Табір польотів для дітей
Упродовж літніх канікул близько 200 дітей отримали задоволення від досвіду, який подарував їм табір польотів!
Ана-Марія Кононовіч і Христина Штірбець, 07.10.2025, 07:12
Упродовж літніх канікул близько 200 дітей отримали задоволення від досвіду, який подарував їм табір польотів! Виходячи з ідеї, що у світі немає щасливіших пасажирів, ніж діти, які літають, у Брашові було створено унікальний досвід в країні.
Чому саме табір польотів? Пілот Міхай Стурзу, засновник табору пльотів відповідає: «Ідея народилася близько 4 років тому, коли я летів на невеликому 2-місному літаку з Бухареста до Клужа і, чесно кажучи, мені було лінь летіти до Клужа, тому я приземлився в Брашові, у себе вдома, звідки я родом, і під час спуску до Брашова я попросив своїх друзів – тих самих, з якими я дружу з 5 класу – забрати мене з аеропорту. Мій літак мав приземлитися за 15 хвилин. Перший, хто відповів, сказав, що, звичайно, може мене забрати, але він з онуками і запитав, чи можу я покатати їх на літаку. Я погодився. Інший друг, який має дітей, сказав: «Ну, я теж приїду з дітьми», третій сказав, що теж приїде зі своїми. І так на аеродромі в Гімбаві, поблизу Брашова, зібралося 6-7 підлітків, з якими я літав, з кожним окремо, літак має два місця, і я побачив в їхніх очах радість, яку рідко зустрічаєш. І тоді мені спала на думку ідея про табір польотів. Минуло деякий час, поки я з’єднав усі деталі, і цього року ми провели перший рік льотного табору, який був просто надзвичайним! Він перевершив усі наші очікування, і радість, яку я відчув 4 роки тому, я пережив цього року з понад 200 дітьми в таборі польотів!»
Я запитала Міхая Стурзу, чи приїхали в табір діти, які просто хочуть гратися, а не тільки ті, хто мріє стати пілотами. Ось, що він відповів: «Ми теж очікували, що це будуть переважно діти, які захоплюються авіацією і які, безсумнівно, хочуть продовжити цей шлях, шлях польотів, і багато з них знають, що хочуть стати пілотами і досить добре підготовлені, тільки, вони ще занадто малі, щоб почати навчання в школі пілотів, в прямому сенсі. І тоді вони приїжджають до нас у табір. Але ми мали радість мати в таборі дітей, які були абсолютно зацікавлені в авіації, в польотах, і були також діти, які ніколи не літали.»
Крістіна Деку була в цьому таборі і розповіла нам: «Я б поверталася в табір щороку, якби могла! Він надзвичайний! Це те, чим я хочу займатися! Пілотувати! Я досить сором’язлива дівчина і сказала собі: «Там маленькі діти, як я з ними порозуміюся?», тому не мала великих очікувань. Але табір був винятковим, дуже добре організованим! Я багато чого навчилася, мала можливість побачити завод вертольотів Puma 330, побачила завод Airbus і бачила презентацію військових дронів та багато іншого. Але найочікуванішим був день польоту, звичайно! Яка дитина не мріє сісти в PS 28 Cruiser і подивитися на світ зверху, з інструктором, який дуже добре тебе розуміє! Він одразу мене розгадав. Спочатку я трохи боялася, це був перший раз в житті, коли я сідала у літак, не знала, як це буде. У мене не було жодних проблем. Найсмішніший момент був, коли я побачила, як інструктор підняв руки, подивився на мене і сказав: літак у твоїх руках! Навіть знаючи, що я за кермом, я не боялася! Я знала, що я в безпеці, бо поруч зі мною був інструктор.»
Далі Міхай Стурзу розповідає як проходить табір, і про те, що цього року приїхали діти з інших країн: «Цього літа у нас були діти з Німеччини, Франції, Бельгії, Англії, Ірландії, вони були звідусіль. Протягом тижня діти досліджують і роблять перші кроки у світі авіації. Брашов надає нам усі можливості! Ми йдемо з ними в ангари, щоб вони побачили планери, літаки, як проводяться роботи з технічного обслуговування літаків і планерів. Вони дуже цікаві, і ми раді розповісти їм, як літають планери, хоча вони не мають двигуна. Ми говоримо про історію авіації, у нас є хвилинка, де ми обговорюємо польоти, від Ікара до Думітру Прунаріу, і надзвичайний внесок, який ми, румуни, зробили в історію авіації. Діти не знали, що сьогодні вони літають на великих літаках Airbus або Boeing з реактивними двигунами, бо реактивний двигун винайшов Анрі Коанде. Усі діти літають на літаках, всі вони пілотують. Ми співпрацюємо з Румунським аероклубом, у них є абсолютно нові літаки, кожна дитина літає з інструктором поруч, кожна дитина пілотує, має руку на кермі! У них є заняття на симуляторі, ми йдемо в похід на вершину Постевару, ми робимо симуляцію, що б ми робили, якби приземлилися тут, і як би ми знайшли дорогу додому».
Цей досвід, який змушує мене знову побажати бути дитиною! І, звичайно ж, для учасників це досвід, який змінює їхнє життя на краще або стає спогадом на все життя, – як сказав Міхай Стурзу, який додав, що понад 180 дітей висловили бажання повернутися наступного року.
