали стратегічну роль, зберіглися донині в Арадському повіті.
Христина Манта, 28.09.2025, 06:13
Село Шірія знаходиться всього в 30 хвилинах їзди на автомобілі від міста Арад і є частиною регіону Мініш, відомого своїми дослідженнями в галузі розвитку виноградарства, з відомими сортами винограду контрольованого походження, такими як Кадарка і Мустоаса де Медерат, а також виноробнями, які цінують місцеві традиції. Документальні згадки про цей населений пункт датуються 1169 роком, і лише через кілька десятиліть фортеця Шірія з’являється в документах, відіграючи як стратегічну оборонну, так і економічну роль, з більш ніж 100 селами, приєднаними до неї. Зведена на висоті майже 500 метрів, фортеця домінує над усім регіоном і була важливим укріпленням, разом з фортецями Шоймош та Дезна. Археологічні дослідження обмежені, але історія села розповідає, що воно послідовно перебувало під владою місцевих правителів, угорського короля Матяша Корвіна (рум. Матея Корвіна), родини Баторі, потім османів, перш ніж румунський воєвода Міхай Хоробрий заснував тут гарнізон між 1599 і 1600 роками. Османи знову окупували фортецю, а в 1784 році імперія Габсбургів наказала її зруйнувати, однак імпозантні руїни фортеці залишилися на пагорбі. До них легко дістатися на автомобілі. Піша прогулянка з села є більш складною.
У середньовіччі вздовж тогочасних шляхів сполучення були збудовані кілька фортець для оборони та спостереження на відстані від 50 до 100 кілометрів. Ці військові укріплення були створені для того, щоб швидко повідомляти про небезпеку з однієї фортеці в іншу. Руїни цих середньовічних фортець та укріплень, що відігравали стратегічну роль, існують і сьогодні в кількох місцях Арадського повіту. Тогочасні документи свідчать, що у 1331 році у фортеці вже був гарнізон на чолі з кастеляном. У кладці старих частин фортеці також використовували римську цеглу з клеймом 13-го легіону Геміна. Фортеця розташована на скелі, а фрагменти стіни, залишки донжона та зовнішній двір, стіни якого товщиною понад один метр і висотою понад три метри, зберіглися майже неушкодженими донині. Перед фортецею був рів, який колись можна було перетнути підйомним мостом – елемент, який зустрічається і в інших середньовічних фортецях того часу. Фортеця відігравала важливу роль у забезпеченні безпеки регіону у військовому, а також в економічному плані, оскільки під її контролем перебувало 110 сіл. Фортеця була побудована в три етапи, спочатку після татарської навали 1241 року, потім за часів правління Іоанна Хунедоарського, і на третьому етапі за часів правління родини Баторі. Вона була побудована в романському стилі, а донжон мав зубчасті стіни на вершині, звідки можна було спостерігати за всім регіоном.
Відома легенда розповідає, що фортеці Шірія, Шоймош та Ліпова були побудовані трьома сестрами. Три дівиці зустрілися в Шірії. Перша сказала: «Якщо Господь допоможе мені, то моя фортеця буде готова вже завтра». Друга, не бажаючи відставати, сказала: «Моя також буде готова завтра». Третя зухвало вигукнула: «Навіть якщо Господь не допоможе мені, моя фортеця буде готова завтра». Коли майстри закінчили будувати три фортеці, вони зруйнувалися. Діви перетворилися на білих змій, кожна з яких мала на голові золоту корону, а в роті – золотий ключ. Так вони з’являються щороку, чекаючи, коли Визволитель забере у них корони і ключі, після чого вони знову перетворяться на дівчат, і фортеці знову постануть у всій своїй красі.
Також про фортецю Шірія існує ще одна легенда про велетня, у якого було три доньки. Через їх зріст жоден хлопець не хотів женитися на них. Велетню приснився сон, що дівчата вийдуть заміж коли він побудує їм фортецю. Імператор негайно наказав побудувати фортецю з трьома вежами. Коли будівництво було закінчено, на мури сів орел і промовив: “Три лицарі прийдуть просити руки дівчат. Але стережися, якщо сьогодні вночі хтось попросить тебе відчинити йому браму, не впускай його, бо це лихий чоловік”. Прокинувшись від побоїв біля фортечних воріт, велетень побачив, як зграя розбійників грабує фортецю. Наступного дня прибули три лицарі у блискучих обладунках. Дівчата відчинили браму і пішли з ними. Велетень прокинувся сам, і його скорботні сльози змочили стіни фортеці, яка обвалилася у прірву.
