Палац Шуцу в Бухаресті
Розташований у самому центрі столиці Румунії, палац Шуцу зберіг свою структуру без змін протягом понад 150 років, незважаючи на різні зміни режиму в країні. Сьогодні він є місцем розташування Бухарестського муніципального музею і місцем цікавих виставок, що представляють історію Бухареста.
Христина Манта, 26.10.2025, 06:09
Розташований у самому центрі столиці Румунії, палац Шуцу зберіг свою структуру без змін протягом понад 150 років, незважаючи на різні зміни режиму в країні. Сьогодні він є місцем розташування Бухарестського муніципального музею і місцем цікавих виставок, що представляють історію Бухареста.
Палаці був побудований Костаке Шуцу в 1833-1835 роках за проектами архітекторів Швінка і Йогана Файта. Карл Шторк спроектував інтер’єр палацу в 1862 році, зі сходами на другий поверх, що розходяться в дві гілки, і масивним дзеркалом між ними, спеціально привезеним з Мурано. Над дзеркалом досі знаходиться різьблений дерев’яний медальйон, що зображує дружину Костаке Шуцу, Ірину, дочку великого банкіра Штефана Хаджі Моску. Палац був репрезентативним для XIX століття, коли тут щороку в лютому організовували перший бал нового року. Він став Муніципальним музеєм в 1956 році, був відреставрований до 1959 року, коли 23 січня відкрив свої двері для відвідувачів. Отже, Палац Шуцу зберігає вражаючі колекції про історію Бухареста за останні 60 років. Якщо ви відвідаєте цей музей, то відкриєте для себе безліч рідкісних історичних експонатів, таких як парадна шабля князя Констянтина Бринковянула, дуельний набір князя Александра Іоана Кузи або косметичка дружини останнього, Елени Кузи.
З-поміж грецьких сімей, що поселилися у Волощині упродовж часу і особливо в XVI-XVIII століттях, сімя Шуцу займає важливе місце, вихідці цієї родини будучи правителями Молдови та Волощини протягом договго часу. Таким чином, Міхай Шуцу був тричі господарем Волощини (1783-1786 рр., 1791-1793рр., 1801-1802рр.) і раз господарем Молдови (1793-1795 рр.), у той час як його двоюрідний брат Александру Шуцу був останнім фанаріотським правителем Волощини (1818-1821 рр.). Сама родина Шуцу походить з Епіру, найвідомішим її членом будучи Діамантакос Шуцу, по кличці Драко, з Константинополя. Вони оселилися у Волощині у першій половині XVIII століття, взяли активну участь у громадському та політичному житті того часу, одружуючись з представниками аристократичних родин румунського і грецького походження.
Історія палацу Шуцу починається після одруження Костаке Шуцу, племінника правителя Міхая Шуцу, на Руксандру Раковіце в 1816 році. Батьки Руксандри дарують їм земельну ділянку навпроти церкви Колця, на якому, пізніше, з 1833 по 1835 рр., Костаке зводить будівлю, яка носитиме його ім’я. Безсумнівно Костаке Шуцу був незвичайною фігурою тих часів своєю соціальною поведінкою, політичними поглядами і, не востаннє, навіть архітектурою збудованого ним палацу. Народився він 11 травня 1799 року, був головою Апеляційного суду в Бухаресті в 1836 році і міністром юстиції в 1850.
В особистому житті Костаке був далеко не святим. Жинився на Руксандрі Раковіце, яка подарувала йому п’ятеро дітей (чотирьох дівчат і одного хлопця, майбутнього власника палацу, Григорія, який народився у 1918 році). Окрім дружини, у нього була коханка, Єліза Орбеску яка, як не дивно, подарувала йому теж п’ятеро дітей, і теж чотирьох дівчат та одного хлопця, Ніколая, який зник без слідів у 1873 році. Після смерті Костаке у 1875 році, Григорій може повною мірою насолодитися величезним майном успадкованим від батька, тобто палацом, хатою у місті Бреїла, маєтком Шуцешть, іншим маєтком в Афінах, загалом 12.000 га. Побудований в неоготичному стилі з чотирма багатокутними вежами, розміщеними на обидвох боках, палац Шуцу відрізняється внутрішньою просторовістю наданою куполом. Центральний хол був завершений 1862 року відомим скульптором і архітектором Карлом Шторком.
Друга половина минулого століття стане для Палацу Шуцу періодом максимальної яскравості. Григорій (1819-1893 рр.) і його дружина Ірина, донька банкіра Штефана Хаджі-Моску, улаштували і парк, що оточував будівлю, і який простягався аж до колишньої церкви Св. Сави. У саду майже постійно можна було побачити пеліканів, фазанів, павичів і красивий фонтан, який нагадував про фонтан Версальського палацу. Їх шанувала, але й заздрила вся столична аристократія. У перші три десятиліття минулого століття, палац Шуцу отримує різні призначення, які негативно позначаються на стан будівлі і прилеглий до неї парк. Одночасно, палац буде мовчазним свідком важливих історичних подій. В роки німецької окупації Першої світової війни, будівля буде резиденцією генерала губернатора окупованої території. Тут, у теперішньому конференцзалі музею, губернатор організує урочистий обід з нагоди Нового 1918 року. Тоді відбулася історична розмова фельдмаршала Августа фон Макензена та Александра Маргіломана щодо укладення миру між Румунією і Центральними силами. Десять років по тому, будівля стане Бухарестською мерією, пізніше Банком Кріссовелоні, Ощадбанком. З 1956-1958 рр. будівля проходить крізь широкий рестравраційний процес. 23 січня 1959 року, за день до відзначення століття з моменту возз’єднання румунських князівств, було відкрито в новій організаційній формі цей музей, в якому зберігаються майже 400.000 предметів.
Колекція археології містить предмети з палеоліту, неоліту, бронзової доби, гето-дакського періоду. Колекція нумісматики та медалей містить османські, австрійські, російські монети та печатки боярських сімей. У колекції фотографій зберігаються 50.000 фотографій, кліше на склі, у тому числі перші фотографічні зображення міста Бухарест. Колекція вишуканих творів мистецтва складається з картин, малюнків, надгробних плит, гербів, а колекція старовинних предметів містить зброю, уніформи, прапори та костюми.
