Великдень в Україні

Замість закликів до ревних молитов за мир у церквах, українських православних просять не ходити на богослужіння Страсної седмиці, оскільки у храми можуть влучити ракети чи бомби, випущені російськими православними солдатами.

Marius Tiţa, 25.04.2022, 07:06

Людство переживає рідкісний момент: у ці дні одразу три найбільші світові
релігії переживають період посилених молитов. У мусульман з 2 квітня по 1
травня триває Священний місяць Рамадан, що є одним з п’яти стовпів ісламу, євреї
з 14 по 23 квітня святкують Песах, а православні християни святкують
Воскресіння Христове через тиждень після католиків і протестантів.

Здавалося б що цей збіг мав принести людству глибокий спокій і радість
релігійного переживання. Але, на жаль, ми далекі від цього – над православ’ям нависла
примара війни. Найбільша православна держава світу – Росія, вже майже місяць систематично
знищує Україну, другу за величиною православну країну в світі. Трохи східніше від нас ми знаходимо усі рани минулого, включаючи прагнення росіян впливати на всі території колишнього
радянського простору.

У той час коли московські
лідери заперечують право України на суверенне та незалежне існування, лідери
Російської православної церкви претендують на право тримати Українську
православну церкву під канонічним та адміністративним контролем, а Московський
патріарх Кирил відверто підтримує війну Росії проти України. Це призвело до
розколу православ’я між тими, хто підтримує незалежну, автокефальну Українську
православну церкву, і тими, хто хоче, щоб українські православні церкви були
підпорядковані Москві.

Переважна частина населення України є православними. Решта -
християни-католики, протестанти, а також багато греко-католиків. Хоча
підпорятковуються Святому Престолу в Римі, греко-католики святкують Великдень
разом з православними, через тиждень після римо-католиків. Для християн
Великдень – надзвичайно важливе свято. У Воскресінні Спасителя Ісуса Христа полягає
суть віри – він прийшов, щоб принести себе в жертву за гріхи всього людства.

24 квітня, коли православні християни та греко-католики святкують
Великдень, виповнилося два місяці відколи Росія напала на сусідню, незалежну
країну, яка є членом ООН – Україну. Літаки почали скидати бомби на мирні міста,
танки перетнули кордон, російські солдати зайшли в українські населені пункти.
Першими були уражені різні військові цілі, але згодом усе переросло в геноцид,
розправу над мирним населенням, катування, зґвалтування та масові страти. У
наступні тижні посилилися бомбардування мирних жителів та їхніх домівок.
Складається таке враження, що російські
православні хочуть вбити якомога більше українських православних.

Загальна ситуація є прямо протилежною тому, що проповідував Ісус – смирення,
милосердя, прощення і покаяння, особливо в Страсний тиждень, який передує святу
Воскресіння. Замість миру і світла росіяни говорять про наступи, бомбардування,
нову зброю, навіть про ядерні удари. Замість миру і любові запанували гріх і
смерть.

Замість закликів до ревних молитов за мир у церквах, українських
православних просять не ходити на богослужіння Страсної седмиці, оскільки у храми
можуть влучити ракети чи бомби, випущені російськими православними солдатами. До
збройних сил Росії у цій жахливій війні, приєдналися й російськомовні сепаратисти
зі сходу України, теж православні, а також колишні чеченські сепаратисти в
Росії, мусульмани, яких Путін покликав вбивати його українських одновірців.

Звісно, ​​релігійна приналежність не є власне метою в цьому кривавому конфлікті в Україні. Проте, саме приналежність до східного християнства, яка мала б сприяти пропагуванню миру
та братерської єдності, опинилася
в епіцентрі драматичних подій в сусідній Україні. Як справжні християни, православні святкують Великдень, турбуючись про очищення душі, тіла, а
також оселі.

Перед
Воскресінням Ісус, хоча невинний, був замучений і розіп’ятий на хресті. Але завдяки Йому для всіх
людей воскресла надія, світло перемогло темряву, добро перемогло зло. На жаль, в
Україні все піднесене значення Воскресіння втоплене у бомбах і крові.
Незважаючи на намагання Московського патріарха представити їх як вершину
благочестя, російські політики на чолі зі своїм лідером не мають рефлексів віри і зовсім не резонують з
миром і світлом, які
приносить свято Великодня.