Музеї Східної Трансільванії
Східна Трансільванія, місце етнічної інтерференції та живої історії, привертає увагу національної та міжнародної громадськості завдяки проєкту «Музеї Східної Трансільванії»
Данієль Оня і Василь Каптару, 13.11.2025, 06:31
У цифрову епоху, коли туристичні напрямки змагаються за увагу мандрівників, регіон Румунії, який несправедливо залишався в тіні, тепер розкриває своє культурне багатство завдяки сучасній та доступній ініціативі. Східна Трансільванія, місце етнічної інтерференції та живої історії, привертає увагу національної та міжнародної громадськості завдяки проєкту «Музеї Східної Трансільванії», відомому під скороченою назвою Muzet.
Ми поспілкувалися з Александру Міхеїле, президентом Асоціації Provil, щоб зрозуміти філософію та вплив цієї ініціативи. Його асоціація реалізує проєкти у сфері культури та популяризації місцевої туристичної спадщини. Проєкт Muzet втілено у вигляді комплексної цифрової платформи, що включає вебсайт muzet.ro, сторінку у Facebook, канал на YouTube та мобільні застосунки для Android і iOS.
Щоб краще зрозуміти місію цього проєкту, Александру Міхеїле пояснює бачення асоціації щодо ролі музеїв у сучасному суспільстві та розповідає, як виникла ця ідея:
«Ми вважаємо, що музеї є мостом між поколіннями, через який традиції, звичаї та різні елементи минулого переносяться в сьогодення. Ми переконані, що наш обов’язок — передати ці елементи наступним поколінням. Ми скористалися відкритими сесіями фінансування уряду Румунії, де подали заявку на цей проєкт. Якщо бути конкретнішим, ми подавали заявку двічі: спочатку з першою редакцією, у якій охопили п’ять музеїв у повітах Гаргіта й Ковасна, а потім, у другій редакції, додали ще п’ять музеїв із сусіднього регіону — повітів Брашов і Муреш».
Отже, це проєкт, реалізований у два етапи, який нині охоплює десять важливих музеїв у чотирьох повітах. Мета полягає не лише в залученні іноземних туристів, а й — що не менш важливо — у відновленні зв’язку місцевої громадськості з власною спадщиною, яку часто ігнорують ті, хто живе поруч:
«Заявленою метою було висвітлити культурну та історичну спадщину східної частини Трансільванії, зробивши її доступною також для місцевих жителів. Кажу це тому, що часто ми не цінуємо те, що маємо поруч. Ми хотіли, щоб це стало стимулом як для місцевих діячів, так і для румунських та іноземних туристів. Тому ми подбали про те, щоб проєкт був перекладений англійською мовою. Усі матеріали на сайті двомовні — румунською та англійською, щоб туристи з усіх куточків країни, а особливо з Європи, могли отримати доступ до цієї інформації».
Схід Трансільванії виявився приємною несподіванкою, з огляду на унікальність кожного музею. Ми попросили Александру Міхеїле порекомендувати місце, яке справило на нього особливе враження. Хоча він підкреслив, що кожен музей має свій шарм, особливо відзначив Музей солом’яних капелюхів у Кришенах:
«Перш за все, вражає селянська хатина, у якій розміщено музей, — будинок, якому понад 130 років. Там я помітив цікавий факт — окремий вхід для кота. Потім мене вразила теплота, з якою нас зустріли люди, і природне оточення музею — ніби забута світом місцевість, де ми відчували себе так, наче повернулися в минуле.
Крім того, я був приємно здивований величезним солом’яним капелюхом. Це гігантський капелюх діаметром 2 метри та вагою понад 2 кілограми, на виготовлення якого знадобилося понад 12 днів роботи та близько 500 метрів сировини. Це означає приблизно 22 000–23 000 солом’яних джгутів і близько 1 700–1 800 метрів нитки».
Наш співрозмовник радить також відвідати Музей історії Сігішоари:
«Це чудове місце й, наскільки я знаю, єдиний у Румунії музей, організований за вертикальним принципом. Він є невід’ємною частиною світової спадщини ЮНЕСКО, як і вся центральна частина міста Сігішоара. Тут відвідувачі можуть відкрити для себе надзвичайно цікаві речі.
Наприклад, мені запам’яталося вогнище-вівтар бронзової доби, що виконувало функцію сонячного календаря. Також тут представлено детальний макет, який зображає Сігішоару 1735 року. Є цінні етнографічні експонати, а також саксонська кераміка, характерна для цього регіону.
Що стосується меблів, то тут представлені особливі предмети — столики в стилі рококо чи комод у стилі бідермаєр. Є також середньовічні ремісничі цехи, що визначали життя міста. На передостанньому поверсі можна побачити механізм годинника вежі, який досі працює й датується 1906 роком. І ще один цікавий факт — невелика виставка, присвячена Герману Оберту, одному з перших дослідників астронавтики та космічних польотів. Отже, це надзвичайно різноманітні експонати, зібрані у відносно невеликому просторі».
Музей солом’яних капелюхів та Музей історії Сігішоари демонструють, що проєкт Muzet є не лише цифровим каталогом, а й живою платформою, яка вже створює міжнародні зв’язки та цінний зворотний зв’язок. На думку Александру Міхеїле, успіх проєкту вимірюється реальною взаємодією, яку забезпечує платформа:
«Я був приємно здивований, побачивши успіх проєкту. Звичайно, успіх — поняття відносне, кожен вимірює його по-своєму. Для мене він полягає в тому, що до мене постійно звертаються як з Румунії, так і з-за кордону люди, які хочуть дізнатися більше деталей. Наприклад, студентка з Чехії, що спеціалізується на реставрації, досліджувала жіночі туфлі XVIII століття. Вона виявила на нашому сайті пару взуття, майже ідентичну тій, яку вона вивчала, і попросила надати більше інформації. Я із задоволенням зв’язав її з представниками Музею історії Сігішоари, щоб вони допомогли їй продовжити дослідження».
Цей приклад показує, як добре розроблена цифрова платформа може скорочувати відстані та бути цінним академічним і туристичним ресурсом. Проєкт Muzet — це відкрите запрошення дослідити культурний скарб, який поєднує румунські, саксонські та угорські традиції — спадщину, що завдяки цим зусиллям тепер доступна за один клік на сайті muzet.ro.
