Круглий стіл «Історична політика між Балтикою та Чорним морем»
Нещодавно відбувся міжнародний круглий стіл в режимі онлайн на тему: «Історична політика між Балтикою та Чорним морем» за участі експертів з 6 країн: Білорусі, Грузії, Польщі, Р.Молдова, Румунії та України.
Василь Каптару, 16.07.2020, 06:42
29 квітня, відбувся міжнародний круглий стіл в режимі онлайн на тему: «Історична політика
між Балтикою та Чорним морем» за участі експертів з
6 країн: Білорусі, Грузії,
Польщі, Р.Молдова,
Румунії та України.
Метою проведення
круглого столу було створення експертної платформи за участю провідних
дослідників, громадських діячів та науковців країн Балто-Чорноморського регіону
для здійснення аналізу актуального стану історичної
політики в регіоні та вироблення науково-практичних підходів щодо подолання
викликів і загроз, пов’язаних з особливостями її функціонування.
Науковці представили свої бачення у рамках трьох тематичних панелей: «Історична політика
як зброя», «Виклики Другоїсвітової війни у контексті історичної
політики»та «Історія
Балто-Чорноморського регіону: вивчені та невивчені уроки». Круглий
стіл відбувся онлайн через сервіс відеозв’язку ZOOM і транслювався
на YouTube-каналі агентства Укрінформ, де можна подивитися і послухати виступи усіх доповідачів.
Розвиток
країн Балто-Чорноморського регіону нерозривно переплетений в одній історії,
значна кількість подій якої і зараз не має однозначної оцінки, а їхня сучасна
інтерпретація є надзвичайно чутливою для громадськості регіону та виступає
фактором внутрішньополітичного життя. У контексті
трансформації сучасного світового устрою, історична політика набуває особливої
гостроти як тема наукових дискусій, а також використовується деякими суб’єктами
міжнародних відносин як інструмент гібридної агресії. Тому вона виступає впливовим чинником реальних
політичних процесів національного та глобального рівнів, – зазначають організатори заходу Громадська
організація «Інститут демократизації та розвитку» та Громадська організація
«Центр політичних наративів демократії»,
Виконавчий директор останньої Павло Лодин запропонував учасникам приділити
особливу увагу пошуку спільних точок дотику і сфер взаємовигідного
співробітництва між країнами регіону. «У принципі, навіть якщо виникають якісь
труднощі у баченні історії, можливо досягти порозуміння. Однак цього
порозуміння неможливо досягти якщо історія політизується, факти викривляються і
використовуються як певний інструментарій навіть агресії. Це ми можемо спостерігати в нашому регіоні, коли,
наприклад, маємо, уже, на жаль, шостий рік, агресію Росії проти України і ми
бачимо як використовується не тільки зброя, а й історичний інструментарій.
Тому, якщо народи регіону будуть шукати точки дотику, точки порозуміння, ми
зможемо знайти спільний знаменник і сподіваюсь,
що наш сьогоднішній міжнародний круглий стіл буде слугувати цьому в пошуку
порозуміння щодо нашої історії, щодо минулого для того, щоб спільно будувати
майбутнє.»
А Дмитро Сав’юк директор Інституту Демократизації та Розвитку сказав, що
важливим за самі історичні події є їх правильне трактування: «Правильне
трактування історичних подій і відмова гратися політиків історією є однією з
основоположних засад мирного і розумного співіснування між народами. Тому я б
хотів закликати політиків не жити історичним минулим, а залишити історію на відкуп
аналітикам та історикам, які повинні робити аналіз і роботу над помилками, а
політики мають користуватися цими методичками і цими роботами над помилками.»
Найбільшим викликом, що стоїть перед нами є спробувати врятувати
раціональність суспільного дискурсу і відносин між людьми, між нашими націями
та державами, – зазначив директор програм «Stady tours to Poland», співзасновник польської фундації «Лідери змін» Мирослав Скурка, який наголосив, що історія може бути як негативним, так і позитивним
інструментом у будівництві сучасних політичних відносин між країнами регіону: «Потрібно
усвідомити, що історія може як допомогти, так і стати
інструментом поганої політики.Якщо
ми хочемо будувати погану політику, то знайдемо в історії достатньо аргументів, але якщо
ми хочемо будувати нормальну політику, то
історія може нам в цьому допомогти. Але не
історія повинна мати вирішальний голос у формуванні нашого майбутнього.»
У своїй доповіді «Друга світова війна як фактор історичної сенситивності в
українсько-румунських відносинах» український
політолог Сергій Гакман наголосив на необхідності співпраці професіоналів по різні боки кордону для обопільного більш
глибокого вивчення історичних процесів в умовах взаємного діалогу. «Ми стикаємося в кожній
державі як
мінімум з двома історіями. З дидактичною історією, яку викладають в
школі. Як правило ця історія більш схематична, дуже емоційна, часто побудована на різних легендах
і, часто, дуже далека від реальної історії. З іншого боку є історія як наука. Ми її бачимо в наукових працях,
частково бачимо у ВНЗ, коли там викладають різні предмети. У цій ситуації для
представників історичної науки є дуже важливим виробити спільні підходи і спільні критерії оцінки історичних подій, бо лише в такому випадку ми зможемо знайти якусь спільну мову.
