Монастир Солка

Сьогодні кроки ведуть нас до невеликого буковинського містечка Солка, що розташоване приблизно в центрі повіту Сучава, в западині Солка - Качіка...

Христина Манта, 18.01.2026, 06:31

Сьогодні кроки ведуть нас до невеликого буковинського містечка Солка — колишнього бальнеокліматичного курорту, який має захищений клімат, дуже підходящий для людей, які одужують, страждають на анемію, а також для тих, хто хворіє на бронхіт і катаральну пневмонію. Особливі лікувальні властивості зумовлені високою щільністю озонового шару в атмосфері. Також місто відоме своїми джерелами з хлоридно-натрієвими мінеральними водами. Місто розташоване приблизно в центрі повіту Сучава, в западині Солка – Качіка. Через нього протікає річка з такою ж назвою.  

У Солці знаходиться православна церква, побудована в 1612-1622 роках молдовським князем Штефаном Томшою II (1611-1615, 1621-1623) і яка до 1785 року функціонувала як монастир. Церква схожа на церкву монастиря Драгомірна, будучи дуже високою, з товстими двометровими стінами і маленькими вікнами, розташованими дуже високо. Цей історичний пам’ятник відомий як монастир Солка.

Іншим репрезентативним культовим спорудженням міста є місцева римо-католицька церква або церква «Святі Архангели Михаїл, Гавриїл і Рафаїл», заснована в 1868 році німецькою громадою. Присутність етнічних німців та євреїв сильно вплинула на це буковинське містечко в плані культури, економіки, туризму та зовнішнього вигляду. Неподалік від Солки, приблизно за 7 км, знаходиться монастир Арборе в однойменній громаді, історична пам’ятка, що датується 1502 роком. Серед основних туристичних об’єктів міста є також Будинок-музей Солка або Будинок «Савета Котрубаш», етнографічний музей, заснований у 1971 році і розміщений у традиційному буковинському будинку, що датується XVII століттям. Музей розташований у східній частині міста, на виїзді до села Марджіня.

У минулому місто було відоме також якістю пива, яке тут виробляли, а пивоварня, відкрита в 1810 році, вважалася однією з найстаріших у Румунії. У той період північний захід Молдови перебував під австрійською окупацією. Однак виробництво пива в Солці має набагато давнішу історію, ймовірно, починаючи з початку XVII століття, коли монахи з монастиря вже виробляли пиво. Склади заводу використовують підвали монастиря, розташованого в безпосередній близькості. Пивоварня була передана в управління Греко-православному церковному фонду Буковини, який з часом здавав її в оренду різним торговцям. Протягом століття виробництво фабрики поступово зростало, досягнувши 850.000 літрів у 1913 році і навіть мільйона літрів у 1915 році. Через Першу світову війну, під час якої фронт проходив неподалік від Солки, виробництво різко впало до десяти тисяч літрів у 1917 році. У міжвоєнний період фабрика мала десять робітників і чотирьох службовців, а річний обсяг виробництва становив 300.000 літрів. Завод припинив свою діяльність відразу після Другої світової війни, під час радянської окупації. У 1952 році підприємство було націоналізовано. Після декількох етапів модернізації в 1954, 1965 і 1966 роках виробництво пива досягло чотирьох мільйонів літрів на рік, частина якого була призначена для експорту.

У 1973 році будується нова адміністративна будівля, а в 1983 році відкривається невеликий музей пива. У роки слави завод був туристичною атракцією, особливо завдяки тому, що тут подавали свіже пиво. У центрі міста відкрито пивну, а в центрі центрального парку встановлено пам’ятник «Пивний кухоль», який став символом міста. У 90-х роках завод приватизують, а у 2004 році виробництво припиняють для проведення модернізації, яка, однак, так і не відбувається. Влітку 2010 року обладнання та будівлі заводу, що є історичною пам’яткою, зносять і продають на металобрухт.

