Замок Банфі в н.п. Рескруч
Край “Блакитного метелика” – туристичний мікрорегіон у повіті Клуж, що простягається вздовж долини річки Сомешул Мік, цього року став набагато багатшим з культурної та туристичної точки зору завдяки реставрації замку Банфі в н.п.Рескруч.
Христина Манта, 28.12.2025, 06:00
Край “Блакитного метелика” – туристичний мікрорегіон у повіті Клуж, що простягається вздовж долини річки Сомешул Мік, цього року став набагато багатшим з культурної та туристичної точки зору завдяки реставрації замку Банфі в н.п.Рескруч, який відновив свою колишню велич після масштабних робіт з реставрації та консервації, проведених як у будівлі замку, парку, так і в трьох інших будівлях, що є додатковими спорудами.
Замок пропонує відвідувачам подорож у часі, де можна побачити широкий спектр художніх елементів – столярні вироби, орнаменти, оздоблення з дерева та розписаного дерева, меблі, камін, теракотові печі, вітражі, написи, які роблять його важливою пам’яткою на карті туризму Трансільванії. Також особливою принадою є парк замку, який включає озеро з дерев’яним понтоном, фонтан, а також велику зелену зону. Як і у випадку з маєтком у Бонциді, де розташований інший замок тієї відомової колись в Трансільванії родини Банфі, маєток у Рескруч зазнав послідовних перетворень, переходячи у власність кількох представників цієї родини. Територія, яку займав замок, розташована біля входу в село Рескруч, була власністю цієї трансільванської шляхетської родини, яка отримала її у 1405 році.
Точні дані про будівництво попереднього маєтку невідомі, але припускається, що він датується періодом барона Дьордя Банфі (1739 – 1805), який був комітом Красни. Після смерті барона в 1805 році власність перейшла до його сина, барона Дьордя Банфі молодшого(1772–1832), який у 1810–1812 роках здавав маєток в оренду графу Ференцу Банфі. Потім він був переданий графу Денешу Банфі, а в 1850 році перейшла у власність барона Альберта Банфі, який і замовив реконструкцію будівлі, пошкодженої під час подій революції 1848 року. Передостаннім власником замку був син Альберта, Адам Банфі, який повернув замку вигляд, який витримав до наших днів. Останнім спадкоємцем замку був син Адама, барон Альберт Банфі, який став власником замку наприкінці XIX століття.
За замком, на сході, в 1870-1880 роках був облаштований парк, який через кілька років був перетворений Яношем Хайном, відомим ландшафтним архітектором, який народився і виріс у Гамбурзі, а з 1891 року оселився в Угорщині. Головним елементом парку в англійському стилі було озеро, яке підживлювалося підземними водами струмка Борша. Хроніки родини Банфі розповідають, що посеред парку був розташований японський голубник, а маєток використовувався як літня резиденція родини.
Головною прикрасою залишається вітальня або їдальня. Тут збереглися дерев’яний буфет та вітрина, що має особливу художню цінність і в XX столітті була виставлена на виставці в Парижі. Вітальня, типова для епохи Відродження, має стіни, обшиті деревом, та дерев’яну касетовану стелю. Касети стелі вирізьблені в стилі німецького Ренесансу, на них викарбувано герб і генеалогію родини Банфі, а також імена найвидатніших особистостей в історії Угорщини та Трансільванії. Над дверима викарбувано напис «Salus intratibus pax exeuntibus» («Здоров’я тим, хто входить, мир тим, хто виходить»).
Ще одним цікавим з художньої точки зору предметом у цій вітальній є зелена теракотова піч, виготовлена самим бароном Адамом Банфі в його майстерні, облаштованій у великій залі на другому поверсі будівлі. Судячи з усього, вона була виготовлена за зразком ренесансної печі, що знаходилася в салоні імператора Франца Йосифа. На другий поверх можна піднятися по сходах з масивною дерев’яною балюстрадою, пройшовши через фойє з ренесансними панелями. Тут розташовані дев’ять колон з капітелями, розписаними рослинними мотивами, масивні дерев’яні двері, герб родини та різні інші скульптурні мотиви.
Важко знайти кращий приклад еклектичного академізму, ніж той, що в Рескруч: послідовна симетрія в плані та фасаді, з виділенням центральної зони та країв, щоб пом’якшити монотонність вирівняних отворів на фасадах. В зовнішньому оздобленні помітна певна стриманість, що виражається у спрощенні або усуненні деяких деталей на пілястрах, рамах, карнизах. На фронтоні східної фасади розміщені герби подружжя Адама Банфі (грифон з мечем і графська корона) та Марії Весселені (русалка з букетом квітів).
Творець одного з найкрасивіших інтер’єрів замків у Трансільванії, дворянин Адам Банфі, був нетиповою постаттю в генеалогії цієї знаменитої родини. Хоча він отримав чудову освіту, навчаючись у Реформатському коледжі в Клужі, а потім у Берліні, цей нащадок знаменитої дворянської родини не присвятив свою енергію та інтелект політиці, а обрав мистецтво. Захопившись столярством, пристрасть до якого розвинув під час навчальної поїздки до Німеччини та Франції, він облаштував власну майстерню на своєму маєтку в Рескруч. Фахівці стверджують, що стеля їдальні, елементи столярних виробів у центральному холі, панелі та деякі меблі всередині замку були виготовлені власноруч Адамом Банфі.
Після Другої світової війни замок був націоналізований, а з 1960 року в будівлі працювала школа для дітей з інвалідністю. На даний момент замок є власністю Клузької обласної ради, яка відреставрувала його в 2023 році.
