Румунія: 15 років в НАТО

Уже півтора десятиліття Румунія є членом найуспішнішого в історії військово-політичного альянсу.

Bogdan Matei, 01.04.2019, 14:53

Протягом майже півстоліття румуни
були заручниками
радянського табору і здобули можливість підтвердити західне покликання Румунії лише на початку 2000-х років, наприкінці складного посткомуністичного перехідного періоду. Румунія стала членом Європейського Союзу у 2007
році, через три
роки після вступу до НАТО – у березні 2004 року, коли відбулося наймасштабніше розширення
Північноатлантичного альянсу на Схід.

Кількість держав-членів тоді збільшилася з 19 до 26. На саміті НАТО в листопаді
2002 року, що пройшов у Празі, Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина та Словенія отримали офіційне запрошення
приєднатися до найуспішнішого політико-військового альянсу в історії. Це стало ознаменуванням
успішного завершення складного шляху реформ і трансформації, який Бухарест почав у жовтні 1990 року, коли встановив
дипломатичні відносини з НАТО і продовжив поданням заявки
про вступ, після
трьох років глибоких внутрішніх змін.

Незважаючи на величезні
розбіжності у поглядах на різні аспекти внутрішнього характеру, політичний клас та
громадянське суспільство Румунії в цілому продемонстрували тоді дивовижний консенсус. Праві та ліві політичні сили, що були при владі чи в опозиції, всі
великі партії – без жодних застережень обрали стратегічним
напрямком розвитку інтеграцію в європейський та євроатлантичний простір, як єдину гарантію процвітання і
безпеки країни.

Варто
підкреслити, що главою держави тоді
був колишній міністр у комуністичному
уряді Йон Ілієску, який навчався в Москві і
часто був
звинувачений в русофілії. У 1994 році Румунія стала першою
країною, яка приєдналася до програми «Партнерство заради миру», що зіграло важливу
роль у процесі підготовки до вступу до Альянсу. Проте Мадридський саміт 1999 року став «холодним
душем» для Румунії, оскільки в НАТО запросили лише три країни колишнього комуністичного
сходу: Чехію,
Польщу та Угорщину.

Політичні та військові
аналітики тоді зазначили, що Румунії лише трохи не вистачило, щоб вступити
в НАТО, стверджуючи, що вона очолить список наступних кандидатів на приєднання. Найбільш переконливими
аргументами було геостратегічне
значення Румунії, її великий військовий потенціал і глибокі прозахідні
настрої
румунського суспільства.

Членство в НАТО також зміцнене привілейованим стратегічним партнерством, що пов’язує Бухарест з
Вашингтоном. У Румунії розміщені військові бази США та елементи системи
протиракетної оборони, а румунські військові часто беруть участь у міжнародних місіях та
навчаннях разом з американськими
колегами.

Чинний міністр оборони Габріель Леш
зазначив, що Румунія набагато краще підготовлена з військової точки
зору, ніж 15 років тому. Майже тисячу військовослужбовців беруть участь у міжнародних місіях, а їх кількість в останні роки постійно
зростала перевищивши 2500 осіб. Міністр нагадав, що 29 румунських солдатів втратили життя, а 180 – зазнали
поранень під час операцій в
гарячих точках світу. Він додав, що у випадку справжньої військової ситуації армія має необхідні
запаси зброї та боєприпасів, щоб зупинити
противника до приходу на підтримку партнерів по НАТО.