Учні проти обов’язкової шкільної форми
Учні доуніверситетської освіти Румунії незадоволені тим, що Сенат схвалив законопроєкт, який передбачає введення обов’язкової шкільної форми.
Флорентін Кепітенеску і Христина Штірбець, 29.09.2026, 11:10
Багато учнів загальної середньої освіти в Румунії прийшли на заняття в чорному одязі на знак протесту проти законопроєкту, який передбачає введення обов’язкової шкільної форми. Учні вдалися до цієї форми протесту після того, як минулого тижня Сенат, як перша палата Парламенту, до якої надійшов законопроєкт, ухвалив суперечливий законопроєкт, що вносить зміни до Закону про доуніверситетську освіту, а саме запроваджує обов’язок учнів ходити до школи у формі.
Наразі носіння шкільної форми не є обов’язковим на національному рівні, та рішення щодо цього може ухвалюватися на рівні кожного навчального закладу відповідно до його власних правил та рішень керівництва школи. У разі схвалення законопроєкту Парламентом кожна школа матиме право встановлювати власну форму, оскільки законопроєкт не передбачає єдиної форми на національному рівні. Таким чином, модель, технічні стандарти та складові елементи форми визначатимуться радою директорів кожного навчального закладу після консультацій із батьківським комітетом. Учні незадоволені, оскільки, як вони стверджують, з ними не проводили консультацій, і заявляють, що мають повне право висловлювати свою думку та брати участь у прийнятті рішень, які їх стосуються. Вони кажуть, що не проти пристойного одягу в школі, але вважають, що запровадження обов’язкової форми не вирішить проблему булінгу, як вважають ініціатори законопроєкту.
Міхня Хайдук, голова Національної ради учнів ствердив: «Соціальні відмінності не зникають, коли учні носять сорочки одного кольору; вони можуть дуже легко перенестися на мобільний телефон, взуття, рюкзак або те, як учні презентують себе в Інтернеті. Ми не вважаємо, що булінг виникає через те, що учні носять різний одяг. Він виникає там, де школа не має механізмів профілактики, де психологічна допомога є недостатньою, де вчителі не отримують підтримки у вирішенні конфліктів і, що найважливіше, учні не відчувають, що можуть безпечно говорити про те, що з ними відбувається».
Зі свого боку, ініціатори стверджують, що соціально-економічні відмінності між учнями стають дедалі помітнішими, зокрема через одяг, і що це може сприяти соціальній ізоляції, психологічному тиску та булінгу, пов’язаним із матеріальним становищем сім’ї. Вони стверджують, що стандартизований одяг зменшив би помітність матеріальних відмінностей між учнями та обмежив би конкуренцію, що ґрунтується на брендовому одязі чи дорогих модних тенденціях. У обґрунтуванні законопроєкту наводяться як приклади Франція, де в деяких школах було випробувано запровадження єдиного одягу, та Велико Британія, де навчальні заклади мають політику щодо шкільної форми та її вартості. Щоб набути чинності, законопроєкт має бути схвалений також Палатою депутатів як органом, що приймає кінцеве рішення.