Монастир Солка був побудований між 1612 і 1622 роками молдовським князем Штефаном Томшою II. Будівництво церкви монастиря розпочалося в 1612 році, а освячення відбулося в 1614 році, але інші споруди – настоятельство, келії для ченців і огороджувальні стіни з чотирма вежами – були завершені в 1622 році, під час другого правління Штефана Томши. Тоді ж князь наділив монастир реліквіями, ризами та книгами, необхідними для церкви, а також селами, млинами та виноградниками, щоб покрити його економічні потреби. Монастир Солка був заснований як монастир з громадою ченців, а першим задокументованим настоятелем був Пангратіє (1615–1625). Монастирська церква збудована в молдовському стилі з готичними та візантійськими елементами, має трикутний план і є однією з найвищих монастирських церков середньовічної Молдови, її висота до вершини шпиля становить 36 метрів, поступаючись лише церкві монастиря Драгомірна (42 метри).

З вежею-воротами і дзвіницею, не дуже високою, монастир з’являється перед очима, коли підходиш до нього досить близько, ховаючись, здається, серед навколишніх будинків, ніби все ще боячись єпископського прокляття, накладеного на нього колишнім митрополитом Молдови Анастасієм Кримкою. З цим прокляттям пов’язана ціла історія, яка звучить приблизно так. Вигнаний князем Штефаном Томшею II десь до монастиря на півдні Молдови, тому що він (митрополит) проявив занадто велику дружбу до воєводи Міхая Хороброго, коли той завоював Молдову, архієпископ виголосив таке прокляття: «Хата, яку ти збудував, стане конюшнею, корчмою і в ній будуть стріляти з рушниць». На жаль, з часом прокляття збулося. Козаки Хмельницького, які прибули в 1653 році на допомогу князю Георгію Штефану, зробили з церкви стайню, сховавши в святому місці своїх коней, і стріляючи з рушниць у тих, хто їх переслідував, тим самим виконавши частину прокляття митрополита. Корчма з’явилася пізніше, приблизно через 150 років, коли Буковина перебувала під габсбурзькою окупацією, і австрійці, шукаючи землі для будівництва пивоварних заводів, звели таку споруду на місці старої каплиці, присвяченої Святому Георгію, біля стіни монастиря. Пивоварня управлялася ченцями, а підвали монастиря стали складом для бочок з пивом. Ось так і збулося прокляття.

Входимо на територію монастиря під склепінчастою аркою вежі воріт, на верхньому рівні якої знаходиться дзвіниця. Заходячи у двір, ми бачимо величну споруду церкви. З висотою 36 м церква монастиря Солка, разом із церквою монастиря Драгомірна, вважається найвищою в північній Молдові. До речі, церкви цих двох монастирів, побудовані приблизно в один і той же період, досить схожі між собою. Через свою висоту і масивність церква має міцні контрфорси на короткій західній стороні, де знаходиться притвор, а також на двох сторонах з півдня і півночі. Вона була побудована в місцевому молдовському стилі, з однією високою вежею. Всередині є закритий притвор, наос, вівтар, а також гробниця, побудована для князя Штефана Томши та його родини, але залишилася порожньою, оскільки воєвода помер далеко від країни, будучи скинутим з престолу, а його дружина та діти не були поховані тут. Дзвіниця та церква були зведені князем Штефаном Томшою II під час його першого правління (1611–1615), а огороджувальні стіни та чотири опорні вежі на кутах, а також настоятельство (зруйноване під час Першої світової війни) та келії (спалені під час пожежі) – під час другого правління. Однак, схоже, що прокляття, про яке я розповіла, поширилося далі, оскільки протягом свого існування монастир втратив свої найцінніші скарби: іконостас, який спочатку був перевезений до Арборе, а потім до Драгомірни, тетраєвангеліє, яке знаходиться в монастирі Путна, тощо. Нинішній вівтар (іконостас) привезений замість старого з Драгомірни і відреставрований у XIX ст.