Особняк Друганеску – архітектурний шедевр неподалік Бухареста
Мабуть, маєток Друганеску є одним з найкрасивіших на півдні країни, поряд з палацами Могошоая і Потлодж. Особняк є важливою туристичною пам'яткою для мешканців столиці, які хочуть провести вільний час серед природи та зарядитися енергією...
Христина Манта, 02.04.2023, 13:48
Мабуть, маєток Друганеску є одним з найкрасивіших на півдні країни, поряд з палацами Могошоая і Потлодж. Особняк є важливою туристичною пам’яткою для мешканців столиці, які хочуть провести вільний час серед природи та зарядитися енергією. Чудовий бринковянський архітектурний ансамбль розташований лише за 30 кілометрів від Бухареста, у селі Флорешть-Стоєнешть, у повіті Джурджу. Особняк, якому більше 300 років, був відреставрований і містить етнографічний музей, а також невелику церкву, а будівля розташована в чудовому парку, крізь який протікає струмочок, що надає ділянці особливий шарм.
В румунській історіографії, бринковянське мистецтво охоплює як архітектуру, так і твори образотворчого мистецтва у Волощині за часів правління Костянтина Бринковяну між 1688 і 1714 рр. Цей період вирішально вплинув на подальший розвиток мистецтва та архітектури. Ця концепція використовується також для опису творів мистецтва з часів перших правителів за походженням з родини Маврокордатів, приблизно в 1730 р. Історики іноді характеризують стиль порівняючи його із Західним Відродженням, через його раціоналістичні структури, однак його декоративна достатність дозволяє й використання концепції “бринковянське бароко”.
Основи бринковянського стилю були закладені протягом двох десятиліть правління Матея Басараба в ХУІІ столітті, що забезпечило Волощині певну політичну стабільність і сприяло розвитку мистецтв. У період після правління Бринковяну розвивалася головним чином архітектура боярських садиб. Ця еволюція відповідала впливу великої знаті в останній половині того ж століття на шкоду наступникам Матея Басараба. Три бринков’янські палаци неподалік Бухареста позначають унікальний архітектурний культурний периметр. Мова йде про палаци Могошоая, Потлодж та Друганеску, останній менш відомий, але, на щастя, нещодавно відновлений та повернутий культурній спадщині. Тут працює зараз Душпастирсько-культурний центр «Гаврила Друганеску», що служить й осідком Болінтинської протоієрії. Він розташований за 30 км від столиці, у селі Стоєнешть, комуни Флорешть-Стоєнешть, у повіті Джурджу, на лівому березі притоку Сабару. Особняк, якому більше 300 років, був відреставрований і містить етнографічний музей, а також невелику церкву, а будівля розташована в чудовому парку, крізь який протікає струмочок, що надає ділянці особливий шарм.
Отже, ансамбль Друганеску включає особняк та церкву «Благовіщення», побудовану в 1723 році. Особняк був побудований між 1710 і 1715 роками Гаврилом Друганеску, великим ворником за часів господаря Костянтина Бринковяну, а потім і за часів Штефана Кантакузіно. Наступники Преда Друганеску та його син Преда Скарлат Друганеску продовжили його роботу, але за часів наступників Скарлата ансамбль почав занепадати. У 1939 році особняк придбала принцеса Марина Штірбей Бринковяну, дочка принца Георгія Штірбея, яка була першою румунською льотчицею, яка здійснила політ на літаку за маршрутом Бухарест-Стокгольм і перетнула Балтійське море. Нова власниця розпочала масштабні реставраційні роботи. Реставрація будівлі в 1965-1967 роках надала їй вигляд самотнього палацу, що стоїть посеред величезного парку, а біля будівлі ростуть багатовікові дерева. Будівля має підвал із цегляних склепінь та цокольний поверх, на який можна піднятися по 12 сходинкам, розташованим посередині альтанки. Лоджія займає місце колишньої веранди, доступ до якої здійснюється з першого поверху. Екстер’єр вирізняється бринков’янськими кам’яними колонами, які підпирають аркади павільйону та лоджії.
Поруч із особняком знаходиться церква «Благовіщення», також зведена ворником Гаврилом Другонеску у 1723 році, яка вражає своїм стилем, архітектурою, книгами, іконами та збереженими церковними предметами, а також цінним розписом, «одним із останніх» прикладів пізнього бринковянського живопису. У 1971 році в 13 залах особняка було улаштовано «Музей етнографії та народного мистецтва Румунської рівнини». Було виставлено багато народних тканин, національних костюмів, кераміки, знарядь праці, народних меблів, металевих виробів, елементів декору. У підвалі представлені ремесла обробки дерева та металу з різними інструментами та виробами, текстильна домашня промисловість та традиційні заняття. Верхній поверх призначений народному мистецтву, до якого входять колекції предметів, відібраних і впорядкованих за типом і районами південної частини Румунії.
