Візит Майї Санду до Києва: погляд з Бухареста

Один з провідних румунських аналітиків, директор Інституту політичних наук Академії Румунії Дан Дунгачу, в ефірі Румунського радіо прокоментував проміжні підсумки візиту Майї Санду до України.

Василь Каптару, 19.01.2021, 10:39

24 грудня, через тиждень після
інавгурації нового президента Республіки Молдова Майї Санду, її румунський
колега Клаус Йоганніс здійснив офіційний візит до Кишинева. Це був перший
офіційний візит на найвищому рівні, який прийняла Майя Санду після вступу на
посаду за результатами виборів 15 листопада 2020 року. Глави двох держав
підписали спільну декларацію щодо зміцнення стратегічного партнерства між
Республікою Молдова та Румунією, яка підтверджує особливі двосторонні
відносини, а також зобов’язання Кишинева продовжувати свій європейський шлях.

А вже 12 січня ц.р. свій перший
закордонний візит після обрання президентом Молдови Майя Санду здійснила до
іншої сусідньої країни України, який сторони назвали початком нових україно-молдовських
відносин. Президенти продемонстрували готовність вивести двосторонні відносини
на якісно новий рівень, зокрема домовились створити спільну раду на рівні глав
держав для обговорення основних питань
порядку денного.

Один з провідних румунських
аналітиків, директор Інституту політичних наук Академії Румунії Дан Дунгачу, в ефірі Румунського радіо прокоментував проміжні підсумки візиту Майї
Санду до України, кажучи, що наразі вони не викликають особливого оптимізму. «Поки
в Кишиневі не будуть проведені дострокові парламентські вибори, практично
нічого з того, що пропонує пані Майя Санду не має шансів здійснитися. Отже, незалежно
від того чи йдеться про відновлення відносин з Україною на президентському
рівні, які були практично заморожені, з огляду на те, що вже два десятиліття
жоден президент України не відвідував Республіку Молдова, або говоримо про їх реалізацію
у формі конкретних проєктів, нічого не можна зробити без уряду, який би також взяв
на себе відповідальність за здійснення політичного проєкту, який пропонує пані
Майя Санду. Отже, все, що говорять в позитивному ключі про цей візит, будівництво
сучасної магістралі, відновлення мостів тощо, безумовно, не має ніякої корисної
цінності. Без прихильного пані Майї Санду уряду, про це не варто говорити
навіть теоретично.»

У Києві Майя Санду, на відміну від свого
попередника, відкрито визнала Крим українським, заявивши про взаємну підтримку
суверенітету і територіальної цілісності Республіки Молдова й України в межах їх
міжнародно визнаних кордонів. У цьому контексті постає запитання: чи може це
призвести до погіршення відносин з Росією? «Звичайно, це залежить від
того, як розглядати склянку – наполовину наповненою чи наполовину порожньою. Той
факт, що пані Майя Санду назвала Крим українським, виправило для вух українців,
дуже уважних до цього, те, що не сказав Додон, стверджуючи, навпаки, що Крим належить
Росії. Крім цього не було жодної геополітичної заяви щодо Російської Федерації.
У двох документах, підписаних двома президентами, Спільній заяві Майї Санду та
Президента Зеленського та Меморандумі щодо розвитку транспортно-транзитного
потенціалу між Республікою Молдова та Україною, жодним словом не згадується про
Росію, про виведення військ Російської Федерації, про сепаратизм в Україні та
Республіці Молдова і особливо про роль Російської Федерації як генератора
сепаратизму. Отже, обидва президенти дуже обережно уникли слова Росія.»

Румунський експерт Дан Дунгачу каже, що на шляху
до виведення відносини двох країн на інший рівень стратегічного партнерства є
одна, але дуже велика проблема – екологічні
наслідки експлуатації та будівництва Дністровської ГЕС. «Мені незрозуміло, яким
чином спрацює партнерство між Києвом та Кишиневом, оскільки, окрім риторики, між
двома державами є великі проблеми, в тому числі та, яку Майя Санду дала
зрозуміти, що планує порушити у Брюсселі, відповідно гідроелектростанції, які
Україна має намір побудувати і, які на думку Кишинева повністю суперечать європейському
екологічному порядку денному. Якщо Майя Санду порушить у Брюсселі це питання і
попросить про європейський арбітраж, я відчуваю, що партнерство між Києвом та
Кишиневом, так би мовити, ризикує «народитись мертвим», оскільки, очевидно,
Україна не хоче європейського арбітражу щодо впливу гідроелектростанцій на
навколишнє середовище.»

Дан Дунгачу, каже, що напевно найважливішим
результатом зустрічі українського та молдовського президентів є домовленість
про спільне звернення до Євросоюзу по допомогу з отриманням вакцини від
коронавірусу. Він каже, що вакцину можна розглядати як ознаку розподілу території
впливу, ще не визначеного, стратегічно між НАТО та ЄС, з одного боку та Росією,
з іншого. І дуже важливо побачити чи отримають Україна та Республіка Молдова
вакцину від ЄС, оскільки це буде свідчити про те, що ЄС також надсилає сигнал
Російській Федерації, – стверджує румунський оглядач.