Фортеця Єнісала
Фортеця Єнісала, Єні-Сале або Гераклея, як її називали протягом багатьох років, є найбільш відвідуваною фортецею на півночі Добруджі, особливим туристичним об'єктом. Руїни середньовічної фортеці розташовані на вапняковому пагорбі...
Христина Манта, 01.10.2023, 13:02
Фортеця Єнісала, Єні-Сале або Гераклея, як її називали протягом багатьох років, є найбільш відвідуваною фортецею на півночі Добруджі, особливим туристичним об’єктом. Руїни середньовічної фортеці розташовані на вапняковому пагорбі, якого також називають Жирним пагорбом, з якого відкривається вид на район озер Разім і Бабадаг, приблизно за 2 км від н.п.Єнісала. Краєвиди, які відкриваються перед нами біля підніжжя руїн фортеці, вражаючі, так що згори ми можемо милуватися пагорбами заповідника Єнісала, а також озерами Разім і Бабадаг, а на заході нам пропонується казковий ландшафт.
Старе поселення з давніх часів, нинішня фортеця була перебудована у військових цілях у другій половині 14 століття генуезцями, яких цікавила територія навколо гирл Дунаю. У ті часи фортеця була розташована на березі Чорного моря, а озеро Разім утворилося пізніше в результаті формування піщаних гряд, що відокремлювали озеро від моря. Після утворення Разімського озера фортеця була покинута. З 1347 року фортеця належала деспотату Добруджі, а в 1397-1418 роках, під час правління Мірчі Старшого, фортеця була частиною оборонної системи Волощини.Після завоювання Добруджі османами (1419-1420) у фортеці розміщувався військовий гарнізон, останнім османським комендантом фортеці був Евлі Челебі, про якого згадують у середньовічних документах у 1651 році. Пізніше вона була покинута і перетворилася на руїни. У 1741 році близько 1600 сімей липован оселилися в навколишніх селах, на додаток до греків, румунів, болгар, татар, турків і черкесів, які вже проживали в цьому районі.
Місцевість Єнісала в комуні Сарікьой включає в свої географічні межі виняткову археологічну спадщину. Фортеця привертає увагу туристів як розмірами і міцністю стін, так і красою пам’ятки та її стратегічним розташуванням. Позначена подіями минулого і розташована на шляху вітрів, фортеця є у наші дні особливим туристичним місцем Добруджі.
Залежно від історичного періоду, фортеця також називалася Гераклея (грецька назва), Гераклія, Еракрі-Кіпей, Єні-Сале (турецька назва). В результаті аналізу навігаційних карт XIII-XV ст., дослідники визначили, що місце розташування середньовічної фортеці Єнісала, носило назву Бабола або Пампуло. З іншого боку, на австрійській карті, складеній Ігнатіусом Альбрехтом в останній чверті 18 століття, згадується назва Еракрі-Купей. Сьогодні вона називається Єнісала, що є адаптацією слів Єні-Сале, що в перекладі з турецької означає Новий ярмарок (село). До фортеці були внесені численні зміни. Зазвичай такі споруди мають по вежі на кожному куті, але у випадку фортеці Єнісала залишилася лише одна вежа – над головними воротами. Матеріали, виявлені під час археологічних досліджень, а особливо візантійські, генуезькі, татарські, молдовські, волоські та турецькі монети, свідчать про військову, політичну, адміністративну та економічну роль, яку відігравала вона. Перші археологічні дослідження на її території були проведені Григорієм Авакяном у 1939 році. У 1963-1964 роках двоє інших археологів відновили дослідження і виявили сліди поселення ранньої залізної доби. Вони також знайшли кілька середньовічних житлових комплексів і ще іншу огорожу, вилучену з оборонної системи, розташовану на краю більш пологого схилу території, в основі якої знаходилося фортечне кладовище. Середньовічне поселення на “Жирній горі” перекриває перший рівень раннього залізного віку (бабадагська культура). Однак були знайдені також фрагменти кераміки, що відносяться до римської епохи.
Частково збережені оборонні стіни, вежі та контрфорси укріплення дозволили реконструювати первісний вигляд пам’ятки. З південного сходу і сходу її захищали масивні 3-метрові стіни, що колись сягали 6-7 м заввишки, та багатокутні шестигранні вежі, регулярно розташовані по периметру оборонної стіни. З півночі-північного сходу масивна стіна продовжується двома квадратними вежами, а на заході остання частина двору, що проходить вздовж краю оборонної стіни, підтримується величезним бастіоном. Ті, хто прибуває до фортеці, можуть побачити колишню цистерну середньовічної фортеці, прикріплену до південно-східної стіни. Монетарний інвентар охоплює тривалий період часу, від римської епохи до 18 століття. Серед керамічних знахідок особливу цінність для історичної інтерпретації має глазурована кераміка з монограмами.
Звідки б ви не приїхали – з Бабадагу, Сарікьой чи Селчіуари – всі дороги ведуть до фортеці Єнісала. Якщо ви приїдете туди в понеділок, ви не зможете потрапити до фортеці, але зможете милуватися нею у всій її красі, особливо у світлі заходу сонця.
