Середньовічні історії та буковинські традиції
Сьогодні ми відкриємо для себе культурну та історичну спадщину північного сходу Румунії, відвідавши дві найважливіші та найцікавіші туристичні пам’ятки історичного регіону Буковина. Перша зупинка нашої подорожі перенесе нас у минуле, а саме на кінець XIV століття, до Сучавської фортеці.
Данієль Оня і Христина Манта, 30.04.2026, 06:32
Сьогодні ми відкриємо для себе культурну та історичну спадщину північного сходу Румунії, відвідавши дві найважливіші та найцікавіші туристичні пам’ятки історичного регіону Буковина. Перша зупинка нашої подорожі перенесе нас у минуле, а саме на кінець XIV століття, до Сучавської фортеці. Ця велична фортеця приховує історичну цікавинку та справжній рекорд: вона увійшла в історію як така, що ніколи не була завойована в бою. Наприклад, у 1476 році вона героїчно витримала облогу, очолену грізним султаном Магомедом II, Завойовником Константинополя.
Серед стін цієї справжньої фортеці середньовічної Молдови нас супроводжує Константін Еміль Урсу, генеральний директор Національного музею Буковини: «Східна частина Румунії функціонувала як незалежна держава до 1859 року, будучи князівством, походження якого сягає XIV століття, на північному сході країни, а саме в районі Сучави. Тронна фортеця Сучеви була символічною фортифікаційною спорудою молдовських князів. Окрім оборонної функції, фортеця вміщувала монетний двір та державну скарбницю, відіграючи важливу роль у оборонній та економічній системах середньовічної Молдови. Фортеця була збудована наприкінці XIV століття, а вперше згадується в документах у 1388 році, за часів воєводи Петра I Мушата. Споруда пройшла кілька етапів розширення, найважливіші з яких відбулися в XV столітті, за правління Штефана Великого. Він розширив укріплення, збудувавши подвійний шар зовнішніх стін, контрескарб та оборонний рів завширшки приблизно 10 метрів».
Незважаючи на те, що Сучавська фортеця не була взята ворожими військами, вона все ж стала жертвою політичних інтриг. Саме Олександр Лепушняну переніс столицю до Ясс — міста, позбавленого укріплень, — саме для того, щоб виконати суворі вимоги Османської імперії. Таким чином, славетний бастіон увійшов у тривалий період занепаду і був зруйнований. Після понад двох століть забуття руїни привернули увагу архітекторів. Константін Еміль Урсу продовжує розповідь про відродження фортеці: «Після періоду свого розквіту фортеця залишалася головним об’єктом регіону, доки столиця Молдови перебувала в Сучаві. З перенесенням столиці до Ясс правлячим князем Олександром Лепушняну Сучава відійшла на другий план, хоча й залишалася стратегічним геополітичним пунктом аж до закінчення правління Василя Лупу. Наприкінці XVII століття фортеця була зруйнована за наказом Османської імперії. Руїни були відновлені лише наприкінці XIX століття, коли сучавські інтелектуали разом з австрійським архітектором Карлом Ромсторфером розпочали масштабні роботи з розкопок на цьому місці. Завдяки ретельності, з якою були проведені ці перші розкопки та архітектурні вимірювання, наш музей сьогодні володіє надзвичайно цінною колекцією оригінальних експонатів».
У наші дні Сучавська фортеця — це не просто мовчазний пам’ятник. Масштабні реставраційні роботи повернули їй життя, і вона стала справжньою живою сценою Буковини. Вона є чудовою пам’яткою завдяки тому, як глибокі оборонні рови, колись побудовані для того, щоб тримати ворогів на відстані, сьогодні здатні зблизити та зібрати разом тисячі відвідувачів силою музики та мистецтва: «Окрім освітніх майстер-класів для молодого покоління, фортеця щорічно проводить два великі заходи для широкої публіки. Перший — це Фестиваль середньовічного мистецтва «Штефан Великий», який відбувається в середині серпня. Це єдиний фестиваль такого типу, започаткований музеєм у Румунії, і один із найважливіших на національному рівні. Друга масштабна подія — це фестиваль рок-музики, який також відбувається влітку прямо в оборонному рові фортеці».
Відкриваємо зараз ворота Музею буковинського села. Цей об’єкт має свій власний рекорд: хоча він відтворює світ, що налічує століття, це наймолодший музей народного мистецтва під відкритим небом у Румунії. Константін Еміль Урсу пояснює нам нерозривний зв’язок між лісовими багатствами Сучавського повіту та традиційною архітектурою: «Музей буковинського села — один із найновіших музеїв народного мистецтва під відкритим небом у Румунії. Експозиція присвячена традиційній дерев’яній архітектурі — матеріалу, що є основоположним для цього регіону, з огляду на те, що ліси покривають 60 % сучасної площі Сучавського повіту. Буковинське село відображає гармонійне співіснування румунів з іншими етнічними групами регіону, серед яких німці, поляки, українці, євреї та італійці. Музей вірно відтворює традиційне поселення, включаючи господарські будівлі, громадські споруди та технічні об’єкти, що ілюструють заняття, ремесла та спосіб життя мешканців».
Винятковою особливістю цього музею є його високий рівень функціональності: майже ніщо не є лише декорацією. Інтер’єри облаштовані автентично, печі працюють, а в церкві, привезеній із села Вама — пам’ятці, зведеній у 1783 році, — щонеділі та у святкові дні проводяться справжні богослужіння. Це ідеальна обстановка, в якій відтворена сама суть сільського життя: «Кожна мікрозона Буковини має свій особливий спосіб життя, що знайшло відображення й в організації музею. Відвідувачі можуть оглянути тут гончарну майстерню, діючу церкву, школу, корчму та млин. Цей простір повністю відображає суть буковинського села. Друга зона включає вже побудовані господарські будівлі. Об’єкт користується успіхом як серед іноземних туристів, так і серед румунів. На жаль, сільське життя втратило свою актуальність у міських районах, і сьогодні є покоління, які вже не мають бабусь і дідусів у селі. З іншого боку, для іноземних відвідувачів контакт із нашою сільською цивілізацією є справжньою принадою. Особливо відтворення у трьох окремих об’єктах традиційних ритуалів переходу: хрещення, весілля та поховання».
Тож, чи вирішите ви дослідити неприступні мури Сучавської тронної фортеці, чи відкрити для себе спокійний ритм життя наших предків у Музеї буковинського села, минуле в цьому регіоні живе як ніколи раніше.