І для мене, наприклад, одним з таких надзвичайно важливих критеріїв є норми
міжнародного права, які діяли в досліджуваний період. Якщо ми говоримо про
норми міжнародного права, то в даному випадку вони були для всіх учасників цих
подій однаковими.»
Кандидат
політичних наук, головний редактор чернівецького агентства «BucPress» Марін Герман зосередився на історичній політиці в трикутнику Україна-Румунія-Республіка Молдова крізь призму ЗМІ: «Якщо порівнювати меседжи преси,
події, які мають важливе значення для румунського народу висвітлюються в
історичному контексті без великих екзистенціальних дискусій. Тобто це День
Румунії, події присвячені боротьбі народу, висвітлення теми Другої Світової Війни
як трагедії румунського народу, з явним антирадянським, антикомуністичним
наративом, що екстраполюється зараз на Росію як спадкоємниці СРСР. Республіка
Молдова суттєво відрізняється від Румунії як її поляризованим історичним
науковим наративом, так і наративом ЗМІ, а історична політика змінюється досить
часто в залежності від політичних лідерів, які обирають або прозахідний або
проросійський вектор, інакше кажучи зовнішньополітичний вектор детермінує
історичний наратив. Україна у цьому порівняльному трикутнику займає середню
позицію. Наратив ЗМІ не є типовим і однорідним як у Румунії, з іншого боку,
кліваж не є таким глибоким як у Республіці Молдова, але він так само присутній.
Присутні звичайно спільні проблеми щодо сприйняття минулого через висвітлення
подій, особливо тих які стосуються радянських свят: 9 травня, 23 лютого тощо.»
Польський політолог Казімеж Вуйчицький, професор Варшавського університету вважає, що країни Центрально-Східної Європи мають виробити спільне
бачення на історію цього регіону на противагу російським наративам. На
його думку, ідеологічному впливу Росії слід протиставити власні уяви і
наративи, які стануть продуктом діалогу і зблизять країни Балто-Чорноморського
регіону. «Ми не маємо спільного наративу
Центральної та Східної Європи, а наші національні історії є в конфлікті. Можна
говорити про поляків та українців, про Волинь, про Румунію, про угорців тощо, але
росіяни мають за мету викликати всі можливі конфлікти. А оповідь про Центральну
і Східну Європу, яка б була підтримана діалогом між нами і мала спільний
характер, має стати нашим головним
інтелектуальним завданням. Домінація Росії в
цьому регіоні викликана тим, що хоча у нас є захист проти російського наративу,
але він ставить наголос на наших державах і на наших націях, а не на діалозі з
нашими сусідами. Отже нам потрібна спільна історія для цілого регіону.»
Президент румунської асоціації «Дім Чорного моря» Дорін Попеску сказав, що
фахівці часто говорять про ворога біля наших воріт «Hannibal ante portas», але забувають про те, що «троянський кінь»
ворога вже знаходиться всередині нашої фортеці. Для
кожного серйозного аналітика виявлення «троянського коня»
є максимальною ставкою аналізу, – сказав він. «Нашим першим спільним завданням має бути зміцнення згуртованості наших
країн в регіоні Чорного моря. Два з них
прямо стикаються один з одним: загальноєвропейський та російський наративи.
Крім цього ми маємо невеликі та контрпродуктивні локальні битви між наративами
держав, що складають європейський наратив. Що нам слід робити? Першим і найменш
важливим рівнем є боротьба з російським наративовм, але другим, набагато
важливішим за значенням напрямком дій є посилення власного наративу. На даний момент
у багатьох країнах, Європейського Союзу, а також в країнах Східного
Партнерства, ми маємо багато відхилень від демократичних норм, уразливих
ситуацій та слабких місць. Нашим абсолютним пріоритетом є реальна консолідація
довіри до демократичних інститутів у наших країнах. А наступним пріоритетом є
консолідація згуртованості між нашими країнами. Тільки таким чином наш
європейський, панєвропейський наратив вийде переможним з усіх баталій, які ми вестимемо.»
Євген Магда, який став модератором круглого столу торкнувся теми гібридизації
Голокосту нинішнім керівництвом Росії. Він зазначив, що Москва вважає Балто-Чорноморський
регіон сферою власних інтересів, тому шукає нові механізми впливу, в тому числі
за допомогою спотворення історії. «Поза сумнівом Балто-Чорноморський регіон
належить до «кривавих земель», як їх визначив американський історик Тімоті
Снайдер і цей статус накладає відбиток на розвиток демократії, ступінь критичного
мислення, на темпи поширення фейків у нашому регіоні і зрозуміло, що в умовах пандемії
коронавірусу вони суттєво виросли. Очевидно, що Росія сприймає цей регіон як
сферу власних інтересів, а тема Голокосту вже понад 75 років залишається не
лише чутливою, але й наповненою проблемами недомовленостями, іншими аспектами. Ми
спостерігаємо на сьогоднішній момент за формуванням нової історичної політики
Путіна, спрямовану на насичення пост-правдою чутливих для значної частини
Європи історичних подій.» Експерт сказав, що найкращою відповіддю на дії Кремля
мали б стати колективні зусилля з деконструкції історичних подій та здійснення
діалогу про складні сторінки історії ХХ століття у державах
Балто-Чорноморського регіону.
Усі матеріали будуть опубліковані у збірнику доповідей круглого
столу англійською, українською та румунською мовами, а відео заходу доступне на каналі агентства Укрінформ.
